Біжи, ветеране, біжи: як людей з ампутаціями повертають до нормального життя

Головне – зважитися на участь у марафоні

Керівником фонду є Володимир Гаврилов, генерал-майор запасу і колишній аташе з питань оборони України в США.

«Я колишній військовий, завершив службу торік. Під час роботи у Вашингтоні вперше зіштовхнувся з важкопораненими військовими з України. Брав участь у війнах, бачив поранених з інших країн, але коли твої важкопоранені, особливо з ампутаціями, то емоції зовсім інші. І виникло бажання якимось чином допомогти цій категорії. Перша група наших важкопоранених прибула у Вашингтон 2015 року, тоді коли й я. Тому тільки прилетівши, відразу поїхав до місцевого військового госпіталю. Там з ними спілкувалися. Реабілітація тривала приблизно рік. Але коли я  запитав хлопців, які у них плани на майбутнє, чіткої відповіді не було. Тоді запропонував їм спробувати себе у спортивній реабілітації – брати участь у бігових марафонах. Спочатку ця розмова викликала у них здивування, бо вони ще не могли ходити, не було навіть протезів. Потім один погодився, до нього приєднався інший і вони почали готувати себе до марафону Морської піхоти США, який проводиться щорічно і в ньому бере участь 30 тисяч осіб. Здебільшого це американці, які були поранені в Іраку чи Афганістані. Але є учасники з інших країн – Британія, Австралія, а також Грузія. І 2015 року перша група наших поранених взяла участь у цьому заході», – розповів Володимир Гаврилов.

Він зазначив, що найголовніше – це для ветерана, який був поранений чи втратив кінцівку, прийняти рішення про участь. Людина лежить, але вже подумки до цього готується, щодня себе ламає.

«10 кілометрів, які ці хлопці пробігли 2015 року, зробили з ними величезне диво, вони перейшли з депресивного стану у стан осмислення життя та готовності до чогось нового у своєму майбутньому. Вони повернулися в Україну новими людьми. Поодружувалися. У них є сім’ї, вони ведуть активне життя. Один з них став уповноваженим президента з питань реабілітації учасників АТО. Це Вадим Свириденко. Тоді я подумав, чому б це не зробити регулярної подією? І з 2016 року ми щороку возимо наших поранених на марафон Морської піхоти, а з 2018 року – це марш-кидок у Шотландії», – пояснює колишній аташе.

Натомість фонд створили з метою фінансової підтримки цих заходів, адже перліт до Вашингтону коштує чимало грошей. Вартість одного квитка – 650 доларів. У жодного ветерана немає таких коштів і на державу тут теж годі розраховувати. Тому потрібні спонсори чи проекти на кшталт благодійного фонду.

«У лютому цього року був заснований цей фонд. Зараз у нас є 370 тисяч людей, які є учасниками бойових дій внаслідок цієї війни. І ця цифра росте. Більше 10 тисяч поранених і понад 500 людей з ампутаціями. Щоби перекрити бодай половину, потрібно дуже багато проектів на кшталт нашого. Ми провели за три роки приблизно 30-35 людей. Якби в Україні був з десяток таких проектів, то за три роки ми покрили би фізичною і психологічної реабілітацію практично усіх з ампутаціями. В Україні зараз цим тільки почали займатися. Ми у групі тих, хто зосередився саме на людях з ампутаціями, хто втратив зір або мав важке поранення», – зазначив Володимир Гаврилов.

Серед основних проблем, з якими зустрічаються військові після повернення з війни – до 20% мають так званий посттравматичний стресовий розлад. А це проблеми у сім’ї, злочинність, самогубства.

«Зрозуміло, що такі стани впливають на все – національну безпеку, формування громадянського суспільства, – каже керівник фонду. – Якщо виявити турботу до цієї категорії людей, ми матимемо вмотивоване військо, це позначиться на економіці, адже будемо ветеранів залучати до активного життя».

«Ветеранська десятка»

«Чому фонд називається «Ветеранська десятка»? Ми відштовхувалися від того, що перша група 2015 року на протезах здолала саме 10 кілометрів. 2018 року вперше взяли хлопців, які втратили зір, – це Олександр Дармороз і старший лейтенант Саша Попруженко. Він втратив зір, коли викидав гранату з окопу. Зараз він готується до змагань, які відбудуться у Києві. Торік у шотландському проекті брав участь львів’янин Сергій Романовський, який пройшов 38 кілометрів. Це вперше в історії проекту, коли людина з високою ампутацією здолала таку відстань. Цього року до Шотландії їздив Ярослав Стеців з високою ампутацією. Він не зміг дійти до кінця, але також зробив подвиг, здолавши майже 13 кілометрів», – веде далі Володимир Гаврилов.

Торік у Києві у рамках київського марафону відбувся забіг на 10 кілометрів, який назвали «Ветеранська десятка». 5 жовтня він відбудеться вдруге.

«Ми запрошуємо поранених ветеранів з інших країн. Торік були американці і поляки. Цього року буде команда з 10 морських піхотинців США. Старт – на Софійській площі», – пояснив керівник фонду.

Мета фонду – заохотити ветеранів до спортивної реабілітації і допомагати у проведенні спортивних заходів.

«Ми не організовуємо заходи, ми допомагаємо фінансувати участь ветеранів. Вони всі здебільшого голі-босі, роботи не мають, тому фактично їх треба витягувати з нуля. Ми намагаємося висвітлювати успішні історії реабілітації. До речі, усі історії хлопців, які пройшли через наш фонд є успішними. Нічого негативного я не можу пригадати. Наприклад, Саша Дармароз з втратою зору і втратою кінцівки. Він пробіг 10 кілометрів у Вашингтоні. Повернувся, одружився, живе у Хмельницькому. Зараз започатковує свій бізнес, пов’язаний із реабілітацією. Саша Попруженко біг 42 кілометри. Зараз йому зробили операцію американці, поставили протез і він одним оком почав бачити світло і контури. Тобто він спроможний бігти вздовж білої лінії без супроводу. Це величезний емоційний елемент для нього», – розповідає військовий у відставці.

Кошти, які збирає фонд, насамперед призначаються на транспортування за межі України – авіаквитки, візові збори, а також реєстраційні збори, бо участь в американському марафоні не є безкоштовною. 42 кілометри коштує 190 доларів.

«Нам виділяють місця, бо не може будь-хто приїхати і взяти участь. Треба мати квоту. Ми отримуємо її на 10 осіб від американських фондів, але за умови, що самотужки проплачуємо участь. Для ветерана це дуже велика сума. Торік ми повністю самі її проплатили за 15 осіб: 10 чоловік – команда і 5 – супроводжуючі. Нинішнього року започаткували «Ветеранську десятку» у Хмельницькому у рамках місцевого марафону. Допомагаємо добратися ветеранам, які не можуть з різних причин доїхати. 5 жовтня відбудеться «Ветеранська десятка» у Києві, яку організовує Національна рада спортивної реабілітації захисників України, а ми допомагаємо долучити іноземних ветеранів. І два проекти – марш-кидок у Шотландії і марафон Морської піхоти США. Команда вже готова, квитки придбані. Наші ветерани будуть мешкати на базі Морської піхоти.

У нас є міжнародний партнер – американсько-британський фонд. Вони забезпечують все на території США та Великобританії. Тобто наше завдання – долетіти, далі вони забирають нас з аеропорту і всюди супроводжують. Ми відповідаємо їм тим самим», – каже Володимир Гаврилов.

Вперше у марафоні від України візьме участь жінка

Зараз готується команда на марафон Морської піхоти 2019 року, у яку увійшов Олександр Терещенко – заступник міністра у справах ветеранів. При обороні Донецького аеропорту 15 жовтня 2014 року потрапив під черговий обстріл терористів, був важкопоранений, ушкоджено праве око. В споруду «Очі», де знаходився Терещенко з іншими чотирма бійцями, потрапила граната, яку Олександр схопив руками та намагався викинути. Вона розірвалася в руках, чоловік повністю втратив праву руку та кисть лівої. Нинішнього року презентував книгу «Життя після 16:30».

Зараз Олександр Терещенко готується у складі української команди пробігти 10 кілометрів на марафоні Морської піхоти у Вашингтоні.

«Як ветеран і людина з ампутацією, скажу, що є кілька варіантів життя після поранення – або ти вживаєшся у роль людини з інвалідністю, чекаєш, щоби тебе усі жаліли, експлуатуєш цей імідж, або не приймаєш нікого, всіх ненавидиш і весь світ у цьому винен, або намагаєшся якимсь чином компенсувати собі цю втрату. Я грав до війни у пляжний волейбол, бадмінтон, але після поранення для мене це нереальні речі і тому я почав шукати новий для себе адреналін, нові речі, щоб я не почувався обмеженим у своїх можливостях. Я вже третій рік працюю і не вважаю себе людиною з інвалідністю. Випадково мене запросив пан Володимир (Гаврилов – ред.) на радіо щодо «Ветеранської десятки» і між іншим запитав чи не хотів би я пробігти 10 кілометрів. Я ніколи особливо не полюбляв біг, але ось на такий виклик - погодився. Тепер я тричі на тиждень пробігаю по 6 кілометрів, нормально себе почуваю і планую цю 10-ку таки підкорити.

Це дуже важливо для хлопців. Бо третій варіант компенсації своїх втрат – це шлях до повноцінного життя, якими би поранення не були б. Тому я підтримую цей проект, зокрема і своїм прикладом, щоби привернути увагу суспільства, що це треба робити», – розповів Олександр Терещенко.

Крім того, вперше в українській команді на марафоні Морської піхоти США є жінка Ольга Бенда.

«Вона втратила кінцівку під Авдіївкою. Теж складна історія. Пішла волонтером, а потім прийшла у військкомат і сказала, що хоче на війну, її взяли. Це було відразу після того, як вона народила дитину. Поки вона воювала, син Дмитро ріс. Зараз вона тренується з командою. Постійно з нею цей малий, якому вже п’ять років. Він бігає поряд і каже: «Мамо, не зупиняйся. Вперед!» – розповів Володимир Гаврилов

Всього у команді п’ятеро хлопців і дівчина, які втратили кінцівки. З кожним з них буде бігти супроводжуючий. Решта команди – це хлопці, які мали важкі поранення, і вони бігтимуть 42 кілометри. Серед них Богдан Оксентюк.

«Отримав поранення 2015 року. Сам кадровий військовий. Біжу, щоб показати хлопцям, що треба виходити з дому, треба переступати через свій біль, через якісь запобіжники у голові. По-друге, 42 кілометри – це виклик для мене. Не знаю, як поведе себе нога, але такі виклики заряджають, щоб виходити із зони комфорту», – розповів Богдан.

До речі, Богдан Оксентюк брав участь в  «Іграх Нескорених» у Сіднеї, де здобув «золото» у забігу на 1500 метрів.

Не впасти в депресію

Одним з тих, хто вже брав участь у марафоні Морської піхоти США, а також був супроводжуючим – це Дмитро Фесенко, снайпер спецназу Національної гвардії.

«Воював з 2015 року. 2016-го був поранений у ногу, яку тричі хотіли відрізати. Крім того, отримав осколкове поранення грудної клітки. І мені пощастило, бо я один з перших потрапив у цей реабілітаційно-спортивний рух. Нас було четверо, його першими відправили на марафон Морської піхоти в США. Я не встиг впасти в депресію. Навіть втік з маріупольської лікарні ще з відкритим пораненням ноги, щоби пройти відбір у Києві. Мене помітили. Я не показав найкращий результат, але мене помітили і зрозуміли, що я їхній «клієнт». Сьогодні є багато фондів, але вони здебільшого допомагають у матеріальній скруті. Цей фонд направлений саме на наступні кроки, які є абсолютно необхідними та максимально дієвими», – розповідає Дмитро Фесенко.

З 2016 року він постійно бере участь у таких заходах як співорганізатор, чи як супроводжуючий.

«Тобто я знайомий з кожним, хто брав участь  марафоні, марш-кидку. І кожен з них має величезний коефіцієнт корисної дії після участі в усіх цих програмах», – веде далі Дмитро.

2018 року у Дмитра Фесенка діагностували невиліковну прогресуючу хворобу – множинну мієлому, але, він зізнається, що жодного дня не був у депресії.

«Бо мене захопив цей рух. І я прийняв те, що відбувається. Натомість можу допомогти іншим, багато чого зробити. У мене нема часу думати про те, що відбувається у моєму житті. Ми нікуди від цього не подінемося, ці речі будуть відбуватися тривалий час – поранення, каліцтва на фронті. І чим швидше ми залучимо ветеранів до спортивно-психологічної реабілітації, тим простіше буде суспільству спілкуватися з цією ланкою людей», – резюмував Дмитро.

Благодійний фонд «Ветеранська десятка» має сторінку у Фейсбуку, а також відкриті рахунки.

«Маємо розуміння з боку бізнесу, приватних осіб. Це дозволяє сплачувати участь. Є підтримка і українських громадян, і української громади в США. Вони дуже чекають, коли приїде команда і будуть підтримувати. Торік я видав книжку «Пішлимна» – це збірка на політичну тематику. За її допомогою ми також збираємо кошти. Гроші від її реалізації йдуть на фонд «Ветеранська десятка», – сказав Володимир Гаврилов.

Він додав, що головне, аби люди повірили в себе. Коли вони готуються і проходять ці 10 кілометрів, стають зовсім іншими.

Оксана ДУДАР