дивись.info

Те, чого ви не знали про режисера Довженка

Те, чого ви не знали про режисера Довженка

Сьогодні, 10 вересня 2019 року, відзначаємо 125-річницю з Дня народження родоначальника української режисури Олександра Довженка. З цього приводу Дивись.info вирішила пригадати маловідомі факти з життя відомого драматурга.

Кінематографіст та письменник Олександр Довженко (1894-1956) відомий фільмами Звенигора (1927), Арсенал (1929), Земля (1930), а також нереалізованими сценаріями, які перетворилися на повноцінні літературні твори – Україна в огні (1943) і Зачарована Десна (1965).

(Не)писемна родина

Олександр Довженко народився у типовій селянській родині кінця 19-го – початку 20 століття. Грамотним у сім’ї був лише дід Сашка, батько, мати, бабуся і прабабуся – ні. «Батько ніколи не пробачив дідові своєї темряви», – писав Довженко у своїй Автобіографії.

Там же згадує: який би епізод дитинства не згадав, в уяві з’являються лише «плач і похорон». З 14-и дітей у сім’ї вижили тільки він і сестра Поліна. Четверо братів – Іван, Сергій, Лаврентій, Василь – від якоїсь хвороби померли в один день. І це при тому, що сім’я була не найбіднішою, – просто життя в селі було надзвичайно важким.

Довженко з батьком (ліворуч). Мати, сестра та батько Довженка (праворуч).

Гумор і Довженко

Творчу кар’єру Олександр Петрович починав як художник, причому – як художник-карикатурист. Ще з Берліна він надсилав свої малюнки в гумористично-сатиричний журнал українських комуністів у США Молот. Потім, після повернення в Харків, у 1923-1926-у роках масово малював політичні карикатури для місцевої преси. Також він створив чимало шаржів на своїх сучасників.

Політичні шаржі Довженка (ліворуч) і дружній шарж на Остапа Вишню.

Голівуд

Довженко мріяв прорватися до Голлівуду. Ось що він писав у листі Сергію Ейзенштейну: «Можете ви разом з товаришами, або з Чапліним, або ще з ким-небудь виписати мене – страшно подумати – в Голлівуд хоча би на один місяць, надіславши мені візу. Я не знаю мови, але я все побачу, Сергію Михайловичу. Мені дуже хотілося би запропонувати Чапліну один мій сценарій. Якби він йому і не підійшов, він міг би знайти в ньому для себе кілька цікавих речей. У нас в цей час ставити його не можна”. Є свідчення, що Чарлі Чаплін високо цінував творчість українського режисера і в одній зі своїх промов сказав, що «слов’янство поки що дало світові кінематографії одного творця – мислителя та поета, Олександра Довженка».

Довженко та знімальна група під час роботи над фільмом “Земля”.

Сад із пустира

З самого дитинства головним джерелом натхнення для Довженка була природа. На початку 1930-х його дуже дратував пустир на території Київської кіностудії (нині – кіностудія імені О. П. Довженка), і там він разом з двома робітниками та садівником висадив фруктові та декоративні дерева. Але там ще й був склад вугілля – Довженко казав, що хоч сто років буде працювати, не звикне до його виду. Дістав беріз, тамарисків і висадив у неділю все це.

Свої роботи Олександр Довженко любив порівнювати з деревами: «Мої картини схожі на яблуні: добре потрусив – набрав 500 яблук, погано – впало штук 10».

Автопортрет “Сашко” (ліворуч) та будинок, де народився Довженко (праворуч).

«Здибались на Шевченкових уродинах…»

У режисера було дві дружини. Перша – Варвара Крилова, з якою він познайомився в 1914-у році, коли вони разом готували вечір, присвячений Тарасу Шевченку. Вона була молодшою на 6 років. У 1917-у Варвара та Олександр починають жити цивільним шлюбом. Але згодом жінка зустрічає іншого чоловіка та їде з ним за кордон. Там Варвара захворіла на туберкульоз кісток. Коханець покинув її, а жінка повернулася до України.

Довженко все ще любить її – і у 1923-у бере за дружину. Олександр починає знімати перші фільми – і згодом захоплюється молодою акторкою Юлією Солнцевою. Тоді Варвара вирішує піти з життя Довженка, аби не бути тягарем. Життя вона прожила одноногою калікою.

З Солнцевою, відомою ролями у фільмах Аеліта та Папіросниця з Моссельпрома, Довженко познайомився в Одесі. Незабаром Юлія кинула акторську кар’єру і почала спеціалізуватися на режисерській майстерності. Вона була асистенткою у багатьох роботах Довженка. Існує гіпотеза, що Солнцева була приставлена ​​шпигункою до талановитого українця. Також викликає суперечки і те, як вона обійшлася зі сценаріями чоловіка: ставши їх спадкоємицею, вона на власний смак зняла фільми Поема про море (1958), Повість полум’яних літ (1960), Зачарована Десна (1964).

Перша дружина – Варвара Крилова-Довженко (ліворуч). Друге кохання та дружина Довженка – Юлія Солнцева (у центрі та праворуч)

Омріяний і не знятий – Тарас Бульба

Неймовірна самокритика – невід’ємна риса характеру Олександра Довженка. «Стрічка завжди і неминуче була гіршою, ніж я уявляв її та створював, – писав режисер. – І це було одним із нещасть мого життя. Я був мучеником результатів своєї творчості. Я жодного разу не відчував насолоди, навіть спокою, розглядаючи результати своєї безмірно важкої та складної праці. І чим далі, тим все більше переконуюся я, що найкращих двадцять років свого життя витратив я даремно».

Останнє прижиттєве фото Довженка.

Останній подих

Помер Олександр Довженко 25 листопада 1956 року на своїй дачі від інфаркту. Варто відзначити, що на наступний день він збирався почати зйомки свого нового фільму «Поема про море».

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.