дивись.info

Буцманюк і сторічне вино: у Жовківському замку відкрилася нова експозиція (фото)

Буцманюк і сторічне вино: у Жовківському замку відкрилася нова експозиція (фото)

Днями у Жовківському замку відкрилася нова постійночинна музейна експозиція «Жовква в XVII-XX – століттях – люди, боротьба, культура». Виставка розмістилася у шести залах.

У залах, де раніше знаходився відділ музею «Жовківський замок» Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, відкрилася нова експозиція, де представлена Жовква з часів свого заснування і до сучасності. Перші два зали присвячені родині Жолкевських та Собеських, а також козацьким ватажкам та гетьманам, які тим чи іншим чином були пов’язані із містом.

На одній із стін – зменшена копія знаменитої картини «Битва під Віднем» Мартина Альтамонте, оригінал якої сьогодні знаходиться в Олеському замку. Це полотно, а також «Битва під Парканами» були написані для парафіяльного костелу святого Лаврентія.

«На сьогодні питання повернення картин до Жовкви залишається відкритим», – сказав науковий співробітник Державного історико-архітектурного заповідника Жовкви Володимир Герич.

Цікаві експозиції трьох залів, де представлені українська, єврейська та латинські культури, адже Жовква – місто, де століттями співіснували три нації, збагачуючи одна одну.

У залі української культури один з найцінніших експонатів – етюд Юліана Буцманюка, українського і канадського художника-монументаліста, який працював в стилі української сецесії. Буцманюк деякий час жив у Жовкві – він розписував церкву Серця Христового.

«Це ескізна картина. «Ротарі Клуб Львів» дав нам гроші на викуп цієї роботи у Варшаві, на аукціоні. Картина обійшлася у тисячу доларів. Юліан Буцманюк, коли розписував церкву, жив у монастирі і з вікна своєї келії зробив ескіз старої Жовкви. Сьогодні цих будинків вже немає, але вони зберегли на етюді Буцманюка. Це одна з небагатьох автентичних, оригінальних живописних робіт у нашому заповіднику», – розповів Володимир Герич.

Поряд з роботою Юліана Буцманюка представлені твори пов’язані з Тарасом Шевченком, який, хоч ніколи й не був у Жовкві, все ж пов’язаний з містом.

«На схемі «Генеалогія художників», яка бере свій початок від Шевченка, є позначений художник Красіцький – внучатий племінник Тараса Григоровча по лінії його сестри. Фотій Красіцький працював у міжвоєнний період. Він створив портер Шевченка – це автофототипія. Нам цю картину подарував місцевий дослідник Євген Качан. Йому ж ця картина дісталася від людини, яка колись працювала у музеї Красіцьких у Києві, якого, на жаль, сьогодні вже немає. Це теж досить рідкісна річ. Автофототипій є 100-150 штук. Є ще одна цінна робота, яка належить Семену Красіцькому – двоюрідному братові Фотія. Родина Семена ще досі мешкає у Жовкві», – продовжує свою розповідь пан Володимир.

Після приходу «визволителів» 1939 року Семен Красіцький був заарештований і розстріляний разом з 35 іншими людьми біля стін Жовківського замку. Там він і похований.

«Фотій був художником вищого рівня. Натомість Семен був аматором. Але ми на цій експозиції бачимо спадкоємність, з якої вийшла така цікава історія», – пояснює науковий співробітник музею.

Зараз Володимир Герич готує видання про Семена Красіцького і його зв’язок з тарасом Шевченком.

Наступний зал присвячений єврейській культурі Жовкви, яка формувалася навколо синагоги, що збереглася до наших днів. Одна з найчисельніших громад формувала таке собі місто у місті.

«Біля синагоги були хедер, єшива, миква, ринок. У Жовкві народилося багато цікавих людей єврейського походження. А також тут була перша на території України друкарня, куди король Ян ІІІ запросив з Голландії друкарів. Потім було декілька друкарень, де видавали релігійну літературу на івриті, звичайно. У тій залі ми показуємо трагедію єврейського народу, який мешкав у Жовкві. Також тут є фото і перелік людей, які рятували євреїв. Один зі стендів присвячений одній конкретній сім’ї. 18 людей півтора року переховувалися у підвалі в будинку, який досі зберігся. Люк був замаскований паркетом. Сьогодні він зберігається у музеї Голокосту в Нью-Йорку», – розповів Володимир Герич.

У залі можна ознайомитися з історією синагоги, є монета Національного банку зі її зображенням. Один із стендів присвячений менорі з Жовківської синагоги. Тут представлені знайдені елементи у поєднанні з візуальним відтворенням семисвічника.

«Ця менора вже пізніша – XIX або навіть XX століття, бо вцілілі елементи – явно фабрична мануфактура. Є елементи мацев з Жовківського єврейського цвинтаря. Як відомо, базар для худоби колись був навпроти військової частини. Коли прийшла радянська влада, базар зліквідували, натомість понабудовували будиночків для військовослужбовців, а базар перенесли на єврейський цвинтар, хоч там поховані люди, є місця масових розстрілів. Ми до цього питання будемо повертатися, щоби якимось чином увіковічнити це місце і віддати належну шану мертвим», – розповідає Володимир Герич.

Натомість у старій польській шафі, яка колись знаходилася у магістраті Львова, зібрана низка дрібних, здебільшого скляних предметів. Найімовірніше, вони належали аптекарю. На багатьох пляшечках є єврейська символіка, а також невеликий ханукальний світильник.

«Дуже цікава пляшка з вином. Належить до початку ХХ століття. Коли на території Домініканського монастиря копали газопровід, відкопали скарб з вином. Усе вино розтягнули, а нещодавно мені таки вдалося дістати одну пляшку. Вона запечатана. Їй приблизно 100 років», – веде далі науковий співробітник.

Наступний зал – латинський.

«Очевидно, у перспективі, у великому музеї, який планується створити, буде окрема експозиція, присвячена Жовківському замку. Тут є макет, він паперовий, але він передає характер цього об’єкту. Спочатку він будувався як оборонна будівля, а згодом перетворився у резиденцію. У цьому замку присутні усі стилі архітектури – від ренесансу до класицизму. Власники, які тут жили, кожен залишав свій слід – десь добрий, десь не дуже», – розповідає Володимир Герич.

Під час дослідження замку були знайдені залишки кахлів, незвично великих. Їхній розмір – 620 на 420 мм. Кахлі використовувалися для печей та камінів.

«За часів Радзивіла, це середина XVIII століття, у Жовкві був створений заклад для виробництва фарфору, де виробляли кахлі та різну кераміку тощо. Тут зображена реконструкція цього кахлю з гербом Радзивілів. Збереглися його шматки. А ще елементи цього кахлю знаходяться у Львівській політехніці, де взялися відтворити його вигляд у натуральну величину. Після цього він буде розміщений в експозиції», – пояснює пан Володимир.

Поряд ще один цікавий експонат – пластинка з рельєфним зображенням Матері Божої. Вона була зламана, але польські колеги її склеїли. Вона була виготовлена з вапняку, найімовірніше, у міжвоєнний період ХХ століття. Цікава вона тим, що написи кирилицею, а у зображенні поєднані західна і східні традиції. Сам характер скульптури тяжіє до ренесансного зразку.

«Є деякі оригінальні речі. Під час розкопок були знайдені два камені, які були частиною мармурових підлог у палацовому корпусі. Це дуже цінна річ, яка дає нам можливість зрозуміти, якою була долівка. Є залишки елементів декорації будинків з ринкової площі. Один з кутків присвячений Домініканському монастирю, який був збудований на честь брата короля Марка, який загинув 1652 році у битві під Батогом. Теофілія Собеська дуже любила Марка і на його честь збудувала монастир. Вони були там поховані. Тут зображено, як виглядали надгробки. Домініканський монастир – дуже цікавий об’єкт, але недосліджений з точки зору архітектури», – веде далі Володимир Герич.

Латинська культура представлена церковними лавами, знайденими у церкві святої Трійці, які, однак, виготовлені у католицькій традиції, а не православній – з висувними сидіннями і підлікотниками, які ставали у пригоді монахам, що молилися годинами.

Звісно, що представлений в експозиції й костел святого Лаврентія, де в криптах поховані представники родин Жолкевських та Собеських. Дехто з поляків називає цей храм малим Вавелем.

«Після смерті Жолкевського його дружина Регіна щороку проводила тут особливу Службу Божу, під час якої запалювалися свічки з червоного воску як символу крові. Але об’єкт найбільш цікавий своїм фризом – військовими елементами різних армій. Ще рік триватиме його реставрація. Автор скульптур невідомий, але там зображені зброя того часу, одяг тощо. Наступний рік у Польщі буде оголошено роком Жолкевського, бо минає 400 років з дня його смерті. В Жовкві відбудеться конференція. Ми хочемо зробити виставку з автентичних речей, пов’язаних із Жолкевським», – зазначив науковий співробітник.

Ще два зали експозиції – це перенесена з інших приміщень виставка «Боротьба за незалежність триває», яка була інспірована австрійськими колегами на честь 100-ої річниці початку Першої світової війни. На виставці представлена оригінальна карта Австро-Угорської імперії 1910 року.

«Через територію Жовківського району лінія фронту проходила двічі. Неподалік міста російським офіцером Петром Нестеровим був здійснений перший повітряний таран. Низка експонатів і стендів присвячена формуванню легіону Українських Січових Стрільців – першого військові формування модерного часу, які боролися за незалежну Україну. На їх основі виникли інші українські військові формування. У лавах УСС був художник Юліан Буцманюк. Крім того, тут представлений період УНР, німецька окупація у часі Першої світової війни. Зброя тих часів. Є стенди, які розповідають про ОУН-УПА», – закінчив свою розповідь Володимир Герич.

Завершує експозицію інсталяція про сучасні події – Майдан, АТО. Усі представлені речі були привезені з фронту.

Оксана ДУДАР

Фото автора

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.