Мінські угоди чи Будапештський меморандум

Даний кримінальний злочин, який має багато складових (ч.3 ст.109, ч.3 ст.110, ч.1 ст.111 та ч.2 ст.364 ККУ) розслідується в рамках єдиного провадження за заявою ГО «Сила права» і заяви Інституту дослідження російської агресії.

20 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Декларацію «Про боротьбу за визволення України», закликавши світову спільноту утриматися від міжнародного визнання самопроголошеної «Республіки Крим» (за підсумками проведеного 16 березня 2014 року в Криму «референдуму») і анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

27 березня 2014 року дана політика України щодо невизнання зміненого статусу АР Крим була затверджена в якості політики світової спільноти з посиланням на Будапештський меморандум ГА ООН резолюцією №68/262 «Територіальна цілісність України».

5 вересня 2014 року було підписано перші «мінські угоди» – «Протокол за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи щодо спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії Володимира Путіна», а 12 лютого 2015 року другі – Комплекс заходів з виконання «мінських угод», за яким країна-агресор Російська Федерація зобов'язала Україну провести конституційну реформу.

Порушивши щодо України Будапештський меморандум, нав'язавши їй за допомогою бойових зіткнень висновок «мінських угод», в яких український Крим виведений за дужки, і проводячи далі через Президента України Порошенка П.О. політику їх «безальтернативності», країна-агресор РФ обнулила політику України і світової спільноти щодо невизнання зміненого статусу АР Крим і підпорядкувала своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її державному суверенітету.

З метою усунення умов, що сприяють продовженню кримінальних правопорушень через політику безальтернативності «мінських угод» і виконання рекомендації резолюції ПАРЄ №1988 (2014 року) від 09.04.2014 року «Останні події в Україні: загрози для функціонування демократичних інститутів» щодо укладення додаткових угод до Будапештського меморандуму, які б гарантували незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, Президенту України Володимиру Зеленському рекомендовано ініціювати виконання Україною зобов’язань по Спільній Декларації з цифрової економіки країн ЄС і Східного партнерства від 11 червня 2015 року в частині укладення нею угод з учасниками програми eUnion (Європейська декларація електронного уряду). Даний крок України унеможливлює повернення російської делегації в ПАРЄ без виконання Росією вимог резолюцій ПАРЄ, які стали підставою для введення щодо РФ санкцій політики.

Для відновлення політики невизнання зміненого статусу АР Крим та її реалізації на основі Декларації Верховної Ради України «Про боротьбу за визволення України» і резолюції ГА ООН №68/262 «Територіальна цілісність України», а також початку консультацій з країнами-гарантами по Будапештському меморандуму ( США і Великобританією) з реалізації «дорожньої карти» (eUkraine + eUnion) організації заявники в Державне бюро розслідувань України ГО «Сила права» і Інститут дослідження російської агресії ініціюють створення суспільно-політичної коаліції.

Відмовою від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки за Будапештським меморандумом Україна внесла вагомий внесок в посилення і підтримання міжнародного режиму ядерного нерозповсюдження і режиму євроатлантичної безпеки на принципах ОБСЄ, пов'язавши їх існування з реалізацією Україною прав, притаманних її державному суверенітету і територіальній цілісності.

Відновленням дії принципів ОБСЄ за Будапештським меморандумом щодо України суспільно-політична коаліція внесе свій внесок у відновлення зруйнованих РФ режимів ядерного нерозповсюдження і євроатлантичної безпеки і відновить державний суверенітет і територіальну цілісність України.

Закликаємо суспільно-політичні організації України до формування коаліції з реалізації гарантій безпеки України за Будапештським меморандумом.

Сенченко А.В., голова громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права»

Лєднік І.А., заступник директора Інституту дослідження російської агресії