Станиця Луганська: початок мирного процесу чи імітація діяльності

Відведення сил розпочалося 26 червня. Зміна розташування позицій відбувається у відповідності до мирного плану та реалізації рамкового рішення Тристоронньої контактної групи, підписаного 21 вересня 2016 року. Відведення військ проходило під контролем патрулів Місії ОБСЄ.

Проте не всі вважають розпочатий процес мирним врегулюванням ситуації на Донбасі, а залишення позицій у Станиці Луганській може нести чимало небезпек.

Про те, чи залишення позицій у Станиці Луганській – це початок реального мирного процесу чи здача інтересів, ІА Дивись.info запитала експертів.

Владислав Сурков намагається через олігарха Фрідмана сформувати новий канал комунікації Володимир Зеленський – Володимир Путін.

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України:

«Відведення військ у Станиці Луганській у тактичному сенсі спроба команди президента Володимира Зеленського довести виборцям Південного-Сходу України, які були базою його електорату 21 квітня 2019 року, що він виконує передвиборчі обіцянки та шукає шляхи до миру. У цьому ж сенсі це спроба переконати Кремль, що «посередництво Віктора Медведчука» не потрібне. Тим паче, що «башти» Кремля конкурують за вплив на рішення по Донбасу. Владислав Сурков намагається через олігарха Фрідмана сформувати новий канал комунікації Володимир Зеленський – Володимир Путін. Останній наголошує, що очікує на виконання передвиборчих обіцянок Зеленського. Але відкритим є питання співвідношення сил у списочному та мажоритарному персональному складі партії «Слуга народу» з точки зору підтримки «миру за будь-яку ціну», що обіцяно було президентом Зеленським у його інавгураційній промові, або «замороженні конфлікту». Крім того, відведення військ у Станиці Луганській – це спроба створення «позитивного клімату» до зустрічі експертів у мінському форматі, яка запланована на 12 липня. Власне ця зустріч частково може прояснити чи треба чекати на початок реального мирного процесу, чи дії з боку команди президента – це лише тактичні кроки у ході парламентської виборчої кампанії у спробі здобути більшість у Раді».

Василь Мельничук, експерт:

«Залишення позицій у Станиці Луганській – це не початок реального мирного процесу і не здача інтересів. Це просто намагання щось зробити. Але намагання невдале, оскільки немає відповідей на питання: як припинити війну між Україною і РФ».

Для Кремля важливо, щоб проросійський блок отримав якнайбільшу підтримку. А це можливо лише в умовах відносного затишшя на фронті

Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму:

«Перше, що необхідно зрозуміти, – навряд чи можна говорити про якісь якісні зрушення у країні в період, коли в ній проходить виборча кампанії. Зрозуміло, що нова партія влади, одним з гасел якої був мир, зацікавлена продемонструвати, що якісні зрушення відбулись. Та за відсутності реального впливу на більшість ключових міністерств, часто незначні кроки намагаються продемонструвати як значні зрушення. Ефект представляється як ефективність. Безперечний плюс розведення сил у тому, що зменшується число прямих сутичок, а відповідно і жертв у зонах, де комбатанти розташовані на відстані пострілу. Однак розведення сил не вирішує глобальну проблему для мінських домовленостей – послідовність виконання міських домовленостей росіянами та українцями. Більше того – сьогодні такі розведення носять «точковий характер», – навесні 2016 розведення сил уже відбулись у Золотому та Петровському. Та це не стало якимось проривом для реалізації мінських домовленостей чи впровадження миру. І лінія кордону – це не три точки на карті. Сам факт відведення військ лише створює видимість, що колись може відбутись розведення сил по всій лінії зіткнення. А фактично лише показує потенційну можливість виконання п. 1 мінського протоколу – припинення вогню. До парламентських виборів російська сторона зацікавлена у тому, щоб конфлікт не роздмухувався. Для Кремля важливо, щоб проросійський блок отримав якнайбільшу підтримку. А це можливо лише в умовах відносного затишшя на фронті (щоб Росія меншою мірою сприймалась як агресор). Щодо того, як розвиватимуться події після виборів – буде залежати від того, наскільки будуть впроваджуватись ініціативи проросійських сил в Україні. Тобто наскільки ми гратимемо чи, навпаки, не гратимемо за російськими правилами».

Росія неодмінно скористається відведенням військ у своїх злочинних інтересах.

Юрій Шуліпа, правник, Директор міжнародної спілки «Інститут національної політики»:

«Здачею національних інтересів є саме по собі продовження так званих мінських домовленостей. Адже, фактично, мінські довіреності є актом тимчасової капітуляції частині території України на умовах ворога – держави агресора Російської Федерації.

Отже, відведення військ від кордону з тимчасово окупованою територією, можна розцінювати як триваючий акт здачі національних інтересів України в інтересах країни-агресора. Зрештою, Росія неодмінно скористається відведенням військ у своїх злочинних інтересах.

Необхідно поступово відходити від так званих мінських домовленостей і почати дипломатичну процедуру ініціювання переговорів у будапештському форматі, на основі будапештського меморандуму. Тільки за посередництва США і Великобританії можна вирішити питання не лише про припинення актів російської військової агресії на Донбасі, але і змусити Росію звільнити тимчасово окупований Донбас.

Однак у нинішнього вищого політичного керівництва України, так само як і у їхніх попередників, відсутня в планах суверенна зовнішня політика. Тому, поки про початок встановлення миру не доводиться говорити. Безумовно, Україні потрібен мир, але не ціною капітуляції перед Росією».

Нагадаємо, бої за Станицю Луганську розпочалися у червні 2014 року. 18 серпня 2014 року українські збройні сили увійшли до окупованого терористами селища, 21 серпня його звільнили від проросійських бойовиків і над будівлею районної ради було піднято український прапор.

Оксана ДУДАР