Приватизація оборонних підприємств: як державі не продатися ворогу у гонитві за заробітком

Інвестори не зацікавлені у співпраці з Міноборони, бо не заробляють на цьому або заробляють дуже мало. Дивись.info спробувала розібратися, чи можна перетворити збиткові оборонні підприємства у прибуткові, що для цього потрібно і як убезпечити їх від купівлі конкурентами чи ворожими країнами.

У проекті бюджету на 2020 рік Кабмін виділив на потреби оборони та нацбезпеки 245,8 млрд грн. Вказана сума становить 5,4 % ВВП України і на 36 мільярдів перевищує торішні видатки.

Стаття витрат на оборону посіла перше місце у списку видатків бюджету на 2020 рік. Наступний пункт передбачає розвиток дорожньої інфраструктури: на нього планують спрямувати 74,4 млрд грн.

Однак попри таке фінансування вітчизняний оборонно-промисловий комплекс залишається нерозвинутим. За даними профільних експертів, Україна здатна забезпечити себе озброєнням лише приблизно на третину від потреб оборони. Вітчизняний оборонний комплекс ніколи не виробляв і не виробляє бойових літаків, комплексів протиповітряної оборони, корабельного озброєння, бойових вертольотів тощо.

За даними Держстатистики, у 1993 році у оборонному секторі промисловості України працювало майже півтора мільйона осіб. Однак станом на 2018 рік це число скоротилося майже вдесятеро.

Серед інших проблем Комітет ВРУ з питань національної безпеки разом з аналітичним центром «Український інститут майбутнього» визначили: розмитість відповідальності між різними органами влади, застаріла виробнича база та технології, брак молодих кваліфікованих кадрів, низький рівень рентабельності оборонних проектів, які реалізуються в інтересах Міноборони.

Про те, що потрібно для того, аби вітчизняна оборонка ефективно запрацювала, скільки часу на це знадобиться і як державі не втратити національні інтереси у погоні за рентабельністю Дивись.info розпитала в експерта з питань реформування та розвитку ОПК та системи оборонних закупівель «Українського інституту майбутнього» Віктора Плахути.

Про поточний стан ОПК в Україні

«Зараз Мінекономіки проводить огляд оборонно-промислового комплексу. Відповідно до закону про Нацбезпеку, треба оцінити всі наявні виробничі потужності: і державних, і приватних компаній. Що ми можемо виробляти, який наш потенціал, які наші проблеми – коли Мінекономіки надасть цю інформацію, її порівняють із запитом силовиків. Паралельно Міністерство оборони і Міністерство внутрішніх справ у підконтрольних йому відомствах: Нацгвардія, Прикордонна служба, Нацполіція, Міграційна служба і ДСНС також проводять огляд. Вони мають передати дані до ОПК про свої потреби: яке озброєння необхідно, яка спецтехніка. Відповідно, тоді Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повинно порівняти наявні виробничі потужності із запитами силовиків та скласти стратегію ОПК на 10-12 років: куди ми будемо рухатися, як ОПК має розвиватися, яка форма власності має зберегтися, які напрями треба розвивати», – пояснює Віктор Плахута.

Першочерговим завданням реформування ОПК мають бути інституційні зміни, державна підтримка інноваційного технологічного розвитку підприємств ОПК, підвищення інвестиційної привабливості, - вважає Плахута.

Як це буде втілено

«Крім того, державний концерн «Укроборонпром»  як найбільший конгломерат компаній державної форми власності ОПК анонсував підписання контракту «Baker Tilly Ukraine» на проведення внутрішнього аудиту. Цей аудит буде складовою загального аудиту в країні. Поки що ми чекаємо на підсумки оглядів та на розроблення стратегії. Тоді буде зрозуміло, як проходитиме реформа. Тоді  Кабмін має оголосити про чіткий план дій: що вони збираються робити з ОПК і яка в них візія. Цю інформацію міністерства мають надати до завершення 2019 року.

– Як довго може тривати аудит? Коли українцям стане відомий поточний стан справ у оборонній промисловості?

– Огляд ОПК розпочався у березня 2019 року після указу Президента. На мою думку, міністерства мають достатньо ресурсів, аби завершити його до кінця 2019 року. Всі необхідні дані у країні є, їх тільки необхідно консолідувати і порівняти з даними, що подають силовики. Тому в координації ці процеси можна виконувати швидко і паралельно сповіщати суспільство про те,  що відбувається в оборонному комплексі.

– За даними незалежного аналітичного центру «Український інститут майбутнього», одна з центральних причин рецесивної динаміки в оборонній галузі - низька рентабельність підприємств, що співпрацюють із Міноборони. Чому так сталося?

– Сьогодні така політика: з бюджету для Міноборони виділено недостатньо коштів. Прибуток, який отримують компанії – і державні, і приватні – від постачання продукції Міноборони є дуже низьким. Незацікавленість підприємств – це питання ціноутворення. Кабмін має змінити це спільно у погодженні Мінекономіки з Міноборони та апаратом РНБО.

– Чи можуть підприємства виграти і заробити на співпраці з Міноборони?

– Можуть. Для цього необхідно більше фінансування виділяти на оборонний сектор.

– Чи припустима приватизація державних підприємств, що займаються виробленням озброєнь? Якщо так, як має проходити процедура приватизації?

– Процедуру приватизації визначає відповідний закон. Але що стосується оборонної сфери, то тут має діяти особливий закон, який визначатиме специфіку корпоратизації, а потім приватизації. На сьогодні такого закону ще немає, є багато законопроектів.

«Інвестор має не тільки зайти у галузь, а й продовжити її розвивати»

На мою думку, законопроект про приватизацію має бути направлений не тільки на придбання майна, а також на те, щоб інвестор зайшов у цю галузь і продовжував її розвивати; щоб фахівці на підприємстві не були звільнені. Тобто приватизація має бути направлена на реформування ОПК, а не тільки на зміну форми власності, що призводить до безконтрольності. Аби не вийшло так, що хтось купить підприємство, а воно припинить своє існування чи буде просто продане. Держава обов’язково має контролювати цей процес.

Частина оборонних підприємств має залишатись в державній формі власності. Інша частина оборонних підприємств повинна залишатися у власності держави у розмірі 50+1% акцій. Тому що це власність на засоби виробництва озброєння, від цього залежить національна безпека. Держава також має контролювати продаж і перехід власності навіть приватних підприємств, не кажучи вже про державні.

– А чи не може статися так, що підприємство опиниться в акціонера, який представлятиме ворожі інтереси для України?

– Саме для того, щоби запобігти такій ситуації, має бути створено спеціальний закон про особливості корпоратизації та приватизації підприємств державної форми власності, що мають стратегічне значення для забезпечення оборони і безпеки. І також закон «Про безпеку інвестицій», який захистить підприємства від придбання ворожими країнами чи конкурентами.