Книжковий Львів: чим варто поповнити домашню бібліотеку

Вперше на Форум Видавців – тоді він називався ще так – я прийшла з мамою за руку. Я добре пам’ятаю, як ми купили три книжки, один зошит і дві витинанки.

Тоді Форум, як і я сама, був зовсім невеличким, не те, що сьогодні! Чотири дні в режимі нон-стоп і в оточенні зірок світової слави, сотні зустрічей і нові перспективи для роботи та розвитку, а ще – гори куплених книжок, які загрожують зайняти увесь життєвий простір. Але я не проти, бо львівська осінь без Bookforum –  це не осінь!
Насправді, я вже опанувала свій книжковий голод і не зношу додому непідйомні стоси талмудів, а дуже прискіпливо обираю, що б мені хотілося мати у своїй домашній бібліотеці. Ось цим персональним book-list я й хочу поділитися з вами.

Категорія «не можна не купити»:

Байки Харківські. Григорій Сковорода. Видавництво Terra Incognita

Гадаю, тут можна обійтись без аргументації – візьміть-но її в руки – і все, вже не зможете опиратись. Видання фантастично красиве (ще б пак, оформили Романа Романишин та Андрій Лесів, яких ми знаємо як дует Аграфка) і його можна розглядати годинами, що я і маю намір робити, як тільки останні форумчани роз’їдуться хто куди.

Категорія «майстри перекладу»:

Кентерберійські оповіді. Джеффрі Чосер. Видавництво Астролябія

По-перше, це такий довгоочікуваний і такий на часі перший український переклад шедевра класика англійської літератури Джеффрі Чосера. Максим Стріха зробив колосальну працю і такої якості переклад (хоч я і не гляди яка знавчиня староанглійської), що можна йому тільки низько вклонитися і чекати нових перекладів. По-друге, книга проілюстрована фрагментами Еллесмерівського манускрипту 1410 року. Якщо комусь ще потрібне по-третє, то воно є – передмова до видання – окремий шедевр!

Категорія «професійне»:

Походження мови. Як ми навчилися говорити. Деніель Еверет. Видавництво Наш Формат

У мене є ціла поличка моїх «робочих» книжок. І я її регулярно поповнюю: почалося все із Фердинанда де Соссюра ще на першому курсі філологічного факультету, а закінчилося. Не закінчилося, о, ні! Моя любов до філології нескінченна, як і нон-фікшн, який пишуть про походження мови. У перший вечір я прочитала четвертину і ледве стрималася, щоб не зустріти світанок з книжкою в руках, як це було у студентські часи. Беззастережно раджу всім, хто вслід за Бенджаміном Ворфом певен, що «в усіх непорозуміннях винна мова».

Категорія «наболіле»:

Справа Василя Стуса. Вахтанг Кіпіані. Видавництво Vivat

За скандалом навколо цієї книжки я стежу давно. Так само давно я закохана у поезію Стуса. Тож пройти повз дослідження останніх років життя поета та ролі адвоката-ката Медведчука, який доклав усіх зусиль, щоб у Стуса не було шансів на процесі, я не могла. Наскільки мені відомо, тираж розпроданий, але я певна, що скоро додрукують, тож не пропустіть.

Категорія «книжка, яка не дасть тобі спати»:

Доця. Тамара Горіха Зерня. Видавництво Білка

Ця книжка справді не дасть вам спати. І не тільки ту ніч, яку ви її читатимете, а й наступні ночі теж – вам нестримно битиметься серце, ви плакатимете і питимете заспокійливе. Або ні. Ви розлютитесь і стиснете кулаки від люті. Але точно не залишитесь байдужими. Скажу коротко: 2014-ий, весна, Донбас, історія одного переродження.

Категорія «поезія»:

Відкривати тут. Марія Козиренко. Видавництво Фабула

Зізнаюся, я не часто купую сучасну поезію, але тут – дуже особливий випадок. Ця поезія – не набір красивих слів рендомно складених у риму. Це слова серця. Такого великого-великого, дуже зболеного, але повного почуттів, які не втримати в собі. Вона шукає нові форми і знаходить. Марія створила українські ієрогліфи і вони є в збірці. Мені пощастило послухати співану поезії у виконанні авторки і кумира моєї юності (та чого тільки юності, я досі закохана у нього по самі поетичні вуха) – Міська Барбари. Це моя персональна подія номер один цьогорічного Букфоруму.

Все, осене, я готова! Можеш приходити зі своїми дощами, я зустріну тебе із своїми книжками! А ваш книжковий урожай який?