100 днів Зеленського: здобутки і провали президента

2d3421b600f608da3be895deb8dbda46_1558529555_extra_large-1024x682

100 днів Володимира Зеленського на посаді президента України – це перша межа, після якої можна підбивати підсумки. Якими здобутками і провалами відзначився гарант Конституції, ІА Дивись.info запитала в експертів.

100 днів Володимира Зеленського на посаді президента України – це перша межа, після якої можна підбивати підсумки. Якими здобутками і провалами відзначився гарант Конституції, ІА Дивись.info запитала в експертів.

Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір»:

«100 днів Зеленського на посаді президента відзначилися вправною імплементацією психотехнологій у політичний процес. Чому? Технологам команди Зеленського вдалося максимально пролонгувати передвиборчу невизначеність і президента, і «Слуги народу». Адже люди очікували миру, зниження тарифів та «посадок» топ-корупціонерів, з-поміж яких є й один з колишніх президентів. Але команда Зеленського назовні демонструє шоу з «наганяями» чиновникам, а «для себе» займається кадровими розстановками та розподілом портфелів й узгодженням кандидатур. Це не викликає невдоволення виборців – вони вірять і чекають. Унікальна політтехнологія, котра базується на психотехніках, зокрема на тому, що людині складно визнати помилковість чи неуспішність свого вибору – легше звинуватити ворогів нового президента, аніж оцінити його роботу. На мою думку, особливої роботи і не було – було шоу, такий собі четвертий сезон «Слуги народу».

Помітно, що ближче до 100 днів Зеленський показово згорнув зовнішньополітичну активність, особливо щодо РФ. Синхронно активізувалися наші американські партнери. Але досі він як президент не дав чітких сигналів, на кого орієнтуватиметься: на Штати, на ЄС чи все-таки самостійно спробує вийти на прямі переговори з РФ.

Також помітне його небажання спілкуватися з журналістами. Складно сказати, що гірше: лицемірний президент, який спілкується у «теплій ванні», чи президент, який віддає перевагу відеороликам.

Я б звернула увагу на інше. Нині ми маємо феномен: на Банковій є така собі творча, яскрава, цікава фігура, яка не є сакральною (як до цього тяжів Порошенко), але не є і потужною. Гарна порожнеча. Гадаю, це на сьогодні максимальний здобуток Зеленського – тест на готовність української держави жити без президента. Діяльність попередника – Петра Порошенка – була спробою встановити в Україні жорстку владну вертикаль на кшталт путінської, вона зазнала краху, натомість новий президент тестує суспільство і владні механізми на протилежну модель.

Резюмуючи, наголошу: основні здобутки президента Володимира Зеленського за перші 100 днів закладені в емоційній сфері. Суспільству, котре втомилося від війни та войовничої риторики, треба емоційний відпочинок, від сліз і трагедій до сміху і комедій. Це виборці Зеленського отримали. У практичному сенсі навряд чи пересічні громадяни відчули зміну влади: тарифи ЖКГ залишається високими і ростимуть, як і ціни (цікаво, що на тлі зміцнення гривні), а влада у публічній риториці займатиметься тими ж третьорядними питаннями, як і попередня. Як-от зарплати чиновників, персональне голосування і скорочення депутатів у парламенті тощо. Але люди на виборах голосувати емоціями, на емоціях і за емоції. Тому очікувати практичних зисків від нової влади навіть їхнім найвідданішим виборцям не варто. Саме завдяки цьому у Зеленського і «Слуги народу» є високі шанси пережити опалювальний сезон без серйозних рейтингових втрат».

Михайло Роль, політичний експерт:

«Чи не єдиним здобутком Володимира Зеленського на посаді Президента України є створення ним своєї більшості (монобільшості) у Верховній Раді України. Але для українців це може стати і провалом, якщо президентські реформи розгорнуться не в той бік. На це вказують перші дії Зе-команди, які сигналізують, зокрема, про такі провальні ідеї: По-перше, заяви про створення ринку землі. Такі заяви неконституційні: земля є основним національним багатством (ст. 13, 14). Насамперед сільськогосподарські землі мають бути інвентаризовані і закріплені за їх конституційними публічними власниками – територіальними громадами України (ст. 142 Конституції). Тергромади не продавали б землю – цю «курку, яка несе золоті яйця», а здавали б в оренду фермерам. До речі, вже сьогодні земельний кодекс дозволяє кожному українцю отримати безкоштовно для ведення господарства до 2 гектарів землі. Також тергромадам потрібно надати пріоритетну можливість викупити паї у селян... Головне завдання президента – бути гарантом додержання Конституції України, а не її руйнівником. По-друге, заяви про можливість надання офіційного статусу російській мові на сході України. Ці заяви суперечать 10-ій статті Конституції України і працюють на розкол, а не єднання українства. Має діяти принцип: єдина держава – єдина державна мова. По-третє, заяви про перенесення офісу президента. Якщо вже так хочуть його перенести в інше місце, то для цього підходить не «Український дім», а чудова резиденція у Маріїнському палаці.

Великою помилкою Зеленського було проводити парламентські вибори за закритими партійними списками. Якби чергові вибори відбулися на кілька місяців пізніше, то за цей час Рада могла б ухвалити виборчий закон про голосування за відкритими списками. А так упродовж 5 років у Верховній Раді сидітимуть «слуги народу», які не відповідають реальному волевиявленню українських громадян.

До провалів Зеленського можна віднести і його дзінок до Путіна з проханням вплинути на «іншу сторону» конфлікту. Експерти сприйняли це як визнання «громадянської війни» в Україні і створення образу Путіна-«миротворця».

Свіжий провал – Зеленський «втік» з Майдану 24 серпня, проігнорувавши 50-тисячний Марш захисників України».

Марина Багрова, членкиня правління Міжнародної спілки «Інститут національної політики»:

За перші сто днів Володимир Зеленський зробив те, про що його попередники могли лише мріяти: йому вдалося отримати контроль над виконавчою і законодавчою владою. Після дострокових парламентських виборів соратники Зе, схоже, не мають наміру ділитися ні комітетами в Раді, ні міністерськими посадами. Попереду – можливі дострокові вибори в регіонах, на яких «Слуга народу» спробує закріпити свій успіх.

Влада, сконцентрована в руках Зеленського, означає не тільки великі можливості для президента і його соратників. Це також означає велику відповідальність формального лідера «Слуги народу» перед виборцями. Оскільки вперше у всій історії незалежної України у глави держави буде повна підтримка в парламенті і уряді. Це вікно можливостей для проведення важливих і необхідних країні реформ. Втрата цього шансу буде рівносильна політичному самогубству Володимира Зеленського. Аргументи: «не вийшло», «не дозволили», «саботували» відтепер працювати не будуть.

З 29 серпня – дня, коли почне працювати нова Верховна Рада, – ми станемо свідками тотального «позеленіння» всіх гілок влади, включаючи судову. Кредит довіри, отриманий на виборах Володимиром Зеленським і «Слугою народу», означає лише одне: де-факто і де-юре в Україні буде одна правляча партія. З цим, ймовірно, важко буде змиритися всім без винятку політичним силам. Але партії президента, дійсно, не потрібні союзники. За винятком хіба що голосувань за зміни до Конституції, для яких необхідно набрати 300 голосів (у партії Зеленського – 254)».

Дмитро Сінченко, ГО «Асоціація політичних наук»:

«За перші 100 днів шостий президент встиг дуже багато наговорити, але небагато зробити. Чи не єдиним позитивним здобутком стало скасування указів президента України. Решта дій Зеленського або нейтральні, або шкідливі для держави.

Так, почав він своє правління з незаконного розгону парламенту. Як наслідок, в Україні обрано нелеґітимну Верховну Раду, не прийнято низку важливих законів, публічно розтоптано Конституцію, якої вже зовсім необов'язково дотримуватися. Судову систему майже повністю передано під неформальний контроль Портнова. Судові рішення приймаються на користь нового головного олігарха країни.

Україна суттєво втратила свої позиції на міжнародній арені. Росія повернулася до ПАРЄ, йдуть розмови про її повернення до Великої вісімки. Переговори про Україну ведуться вже без самої України. Ми втрачаємо суб'єктність. Війна, ясна річ, триває, Україна втратила чимало життів своїх воїнів, і при цьому наша армія відступає із займаних позицій. Йде відверта підготовка до капітуляції.

На інформаційному і ідеологічному фронті також втрати. Зеленський відмовився від проведення параду на День незалежності, повернув на екрани заборонений серіал «Свати», при ньому почався відкат у політиці декомунізації. Ну і призначення на посади та підбір нових депутатів, м'яко кажучи, сумнівні. Це або особи, пов'язані з олігархами, або випадкові люди, якими легко маніпулювати. Звісно, є і кілька виключень з цього правила, проте це швидше ширма, якою прикриватимуть корупцію нової влади».

Василь Гулай, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародної інформації НУ «Львівська політехніка»:

«Хотів би звернути увагу не на оцінку здобутків чи невдач, а на те, що в суспільний медіа-дискурс вміло введено хибну тезу, що не варто оцінювати, особливо критично перші 100 днів президента Володимира Зеленського, бо, бачте, «він не мав всієї повноти влади – Кабмін та в Верховна Рада не його». Маємо справу із своєрідним відтягування чи відкладенням відповідальності. Загалом же президента та його різноголоса команда дуже багато декларує, але, на жаль, реальних дієвих кроків у внутрішній та зовнішній політиці не помічаємо. В такий спосіб перші 100 днів президенства Зеленського фактично стали продовження його передвиборчої кампанії, котра вирізнялася відсутністю конкретики та стилем «за все добре проти всього погано». Однак політична відповідальність невідворотня».

Павло Сацький, доцент ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»:

«Початок президентства Зеленського був сповнений очікувань несподіваного. І перші 100 днів були періодом виборчої кампанії, які також були часом очікувань. До найбільших досягнень Зеленського слід віднести те, що йому вдалося витримати атмосферу надії, завдяки чому його політична сила отримала результат на парламентських виборах, який дає змогу сформувати більшість та уряд. Змога це зробити у максимально короткі строки і без гострої політичної боротьби за нинішніх умов є доволі важливим здобутком. В цілому Зеленський зумів знайти точки порозуміння із представниками попередньої влади, які зберегли політичні позиції, зокрема ефективно продовжує працювати попередній Уряд. А результати парламентських виборів, особливо за мажоритарними округами, відкривають можливості цілковито змінити стару чиновницьку структуру, а отже, максимально зламати відпрацьовані корупційні схеми. Слід цим скористатися, інакше успіх закріпити Зеленському не вдасться. Початок його президентства припав на відносно стабільну економічну ситуацію, за наявності достатніх важелів для зміцнення гривні й залучення зовнішніх запозичень, що сприяє пожвавленню економіки й дає змогу подолати пікові навантаження на бюджет по обслуговуванню зовнішнього боргу. Стан позитивного очікування вдалося зберегти і на зовнішньополітичній арені. Тому можемо спостерігати відсутність різких рухів зі сторони Росії й наявність «позитивних сигналів». Цими «позитивними сигналами» не слід обманюватись, оскільки Росія чітко декларує прагнення до діалогу за умови беззастережного прийняття її основних умов – визнання Криму російським і зняття його економічної блокади та автономії для Донбасу. У питанні «підтримання позитивного діалогу» із Росією перед Зеленським альтернативний Марш ветеранів поставив дилему, яка полягає в обранні форми відносин із Росією. Наголосити на тому, що Росія – агресор, означає закрити можливість діалогу із нею, а продовжити витримувати позиціє не наголошення на тому, що Росія – агресор, може призвести до загострення внутрішньополітичної ситуації в країні».

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України:

Здобутки Володимира Зеленського за 100 днів: По-перше, перезавантаження Верховної Ради України. По-друге, збереження суспільних надій на позитивні перетворення. По-третє, спроби відновити мирний процес на Донбасі. Натомість серед провалів відсутність кадрового забезпечення виконавчої вертикалі влади, а також відсутність чіткого алгоритму «реформаторських дій та заміна політичної стратегії тактичним піаром».

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: