Вчора, 30 серпня, у Дрогобичі поховали шістьох людей, які загинули вночі 28 серпня внаслідок обвалу будинку на вулиці Грушевського, 101.

Місто прощалося з 64-річною Валентиною Джуринською і двома її онуками – 5-річним Давидом і 21-річною Анною, а також 79-річною Катериною Горняк, 80-річним Євгеном Нищуком та 42-річним Валерієм Пилипцівим.

У Дрогобичі траур – на стягах чорні стрічки, ніде не лунає музика. Місто оплакує тих, хто став жертвами трагедії у ніч на 28 серпня, коли о 2.46 повністю завалився один із під’їздів чотириповерхового будинку.

Зараз завали повністю розібрані. На стіні першого поверху якимось дивом вціліла поличка, на якій, ніби й нічого не сталося, стоять рівними рядками лаки для нігтів. Так само вціліли і два дзеркала перукарні. Трохи вище досі висить вже нікому непотрібний килим. Збоку загрозливо нависає батарея, від чого тягне якимсь апокаліптичним холодком. Неподалік зруйновано під’їзду – стара чавунна ванна, забита чиїмись речами зі зруйнованих квартир, поряд ще одна купа запилених матраців, килимів, одягу і ще бозна-чого…

Якщо не дивитися туди, де раніше був під’їзд з квартирами, здається, що у решті будинку все по-старому. За вікнами, закритими фіранками, господині варять борщі чи смажать котлети, а чоловік тим часом заснув на дивані перед телевізором, а може, якась мама сварить дитину, яка напередодні надто довго гуляла з друзями на вулиці. Тим часом якийсь підліток грається у «танчики» на ком’ютері, а якась красуня завантажує нове фото в Інстаграм. На шнурках досі висить чиясь білизна, вивішена до тої трагедії, яка назавжди змінила життя мешканців будинку. Зараз у них є дах над головою, але тимчасовий. Люди повертаються, аби забрати свої пожитки. Ось і зараз біля будинку чиїсь скручені килими, одяг, всі пожитки, які можна забрати.

За біло-червоною стрічкою, якою обгороджено будинок, юнаки у формі, поверх неї кислотно-салатові жилети з написом «Нацгвардія». Їм років по 20, може, з невеликими хвостиком. З іншого боку вулиці, навпроти будинку саме запинився білий автобус – приїхала нова зміна для охорони. Старший нацгвардієць, мабуть, офіцер пояснює новоприбулим, хто і що має робити.

А навпроти діри, де колись був під’їзди – десятки свічок і квіти, посеред яких виділяється принесена кимось викута з металу троянда. До дерева хтось прив’язав пластиковий бутель з-під води, з наліпкою про збір коштів для травмованих. Він вже вщент набитий грошима, а перехожі продовжують залишати свої пожертви. Тут постійно стоїть кілька людей: хтось прийшов з цікавості, хтось тут втратив знайомих чи рідних, хтось хоче сфотографувати залишки будинку, а хтось молиться та плаче, не розуміючи, як дім, замість бути фортецею, захистом, перетворився на могилу, поховавши під собою вісьмох людей. Усі розмовляють пошепки, ніби бояться потривожити ту тишу, яка запала після закінчення рятувальних робіт, коли майже півтисячі людей розбирали завали в надії знайти під ними живих.

Оксана ДУДАР

Фото Микити ПЕЧЕНИКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дудар Оксана
Випусковий редактор ІА Дивись.info. За освітою філолог, за покликанням журналіст. Життєве кредо – журналіст завжди повинен ставати на бік слабких і скривджених. Улюблена робота – їхати у відрядження.