Незаконно і небезпечно: чому на Лижв’ярській не можна будувати готель

Нагадаємо, на місці будинку колишнього музею ПРИКВО радянської армії пропонують спорудити багатофункційний готельний комплекс з підземним паркінгом. Містобудівні умови і обмеження на реконструкцію існуючого будинку під апарт-готель були видані ще у 2016 році. Вони дозволяли спроектувати будинок висотою 34 м. Однак нова компанія-замовник будівництва запропонувала внести зміни до містобудівних умов, збільшивши висоту до 72 м, аргументуючи, що це буде цілий комплекс, який належатиме до всесвітньої мережі «Hilton». Виконком ЛМР уже двічі переносив розгляд питання. Сьогодні ж кілька науковців, громадських активістів та мешканці прилеглих будинків заявили, що потенційне  будівництво буде незаконним, а крім того, може спричинити небезпеку для всього міста.

«Мене болить, що це забудова у зоні ЮНЕСКО. Комітет ЮНЕСКО сказав, що забудова на Поповича, 6а висотою 19 метрів матиме вплив на універсальну цінність об’єкта ЮНЕСКО. А забудова у 72 чи 34 метри на горбі не матиме? Історичний ареал на Лижв’ярській означає, що висота забудови – до 15 метрів. Яким чином дозволили 34 чи 72? Ще один дуже важливий момент, на який плює міська рада, – це геологічні умови. У Львові вони є дуже складними. Тут є низів’я Полтви, відріг Розточчя, тут є зсувні грунти, карстові порожнини. Із карт, які сьогодні дає міська рада, бачимо, що більшість зсувних ґрунтів та карстових порожнин вони просто забрали. Але на старих картах вони є. У даному випадку ніхто не оцінює наслідки будівництва таких масштабних об’єктів на таких складних ґрунтах», – каже громадська діячка, членкиня громадської ради при Львівській ОДА Олеся Дацко.

Вчений секретар УНК ІКОМОС, архітектор, доцент НУ «Львівська політехніка» Василь Петрик, вважає, що ЛМР зараз взагалі не має права видавати дозвільні документи на будівництво чи реконструкцію в межах історичного ареалу Львова.

«З січня 2019 року усі містобудівні умови та обмеження, які видає львівський міськвиконком на нове будівництво та реконструкцію в межах історичного ареалу і буферної зони Львова, є незаконними. Ці рішення прямо порушують законодавство про охорону культурної спадщини. Від січня 2019 року державою мав бути створений орган управління об’єктом світової спадщини, і без висновку цього органу, який є обов’язковим, будь-які рішення щодо архітектурних містобудівних перетворень не можуть прийматися. Також з 1 січня 2019 року проектування чи реконструкція в історичних ареалах населених пунктів відбувається тільки згідно з історико-архітектурним опорним планом, якого Львів не має. Замість того, щоб виконати законодавство, а саме припинити видання містобудівних умов та обмежень і звернутися до Кабміну щодо негайного створення органу управління об’єктами світової спадщини, ЛМР порушує закон. Зараз міська рада займається перевищенням наданих законом повноважень і самовільно видає містобудівні умови та обмеження. Забудовники повинні зрозуміти, що одного дня все ж запрацює українське законодавство і будуть скасовані всі незаконні рішення ЛМР. Їхні апарт-готелі, житлові комплекси, торгові центри втратять свою легітимність і стануть фактично об’єктами незаконного будівництва. Також всі архітектори, які починають проектувати згідно цих незаконних містобудівних умов потрапляють під ризик, бо закон покладає відповідальність і на них. Спілка архітекторів уже просить терміново затвердити для Львова історико-архітектурний опорний план», – каже Василь Петрик.

Понад те, він припускає, що частковий демонтаж Монумента Слави та плани відродження Пелчинського ставу пов’язані з потенційним будівництвом.

«Не випадково почали демонтовувати Монумент, це була підготовка ділянки під будівництво готелю, зрозуміло, що там має бути підземний паркінг. А план викопати Пелчинський став – це готувався рекреаційний простір для цього готелю. Діє цілеспрямована, довгострокова програма когось, хто керує ЛМР. Я не думаю, що ця людина є публічною, але цим процесом, очевидно, хтось керує», – додав архітектор.

Натомість директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки, історик
Іван Сварник, звертає увагу нам проблему існування на території старого цвинтаря.

«Стрийський цвинтар функціонував до кінця 19 ст. і був закритий через заповнення. Але коли у 1914 році прийшла російська армія, там ховали солдатів, які помирали в шпиталях від ран та хворіб, у тому числі інфекційних. Він працював два роки і знову був покинутий. На цій території  жодне будівництво є неприпустимим. Це радше моральна проблема. Там, де є поховання, не можна будувати житла, не буде там комфортного перебування людей, не буде щасливого життя, вдалого відпочинку для приїжджих. Це те що притаманне людині – повага до своїх предків», – каже історик.

Проти будівництва виступають і мешканці прилеглих будинків.

«Ось довідка з архіву про те, що на цій території були холерні, тифозні та чумні поховання. Не можливо навіть уявити, що нас чекає, якщо вони будуть порушені. Є також наукова робота про Стрийський цвинтар, де йдеться, що там дуже високі грунтові води, підмоклий грунт і тіла небіжчиків плавають просто в інфільтратах. Законодавство говорить, що виконання будь-яких будівельних робіт на місцях поховань, навіть якщо це залишки слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ та у прилеглих до місць поховань охоронних зонах -  заборонено. А державні санітарні норми говорять, що території закритих цвинтарів при відповідному рівні впорядкування можуть бути відведені тільки під парки і сквери. Крім цього, там бетонна каналізація, а вона недовговічна і в більшій частині зруйнована, якщо почнуть копати – це вже буде стосуватися не тільки нашої маленької вулички, а всього Львова», – підсумовує місцева мешканка Ольга Біліченко.