дивись.info

Шантаж, гроші і підкилимні ігри: чому росіян повернули в ПАРЄ

Шантаж, гроші і підкилимні ігри: чому росіян повернули в ПАРЄ
Фото з відкритих джерел.

У ПАРЄ дозволили делегації Російської Федерації повернутися в сесійну залу Асамблеї з відновленням усіх прав  і без виконання жодних умов, які стосуються відновлення територіальної цілісності і суверенітету України, зокрема припинення окупації Криму та окремих частин Донбасу.

За відповідну резолюції проголосувало 118 парламентарів, проти 62, 10 утрималося.

У відповідь на рішення ПАРЄ українська делегація не братиме участі у літній сесії Асамблеї.

Що означає це рішення і як воно позначиться на подальшому розвитку політичних подій на міжнародній арені ІА Дивись.info запитала в експертів.

— Чому російську делегацію повернули у ПАРЄ?

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

Причин декілька, їх можна розділити на зовнішні та внутрішні. Почнемо із зовнішніх. По-перше, і це на поверхні, Росія перестала сплачувати внески в бюджет Ради Європи, тим самим створивши чималу «діру», через яку робота організації суттєво ускладнилась. По-друге, Москва почала шантажувати європейців виходом з організації, тобто тим самим вона погрожувала зняти із себе будь-які зобов’язання дотримуватись рішень РЄ. Заради справедливості варто додати, що вона і так їх не виконувала, але про це європейці чомусь не дуже прагнуть говорити.

Тепер щодо внутрішніх Україна не доклала достатніх зусиль на найвищому рівні, щоб спробувати і переломити ситуацію. Це стосується передусім шостого президента Зеленського. Чим це викликане чи то відсутністю бажання, чи компетенції, чи і того і іншого одночасно – питання другорядне. Маємо те, що маємо, як то мовиться.

Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір»:

Навіть якщо б Україна пригрозила, гіпотетично, підірвати ЧАЕС чи побити усі горщики на знак протесту, Росія повернулася б до ПАРЄ, оскільки нині Брюсселю вигідно мати РФ у Парламентській Асамблеї Ради Європи. Чому? США, публічно та офіційно відмовились від військових втручань у «гарячі точки», натомість задіюють економічні важелі упливу і застосовують їх досить жорстко. Ми спостерігаємо загострення торгових стосунків між Штатами і Китаєм, з одного боку, і Росією та Євросоюзом, з іншого. Оскільки Вашингтон прагне посилити уплив на ЕС, про що прямо заявляв Дональд Трамп у контексті дискусії з Ангелою Меркель про «Північний потік-2» та збут американського крапленого газу (також можна пригадати ввізні мита на європейський алюміній тощо), то Брюсселю потрібен важіль на противагу. Уявімо, є перспектива договору між США та РФ. Ступінь реальності такої перспективи є таким, що кидає Брюссель у крижаний піт. Єдине, що нині може Європа, – перехопити ініціативу та самим домовитися з РФ, аби мати потужного союзника проти наростаючого впливу Штатів у регіоні. Додаємо економічний ефект від антиросійських санкцій для ЄС, – і маємо більш ніж вагомі матеріальні чинники на повернення Росії до ПАРЄ. Причому, з точки зору європейців, це є перемога, оскільки вони матимуть змогу «виховувати» росіян, упливати на них.

Ігор Лєднік, заступник директора Інституту досліджень російської агресії:

Це наслідок укладення «мінських угод» («мирного плану Петра Порошенка та ініціатив Володимира Путіна») і політики їх «безальтернативності». Порушенням Будапештського меморандуму і «безальтернативним Мінськом» Росія підпорядкувала своїм власним інтересам втілення Україною прав, притаманних її державному суверенітету. Повернення ж Росії в ПАРЄ без умов є підпорядкуванням її інтересам діяльності Ради Європи – міжнародної організації з сімдесятирічної історією.

– Які наслідки матиме повернення Росії у ПАРЄ?

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

Це може стати прецедентом, першим кроком до скасування інших санкцій, економічних, які накладені Євросоюзом. Аргументація може бути тією ж самою. А скасування санкцій призведе до зростання російської економіки, а отже, до збільшення витрат на армію, а отже, до масштабніших військових дій вже не тільки на території Донбасу, а і всієї України, а далі – і на території інших європейських країн. А це вже не тисячі, а мільйони загиблих та постраждалих…

Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір»:

Для України мало що зміниться доти, доки не відбудуться парламентські вибори. Згодом ми дедалі більше підпадатимемо під уплив США, які зафіксували Польщу базовою країною для просування своїх інтересів у регіоні, а ми, мабуть, рухатимемося у фарватері Польщі доти, доки не зміниться геополітичний пасьянс, а цього варто чекати не раніше початку 2021 року.

Ігор Лєднік, заступник директора Інституту досліджень російської агресії:

Як бачимо, західна «турбота» про доступ росіян до ЄСПЛ перевищила турботу про права українців на життя, на свободу, на особисту недоторканність, які захищає Європейська конвенція про права людини і які країна-агресор РФ щодня порушує протягом п’яти років війною. При такій ситуації Україна приречена на нескінченну війну з Росією. Наступним санкції проти неї зніме Євросоюз.

– Чи повинна Україна призупинити свою участь в асамблеї? 

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

Так, Україна повинна зробити демарш. Формат цього демаршу може обговорюватись. У жодному разі нам не варто виходити із самої Ради Європи і повністю припиняти будь-яку співпрацю. Я би пропонував передусім припинити сплачувати внески, припинити приймати спостерігачів від ПАРЄ на виборах, припинити співпрацю з іншими місіями дискредитованої організації. Відтепер для нас не повинні бути обов’язковими майбутні рекомендації органів РЄ, адже не відомо, чи не прийматимуться вони під тиском Кремля. І найголовніше – ми повинні спробувати зробити демарш спільно з нашими союзниками. Якщо такі дії підтримають ще якісь країни – вони стануть відчутним ударом.

В той же час, нам варто зберегти свій вплив на прийняття рішень, передусім тих, які стосуються нашої країни.

Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір»:

Українська делегація вже це зробила. З одного боку, це є очікувана емоційна реакція на подію. З іншого, гідно було б не фиркати, а залишатися у ПАРЄ та протистояти та захищати українські інтереси, на котрі, мабуть, будуть зазіхання, від тієї ж РФ. Але наша делегація, за окремими винятками, демонструє не найкращу дитячу поведінку, що є прямим наслідком дешевого та ідіотського, як на європейський політичний процес, популізму. Полишивши ПАРЄ, наші представники «здають» інтереси України, оскільки своє емоційне ставлять вище за державне. Однак це дуже зручно, особливо з прицілом на вибори: будуть гучні заяви з приводу кожного поруху РФ у ПАРЄ, причому безпечні, бо напряму українська делегація опонувати РФ не захотіла. Російська пропаганда скаже, що ми боягузи, і буде частково права. Загалом Європі набридло вирішувати наші проблеми та ще й отримувати закиди. У ЄС є свої інтереси і пора не бігати у захваті по європейських туалетах з піпіфаксом з обличчям Путіна, а починати бодай пробувати підключати раціо.

Ігор Лєднік, заступник директора Інституту досліджень російської агресії:

Ні, Україна повинна переломити ситуацію в ПАРЄ в свою користь. Вона повинна виконувати її резолюцію №1988 (2014 року) від 9 квітня 2014 «Останні події в Україні: загрози для функціонування демократичних інститутів». Вказавши на ризик дестабілізації і погіршення режиму безпеки всього регіону в разі подальшої російської військової агресії проти України, ПАРЄ в резолюції рекомендувала країнам-гарантам і іншим зацікавленим європейським державам розглянути можливість укладання додаткових угод до Будапештського меморандуму, які б гарантували незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України . Такими є угоди з учасниками програми eUnion (Європейська декларація електронного уряду), висновок яких передбачає Спільна Декларація по цифровій економіці країн ЄС і Східного партнерства. Сьогодні реалізації за підтримки країн-гарантів США і Великобританії (eUkraine + eUnion) з Кримом і Донбасом протистоїть «безальтернативний Мінськ», за яким ДБР України відкрило досудове розслідування за заявами ГО «Сила права» та Інституту дослідження російської агресії. Необхідно терміново міняти «нормандський» переговорний формат на Будапештський і закінчувати війну з мародерством на ній.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.