дивись.info

Не втратити пам’ять: про що говорить нова братська могила, знайдена на Прикарпатті (відео)

Не втратити пам’ять: про що говорить нова братська могила, знайдена на Прикарпатті (відео)

На Прикарпатті, в селищі Більшівці, історики натрапили на нові докази радянського терору – масове поховання закатованих українців.

Такі знахідки – один із небагатьох способів зрозуміти масштаби червоного терору, адже часто даних про заарештованих та вбитих немає навіть у розсекречених архівах КДБ.

Лише за останні кілька років у регіоні перепоховали понад 800 жертв НКВС, яких знайшли у братських могилах у різних селах на Прикарпатті.

Написи на тюремних стінах

Більшівці – селище, яке знаходиться за 35 кілометрів від Івано-Франківська.  До 1963 року воно було центром однойменного району. І саме на радянський період припадають одні з найтрагічніших подій в історії цього населеного пункту. Статус районного центру автоматично перетворив Більшівці на один із осередків комуністичного терору – тут НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ) облаштував свій відділ. Для власних потреб, а саме – для утримання в’язнів і здійснення тортур обирали найкращі будівлі.

Про злочини радянської влади добре пам’ятають місцеві мешканці. Стефанія Луців усе життя мешкає у Більшівцях, нині жінці 85, а в 40-х роках минулого століття вона була ще школяркою. Та досі пам’ятає, як із навколишніх сіл енкавеесівці звозили тіла вбитих вояків Української повстанської армії – на упізнання рідним.

«Скидали тих партизанів, що побили. Казали – бандити. І діти всі летіли дивитися, – пригадує жінка. – Пам’ятаю як нині: старенька бабця сиділа і так плакала над сином».
За свідченнями, тіла складали під стінами теперішньої музичної школи. У 40-50-х роках ХХ століття у цій будівлі розташовувалася в’язниця НКВС. До неї потрапляли не лише повстанці, а й всі ті, кого запідозрили у причетності до національно-визвольного руху. Крихти інформації про ув’язнених історики дізнаються просто із підвальних стін колишньої в’язниці. На них бранці тоталітарної системи вишкрябували свої імена, прізвища, населені пункти та навіть створювали малюнки: на стінах є жіночий профіль та зображення воїнів Української повстанської армії. Серед ув’язнених, кажуть історики, могли бути чоловіки, жінки, літні люди і навіть діти.

«Це і голодування, і холод. У таких важких умовах, звичайно, що витримати, вижити було дуже складно, – розповідає директор КП «Пам’ять» Василь Тимків. – Тому люди і гинули. Тих загиблих, очевидно, десь на околицях, на прилеглій території і ховали».

Безіменні могили

Убитих в’язнів ховали тут же, в селищі, майже у самісінькому центрі.

«Вже коли підходила близько воля, церкви і України, то дехто з людей почав вже то говорити, – розповідає парох церкви у Більшівцях Василь Завірач. – Перші розкопки ми зробили під костелом. Розкопали тлінні останки наших повстанців. Ну а потім вже на цвинтарі, також в таких ярах, наприклад, копали яму на захоронення, то теж – 50 сантиметрів від поверхні землі, і вже кістки були».

Тепер працівники комунального підприємства «Пам’ять», яке займається пошуком і перепохованням жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів, проводять на території селищачергові розкопки. Шукають масові поховання жертв НКВС всього за кількасот метрів від тієї ж музичної школи.

Стефанія Луців пригадує, що на тому місці її чоловік колись хотів будувати хату, та мати не дозволила:

«Він казав брати десь план, будувати хату, і пропонував: може би там? Але його мама сказала: Боже борони тебе, там не можна будуватись, бо це місце трупами встелене».

Втім, старожилів, які би вказали на точне місце поховання, вже не залишилося, тому пошуковці роблять декілька пробних шурфів. І майже одразу натрапляють на людські останки.  Знахідка вражає: на щелепах видно молочні, а також – постійні зуби, які так і не встигли прорізатися, адже це – дитячий скелет. А за ним – одразу ще один, практично немовляти.

«Нам вдалося відкопати два дитячих скелетованих останки. Це десь років 5-6, як казали експерти. Це – дещо молодша дитина, – описує знахідку керівниця науково-пошукових робіт КП «Пам’ять» Ольга Третьякова. – Під другим останком вдалось натрапити на дорослий».

Один за одним археологи піднімають на поверхню останки 40 осіб. У колективній могилі на невеликій глибині у декілька шарів були поховані дорослі і діти. Їхню стать, точний вік та головне – причину смерті, визначить судмедексперт. Згодом знайдені останки перепоховають за християнським обрядом, щоб віддати їм останню шану. Археологи ж обіцяють не припиняти свої пошуки.

Втрачені імена

Скільки ще жертв радянського терору поховано у безіменних могилах – історики можуть тільки припускати. Адже лише в Івано-Франківській області місць масових захоронень, імовірно, десятки.

«В Івано-Франківській області було 36 районних центрів, кожен районний центр був епіцентром терору. Звичайно, таке як обласний центр, Станиславів, це дуже велике місце, де можуть бути поховання, – каже Василь Тимків. –  Окрім того, могли бути якісь окремі такі пункти, так як Дем’янів Лаз, куди вивозили».
Він припускає, що поховання датовані 1945-1946 роками, адже у могилі знайшли монету 1946 року.

Щодо кількості жертв НКВС на Західній Україні, існує лише поверхнева статистика, коментував Радіо Свобода масові вбивства українців історик Микола Посівнич.

«Багато документів засекречено. Багато було знищено людей під час відступу радянських окупантів (1941 рік, – ред), облік ніхто не вів. Радянські солдати і офіцери поспіхом евакуювались, і тому лише загально говоримо нині про вбивства у тюрмах. А радянська армія масово вбивала по селах людей, які виходили дивитись, як ті відступають, і взагалі дивились, що ж відбувається. Скільки таких було вбито людей, невідомо», – зауважив історик.

Загалом впродовж останнього десятиліття на Прикарпатті знайдено могили понад 1000 українців, вбитих органами НКВС. По всій Україні – сотні масових захоронень, які ще потрібно відшукати. Імена частини жертв навіть не внесені до архівних справ і втрачені назавжди.

Ольга Рега

Оригінал матеріалу можна прочитати в «Репортері»

Проект «DonbasMediaForum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.