дивись.info

Чому Зеленський позбувся Безсмертного

Чому Зеленський позбувся Безсмертного
Фото з відкритих джерел.

Президент Володимир Зеленський звільнив Романа Безсмертного з посади представника України у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи щодо Донбасу, куди призначив його трохи більше місяця тому – 9 липня.

Сам Роман Безсмертний причиною виведення з ТКГ вважає свою публічну позицію.

«Причиною звільнення послужила моя публічна позиція. Стосовно тактики дій на лінії розмежування, тактики дій в переговорній групі. Я чесно, коректно, відкрито казав, що тут треба діяти отак, а тут отак. Починаючи з того, що не можна не проводити військовий парад в умовах війни. Закінчуючи дзвінком: не треба телефонувати Путіну – треба діяти досить різко і послідовно», – сказав Роман Безсмертний, коментуючи своє звільнення ЗМІ.

ІА Дивись.info поцікавилася в експертів, що могло стати причиною виведення Романа Безсмертного з ТКГ, адже до Мінського процесу його залучили на прохання Леоніда Кучми?

Василь Гулай, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародної інформації Національного університету «Львівська політехніка»:

«Призначення та вже за місяць звільнення Романа Безсмертного з Тристоронньої контактної групи у Мінську є чи не першим підтвердженням непослідовної кадрової політики команди президента Зеленського загалом та в цій вкрай важливій царині особливо. Після звільнення Безсмертного варто очікувати поповнення  української делегації у Міську під керівництвом Леоніда Кучми персонами без відповідного досвіду, але з «чуйними» до побажань формального керівника переговорного процесу від України та особливо того, хто за ним стоїть, бо цілком зрозуміло, що відповідної політичної ваги Кучмі надає насамперед медіа та міжнародний лобістський потенціал його зятя Віктора Пінчука, а не «харизма» першого. Якщо пригадати попередні спроби Пінчука через західні ЗМІ зондувати грунт для укладення довготривалих квазімирних домовленостей між Україною та Росією в  інтересах  режиму  Путіна та його бізнес-партнерів, особливо з Європи, то можемо припускати спроби устами Кучми, без будь-якої критики з боку інших членів української делегації у Мінську домогтися реалізації саме такого порядку денного» .

Павло Сацький, доцент ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»:

«У протистоянні між Росією та США, в якому опинилась Україна у якості жертви агресії, усі сторони увійшли в ситуацію аналогічну клінчу в боксі. Україна значно зміцніла військово, але не має вдалої ситуації для силового вирішення питання. Такий розвиток подій означатиме втрату міжнародної підтримки, з одного боку, а з іншого, Росія, навіть не наважившись на розширення бойових дій, отримає сприятливу кон’юнктуру на міжнародній арені. Тому становище України, як жертви агресії, влаштовує США, проте не надто вигідне для країн Європи. Більше того, Україна, маючи можливості для завдання потужного удару по проросійських псевдореспубліках, перебуває у становищі країни, котра прагне бути вірною своїм зобов’язанням і дотримуватися норм міжнародного права. Тим самим, вкотре Росія опиняється у стані не договірно здатної країни-порушника міжнародного права. Проте таке становище є дуже крихким і непевним, за якого будь-які різкі дії можуть спричинити потребу контрагента різко реагувати. Напередодні виборів Президента ми могли спостерігати низку сигналів зі сторони Росії, що вона має сподівання на кроки з вирішення конфлікту зі сторони України. Причому в здійсненні цих кроків Росія очікує на ініціативу зі боку України. У відповідь від нинішнього Президента надійшли численні сигнали як під час виборів, так і після них. Багато сигналів були беззмістовні, але були й конкретні сигнали від іще кандидата Володимира Зеленського, як про бажання вести переговори із Путіним і бажання долучити до нормандського формату США і Великобританію. Сигнали надходили від Росії вже й після виборів Президента України – та ж спроба телемосту, чим спровокували Зеленського на реакцію, в якій він висловив позицію щодо переговорів із Путіним у розширеному нормандському форматі. Тобто ключовим у позиції Зеленського чітко означилося розширення нормандського формату. Але долучення Великобританії до вирішення ситуації навколо Брекзиту є не можливим. Із активною участю США також ситуація непевна, про що свідчать труднощі з призначенням нового посла України в США і зустріччю Волкера у Києві із Порошенком, при цьому вже Президент Зеленський перебував у відрядженні в Одесі. Тобто деклароване прагнення Зеленського розширити нормандський формат у найближчому майбутньому не є реалістичним. Але актуальною залишається необхідність поступу у врегулюванні ситуації на Донбасі, це було передвиборчою обіцянкою Зеленського і відсутність видимого прогресу закидалась у провину Порошенку і його команді. То ж призначення в до українського представництва на переговорах у Мінську стали також сигналами для Росії. Безсмертний мав потужний досвід переговорів й чітку позицію, яка була доволі жорсткою. Тому його повернення у мінський процес Зеленським було сигналом для Росії й українського суспільства щодо прагнення добитися поступу без радикальних поступок зі сторони України. Призначення Кучми було сигналом про бажання використати дипломатичні напрацювання від політики багатовекторності, яку проводив Кучма на посаді Президента. При цьому було здійснено низку мирних кроків, як розведення сил у Станиці Луганській, «хлібне перемир’я» та інші. Проте окремі провокативні обстріли з боку окупантів мали провокувати українську сторону на більш рішучі заяви, активізацію роботи у Мінську. Слід відзначити, що цей напрямок став безперспективним у результаті постійних провокацій зі сторони окупаційних сил. На це вказував Безсмертний, говорячи про необхідність припинити роботу в мінському процесі до зустрічі у нормандському форматі. Подібна політична заява Безсмертного, у контексті неможливості у близькій перспективі розширити нормандський формат, серйозно акцентувала увагу на неспроможності Зеленського швидко добитися результатів у врегулюванні ситуації на Донбасі. Тому Президент Зеленський пішов на виведення Безмертного із мінського процесу на фоні дзвінка Путіну щодо зустрічі для вирішення питання війни на Донбасі. Виведення Безсмертного було сигналом Путіну щодо готовності продовжувати мінський процес із зустріччю з Путіним, яка могла би змусити його на певні поступки заради демонстрації результатів та намірів до врегулювання. Проте, найімовірніше, Путіни буде намагатися основні зусилля по врегулюванню залишити в рамках Мінська.

Михайло Андрійович, журналіст, член НСЖУ:

«Виведення Романа Безсмерного із складу  тимчасової контактної групи на переговорах  у Мінську може слугувати доказом маріонетковості як самого президента Зеленського, так і Секретаріату Президента. Це ще мала біда, якщо такі дії ініційовані  сучасними координаторами майбутньої парламентської більшості – куди гірше, якщо це спроба впливу ззовні на українську політику. Навряд чи це зроблено на вимогу Євросоюзу та США – ймовірніше, це виконання вимоги Російської Федерації та її «смотрящого» Медведчука.

Можливо, що президентом Володимиром Зеленським керували благі наміри, коли він  призначав 9 липня Романа Безсмертного представником України в політичній підгрупі ТКГ з врегулювання ситуації на Донбасі замість Олександра Моцика. Що (чи хто) керувало ним 13 серпня, коли він звільнив Безсмертного з цієї посади – залишається лише здогадуватися.

Сам Роман Безсмертний заявив, що Офіс президента не інформував його ні про призначення, ні про  призначення за його словами, про ці дії  він дізнався зі ЗМІ.

Причиною таких дій влади може слугувати відстоювання Р. Безмертним проукраїнської позиції за весь час його роботи в ТКГ. Особливо дратує В. Путіна його ініціатива щодо переведення переговорів в інший формат  та перенесення їх з Білорусії до  країни, яка не перебуває під впливом Росії – Швейцарії, Австрії чи інших.

Зрозуміло, що, плекаючи намір перекласти вину за 5 річну війну на Донбасі на українську сторону, Кремль робитиме все, аби прибрати будь-які перешкоди на шляху реалізації свого задуму. Роман Безсмерний виявився однією з них – таким собі «міцним горішком», який протистояв планам агресора».

Дмитро Сінченко, ГО «Асоціація політичних наук»:

«Важко однозначно стверджувати про причини тих чи інших призначень, здійснених шостим президентом, проте ми можемо зробити припущення. Оскільки звільнення Романа Безсмертного відбулося після його критичної заяви про перспективи мирного процесу, можна зробити висновок про те, що Зеленський взяв курс на досягнення «миру за будь-яку ціну». А оскільки Москва готова говорити з Україною виключно про капітуляцію, президенту доведеться заради миру здавати наші національні інтереси. В такому разі Україна знову може втратити свою міжнародну суб’єктність, а то і взагалі незалежність. Як показує історичний досвід, мир на умовах агресорів завжди призводить до ще більшої агресії, до ще більшої війни, до ще більших втрат. Тому висновки з відставки Безсмертного у мене невтішні».

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.