дивись.info

«Минуле, сховане під землею»: у Львові показали, як виглядав давній Пліснеськ (фото)

«Минуле, сховане під землею»: у Львові показали, як виглядав давній Пліснеськ (фото)

У Львові, у сквері «На валах», відкрилася виставка «Давній Пліснеськ – минуле, сховане під землею», на якій археологи презентували попередні результати проекту з комп’ютерної реконструкції та створення 3D-моделі одного з найбільших городищ Східної Європи, площа якого сягала понад 250 гектарів.

«Давній Пліснеськ – минуле сховане під землею» – ця виставка виконана у рамках проекту «3D-модель давнього Пліснеська». Це відтворення давньослов’янських та давньоруських оборонних споруд, споруд оборонних ліній, житлової забудови і різноманітних об’єктів того часу одного з найбільших городищ Східної Європи. Саме городище знаходиться у селі Підгірці Бродівського району. А проект виконується у рамках Українського культурного фонду. Нам вдалося виграти грант і одним з етапів є ця вулична виставка», – розповів директор Історико-культурного заповідника «Давній Плісненськ» Володимир Шелеп.

Український культурний фонд створили 2017 року з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі. Фонд впроваджує нові механізми конкурсної державної фінансової підтримки у сфері культури та креативних індустрій.

Дослідження Пліснеська тривають ще з 1810 року.

«Усі ці матеріали були зібрані архітекторами, археологами та етнологами. На їхній основі створили елементи відтворення городища. Основна реконструкція – це буде візуалізація, короткий відеоролик. Презентація відбудеться 23 жовтня у селі Підгірці. Але точна локація буде визначена незабаром. Зараз їх розглядається кілька, зокрема сам Історико-культурний заповідник. Але оскільки у нас адміністративних споруд наразі немає, то презентація може відбутися у Підгорецькому монастирі, з яким ми співпрацюємо», – пояснює директор заповідника.

Натомість керівник проекту «Локальна історія» Віталій Ляска зауважив, що коли йдеться про проект «Давній Пліснеськ у 3D», то маються на увазі ширші речі, які дозволять показати, що минуле може бути цікавим.

«Ми хочемо унаочнити все і показати, що середньовічна доба історії України-Руси – це доба не темна, а висока з точки зору державотворення, а також матеріальної та духовної культури. Проект є інтерактивним і це лише початок. Ми думаємо, що 3D – це фундамент до побудови у майбутньому скансена. Городище Пліснеськ, яке є еталонним з точки зору археологічних досліджень, стане еталонним і з точки зору промоційної роботи із широким загалом», – сказав Віталій Ляска.

Багато елементів і конструкцій 3D-реконструкції опираються на археологічні матеріали. Одним із найбільших дослідників Пліснеська був Михайло Андрійович Филипчук, який досліджував городище з 90-их років. Його справу продовжив син – Андрій Филипчук, який досліджує Пліснеськ понад 15 років і є заступник директора Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ».

«Пліснеськ – це скарб для археології. Це перлина історико-культурної спадщини нашого краю. Це важливий наріжний камінь у фундаменті історії нашого народу. Насправді, не так легко знайти пам’ятку, на якій життя безперервно тривало з VII до середини XIII століття, де давнє населення залишило по собі унікальні старожитності, зокрема язичницький культовий центр VII-X століть, на базі якого у IX-X столітті постало одне з найбільш городищ Великої Хорватії. Це одне з найбільших городищ слов’янського часу в усій Європі – його площа понад 250 гектарів. Пліснеськ переживав складні періоди в своїй історії – в кінці Х століття його знищили війська Володимира Святославовича. Через 100 років там було відновлене важливе літописне місто. А між тим на Пліснеську проживали варязькі дружини київського князя, які залишили по собі некрополь, який є окремою пам’яткою археології національного значення. На території Пліснеська загалом є дві пам’ятки археології національного значення і навіть одна пам’ятка архітектури – це Підгорецький, здавна іменований, Пліснеський монастир. Це насправді унікальне місце. Його вага для науки є очевидною. Пліснеськ досліджують понад 200 років. І за цей час ми, археологи, розкопали величезну кількість об’єктів. При чому це важливо не лише для археології, а й для суспільства, адже за його матеріалами вивчаються різні проблеми, зокрема давнього державотворення, містоутворення,  поширення і масового впровадження християнства, різного роду давньослов’янського язичництва і не тільки. І це прекрасно, що є такий проект, як цей, коли можна відтворити 3D-візуалізацію древнього Пліснеська, коли чимала аудиторія зможе побачити ці давні будівлі, населення 1000-літньої давнини, вали, які споруджували для свого захисту мешканці Пліснеська. Це, направду, дуже цікавий проект. Над ним працює не лише команда археологів, але й архітекторів, етнологів, ІТ-спеціалістів, дизайнерів. Я вважаю, що наразі проміжні результати є досить непоганими і вони доступні для огляду у цій виставці, а згодом й у відеоролику», – сказав Андрій Филипчук.

Роботою дослідників зацікавилися і львівські реконструктори, які об’єдналися у колектив «Пліснеський град».

На виставці представлені банери із зображенням відтворених споруд давнього Пліснеська.

«На першому банері представлені надзвичайно цікаві і цінні знахідками з городища Пліснеська. Це культові речі – і слов’янські, і християнські. Також зображені писанки, які були віднайдені Іваном Сторожуком ще у 1945-1947 рр. під час дослідження Пліснеська. Цікавою є кістяна пластинка – вона зберігається у Львівському історичному музеї. На ній воїн, який стоїть на оборонній вежі зі щитом та  піднятою рукою, ніби молиться», – розповідає Володимир Шелеп.

Саму реконструкцію дослідники поділили на дві зони – слов’янську та давньоруську.

«Слов’янський Пліснеськ почав формуватися у VII столітті з культового язичницького центру, який  проіснував до X століття, до того часу, коли Володимир Великий об’єднував усі руські землі і знищував язичництво, приносячи християнство. Цікавою була забудова християнського Пліснеська, особливо житлова, яка була заглиблена у землю на 70-80 сантиметрів. Навколо житла був валикоподібний насип з глини, який виконував роль гідроізоляції, щоби до середини не потрапляла волога. Таким чином ці житла могли простояти довший час – 20-25 років, тобто це період існування одного покоління. Досить цікавими були оборонні споруди Пліснеська. Якщо говорити про оборонні споруди слов’янського періоду, то вони є дуже мало вивчені. Тому під час ґрунтовних досліджень 2007-1010 рр. Пліснеська, нам вдалося дослідити надзвичайно цікавий вал – четверту лінію оборони. Завдяки цьому вдалося відновити вигляд оборонної лінії, вал якої був обшальований дрібним камінням. Також цей вал мав оборонні бійниці. Є припущення, що вони використовувалися для того, щоби стріляти з лука. А на верхньому ярусі цієї лінії оборони знаходився метальник списів. До цих досліджень всі вважали, що це звичайний земляний насип, який має кілька затесаних паль і жодного функціонального призначення. Однак ці археологічні дослідження показали, що слов’яни мали надзвичайно розвинуту духовну і будівничу культуру, було знайдено багато ювелірних речей. Тобто та історіографія, яка сформувалася за радянського часу чи початку незалежної України, в повній мірі не відображає ті реалії, які тут були. Слов’яни були набагато розвинутіші у той час і вони дають перше ґрунтовне коріння для початку державотворення на наших землях», – розповідає Володимир Шелеп.

Після того, як Володимир Великий об’єднав усі землі навколо Києва, Пліснеськ зник як великий потужний оборонний комплекс площею понад 250 гектарів і перетворився на невелике селище XI століття.  На виставці представлено курганний могильник, який зберігся донині.

«Це курганний могильник варязького типу. Тобто цей поховальний обряд був принесений на наші землі зі Скандинавії. На жаль, багато знайдених у Пліснеську речей знаходяться не на території України, а зокрема у Краківському історичному музеї, а також розпорошені по території Європи. Адже наша земля ще не була об’єднана в єдине ціле, тому багато досліджень проводили дослідники з інших європейських держав», – продовжує директор заповідника.

І зазначає, що наступним цікавим етапом після того, як Пліснеськ гине як слов’янське місто, є літописний Пліснеськ. Декілька згадок про нього є у «Слові о полку Ігоревім», а також у «Повісті минулих літ» як давньоруське оборонне місто. На той час площа Пліснеська становила вже близько 10-15 гектарів.

«Також нам вдалося за археологічним та етнологічним матеріалами відновити оборонні лінії – це зразки оборонних веж та стін», – додав Володимир Шелеп.

Дуже скоро Пліснеськ з язичницького центру перетворився на християнський.

«Адже церкви, які з’явилися на території Пліснеська, вважаються найстаршими на території Західної України. Перша літописна згадка міститься на таблиці у Підгорецькому монастирі, на якій написано, що княжна Єлена заснувала цей монастир 1180 році, тобто це було 800 років тому. За археологічним даними, на території Пліснеська зафіксовано близько семи фундаментів церков різних часів. А це значить, що тут дуже бурхливо розвивалося християнство в ХІІ-ХІІІ століттях. У цьому проекті ми покажемо кілька видів дерев’яної церковної архітектури , яка буде показана більш ґрунтовно під час візуалізації цього проекту», – резюмував директор заповідника.

3D-проект втілюють у життя Максим Ясінський та Валерій Міщенко.

«Для мене ця робота є надзвичайно цікавою. Це один з найбільших проектів, які я коли-небудь робив. Городище вражає своєю масштабністю – величезні площі, забудовані великою кількістю об’єктів. Складність роботи у тому, що потрібно співставити дані археології, етнографії і досвід досліджень не тільки по Україні, а й за кордоном подібних об’єктів. По суті це результат опрацювання цього досвіду. Але це тільки початок. Зараз створюється модель, а згодом з’явиться відеоролик, який покаже масштабність цієї цього городища. Наступним етапом може стати макет – доповнена реальність тощо», – зазначив Валерій Міщенко.

Оксана ДУДАР

Фото Микити ПЕЧЕНИКА

 

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.