дивись.info

«Сторічна війна»: у Львові відкрилася виставка до Дня захисника Вітчизни (фото)

«Сторічна війна»: у Львові відкрилася виставка до Дня захисника Вітчизни (фото)

Дитячі малюнки, листи до воїнів, прапори, агітки, фото, запальнички і ножі – стали частиною експозиції «Україна й українці – цивілізаційна війна і гідність», яка відкрилася у читальному залі Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

«Напередодні Дня захисника Вітчизни ми презентуємо незвичайну експозицію, яка присвячена і цьому дню і загалом якимось чином об’єднує всі віхи нашої національної історії. Ми зібралися саме тут, у читальному залі, розписи у якому пов’язані з творчістю Юліана Буцманюка – видатного українського монументаліста, але, окрім того, січового стрільця, учасника національних визвольних змагань, воїна, творчий політ якого формувався і гартувався на фронтах Першої світової війни і, власне, національної революції – боротьби за українську незалежність», – сказав під час відкриття експозиції директор бібліотеки Василь Кметь.

Він зазначив, що такі події вкрай важливі.

«Колись давно Іван Боберський, укладаючи свій щоденник, згадував, що українці дуже погано документують свою історію, що ми завжди маємо великі проблеми із пам’яттю, тому що події минають, а досвід і знання, які би мали отримати з них, дуже часто можуть залишатися у минулому. І сьогодні ми певним чином спокутуємо і виправляємо ці помилки як у наших щоденних діях, так і в наших зустрічах і підсумках», – додав директор.

Василь Кметь зауважив, що сьогоднішня війна має глибоке цивілізаційне коріння і насправді триває вже понад сто років.

«Ми хотіли поговорити і показати те, що війна, яка триває, має дуже глибокі витоки, а місія і завдання воїна, який стоїть на фронті, насправді надважлива. Бо це війна не заради війни, це війна заради творення. Це війна за життя і свою самобутність. Саме тому ініціатива військових журналістів, офіцерів української армії, які власний досвід відобразили і виклали у своїх роботах, знайшла відгук і підтримку з нашого боку. Ми намагалися показати експозицію у тісному взаємозв’язку сьогодення і минулого.

Колись, у 1914-1915 рр., у тодішніх збройних силах, в українському січовому стрілецтві було створено пресову квартиру. Це була спеціальна інформаційна служба, завдання якої полягало не лише в тому, щоби піднімати бойовий дух бійців на фронті, але і формувати уявлення суспільства про те, що відбувається насправді. Дуже добре, що сьогодні в українській армії ми маємо ті структури, які, очевидно, є якимсь чином спадкоємцями традицій ведення інформаційної політики, а отже, й інформаційної війни», – резюмував директор бібліотеки.

Полковник Тарас Грень зізнався, що, організовуючи цю виставку, був шокований тим, як швидко обертається колесо історії.

«Один оберт – це всього 100 років. І ми робимо сьогодні те, що робили наші діди 100 років тому. Моє покоління було позбавлене історичної свідомості. У мене фактично вкрали нашу правдиву історії України. Все своє свідоме життя я вчив ту історію, яку для нас створили комуністичні радянські пропагандисти. Я не знав правди про Україну, її минуле і про нашу цивілізаційну війну, війну за право називатися українцями, війну за право жити на своїй території. І ми хотіли такою нашою спільною виставкою показати, що є спадкоємність, тяглість поколінь. У нас за 100 років не змінився ворог, у нас за 100 років не змінився фронт. Ми пишемо точно такі листівки, комікси, як 100 років тому. І ми воюємо за нашу Україну, як робили це 100 років тому. Єдине, що ми маємо змінити у цьому всьому – це те, що ми не маємо забути і не дозволити повторити вичищення історії», – сказав Тарас Грень.

 

Одна з частин виставки – фото захисників із собаками у зоні АТО. Збирала світлини й історії про чотирилапих друзів бійців кінолог і волонтерка Наталія Лелик.

«Ця виставка присвячена АТО. І зокрема вперше у Львові ми представили фотовиставка собак, які були на сході. Хлопці прислали реальні світлини тих моментів, які вони разом пережили зі своїми чотириногими друзями. Сьогодні ми навіть запросили двох собачок, які були в зоні АТО, – це Чупа та Петрович, а зараз живуть тут, у Львові», – каже пані Наталія.

Вона зазначила, що мета виставки – передати ті важкі хвилини, які люди переживають у зоні АТО. Показати, наскільки їм потрібна наша допомога і підтримка тут.  А також, щоби розповісти історії тварин, історії дружби.

«На виставці представлені фото 11 собак, зокрема службових німецьких вівчарок, бельгійської вівчарки, також дворових собак. Виставка буде у бібліотеці десь тиждень-два. Водночас ми хочемо провести зустрічі із учнями львівських шкіл. Усі ці фотографії будуть переїжджати зі мною зі школи у школу, і ми буде зустрічатися з дітьми, батьками, вчителями. Також будемо запрошувати військових, які приїхали зі сходу. Ми плануємо обійти всі школи Львова з цією виставкою», – розповіла Наталія Лелик.

І додала, що собака на фронті – це не тільки улюбленець чи охоронець, а й психотерапевт, який, як ніхто, може допомогти розслабитися і зняти стрес.

Крім фото, на виставці можна побачити багато речей, привезених з Донбасу. Є тут документи, знайдені у кабінеті російського терориста Гіркіна в Слов’янську, лист жінки із Запоріжжя, який розтиражовували серед бійців для підняття бойового духу. «План перемоги», написаний школярем. А ще повсякденні речі воїнів, без яких не обійтися – фляги, запальнички, ножі. З перших днів російсько-українського протистояння бійці отримували листи від дітей, малюнки, а також різні обереги, на кшталт, ляльок-мотанок, зроблені маленькими ручками.

Особливість експозиції у тому, що на ній представлені військові газети, агітки, малюнки сторічної давності, щоби зобразити тяглість поколінь. А також сучасні пропагандистські матеріали, на кшталт наліпок, які на окупованих територіях поширювали військовий спецназ – Сили спеціальних операцій.

«Наша мета полягала у тому, щоби показати певну тяглість, те, яким чином відбувається документування військових подій, адже в часи Першої світової була потреба документувати події і в пізніший час, тому на стендах можна побачити поєднання різних пам’яток – артефакти сучасних воїнів і порівнювати їх із пам’ятками часів Українських Січових Стрільців.  Ви можете побачити, як виглядала справжня фронтова газета, агітаційні листівки чи повідомлення УПА у 40-их роках.

Документи різних часів є дуже близьким між собою. Дуже важливо було відобразити освітній зв’язок. Українські воїни приходили не тільки із зброєю, вони засновували школи, видавали журнали, створювали театральні гуртки. І ми хотіли наголосити на зв’язку військових із цивільним населення, як сприймали військових у суспільстві, як створювалися школи і співставити з новими артефактами 2014-2015 років», – додав Василь Кметь.

Оксана ДУДАР

Фото Микити ПЕЧЕНИКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.