Як у Львові реставрували «Чорну кам’яницю»

IMG_20191111_145012

У Львові завершили реставрацію знаменитої «Чорної кам’яниці» на площі Ринок і 14 листопада вона відчинить свої двері для відвідувачів.

2016 року Львівський історичний музей виграв грант Посольського фонду США збереження культурної спадщини на реставрацію будівлі «Чорної кам’яниці» в сумі 275 тисяч доларів США.

«За умовами гранту ми повинні були докласти 29750 доларів, тобто приблизно 10% від наданої суми. Була розроблена проектно-кошторисна документація, і коли ми почали виконувати грант, то виявилося, що треба провести більші об’єми робіт. Наприклад, у гранті була передбачена лише часткова заміна даху. Натомість коли ми почали її проводити, з’ясувалося, що дах краще замінити повністю. Таким чином Львівський історичний музей до того, що він зобов’язувався профінансувати, додав удвічі більше своїх коштів», – розповідає директор Львівського історичного музею Роман Чмелик.

Сам грант передбачав проведення археологічних розкопок, укріплення фундаменту, здійснення водовідведення та водоізоляцію. Окремі роботи були зроблені додатково. Зокрема заміна усіх комунікацій, пов’язаних з водою та каналізацією. Також грант передбачав реставрацію фасаду, вікон та дверей і підвальних приміщень, а також подвір’я з можливістю облаштування лапідарію (виставки кам’яних скульптур). У грант входила реставрація певної кількості скульптур ХІІІ-ХІХ століть.

«Коли ми були практично на завершальній стадії гранту, виявилося, що ми не можемо закінчити, не відремонтувавши приміщення. І цей ремонт був проведений виключно за рахунок коштів, зароблених Львівським історичним музеєм. Коли ми підбили баланс, скільки витратили і скільки взяли з гранту, то виявилося, що 50 на 50. Очевидно, що отримання гранту стимулювало нас до того, що ми знайшли можливості зробити набагато більше, ніж брали на себе зобов’язань», – наголосив Роман Чмелик.

Львівський магістрат викупив «Чорну кам’яницю» 1926 року, а з 1929-го тут був розміщений Музей історії Львова. Саме у той період проводилася фундаментальна реставрація приміщення.

«Ми знову плануємо відновити тут Музей історії Львова. Тобто у цих приміщеннях буде експозиція, яка розповідатиме про історію міста. Але це вже буде наступним кроком, тому що ми збираємося силами і коштами, щоби закупити обладнання, працюємо над концепцією. Сподіваємося, наступного року, можливо, до Міжнародного дня музею, тобто у травні, ми би могли порадувати львів’ян новим музеєм», – сказав директор Львівського історичного музею.

До речі, отримання гранту 2016 року – це була вже друга спроба виграти кошти на реставрацію цієї видатної пам’ятки, каже менеджер проекту, завідувач відділом Львівського історичного музею Петро Слободян.

«Сама ідея цього гранту виникла ще 2014 року. Ми навіть зробили першу заявку. Тоді вона була відхилена. Але нам запропоновано подати її ще раз. Слід зазначити, що стан кам’яниці не був катастрофічним, але він явно бажав кращого. Були серйозні проблеми – тріщини у стінах офіцини, дуже висока вологість тощо. Крім того, була ідея створення лапідарію. Вона взагалі не нова, бо щось на кшталт лапідарію було у вестибюлі «Чорної кам’яниці», коли тут існував Музей історії Львова. А ми цю ідею розширили, доповнили, адаптували і зараз завершуємо її втілення», – сказав Петро Слободян.

Найскладнішим під час реставраційних робіт виявився фасад. Адже свою назву «Чорна кам'яниця» одержала лише у XIX столітті, оскільки протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії, окислювалися і таким чином фасад став чорним.

Головним архітектором проекту був доцент кафедри реставрації НУ «Львівська політехніка» Юрій Дубик.

«Кам’яниця має свою довгу історію, принаймні, починаючи з XVстоліття і завершуючи ХХ, вона зазнала багато перебудов. Якщо уважно придивитися, то можна помітити, що перші два поверхи відрізняються від верхніх. Як виглядала ця кам’яниця у XV-XVII століттях, ми не знаємо. Як вона була пофарбована, ми також цього не знаємо. Ми тільки можемо за цим спостерігати на підставі аналізу тих обстежень, які робили наші колеги», – каже Юрій Дубик.

І зазначає, що «Чорна кам’яниця» була суттєво перебудована у другій половині ХІХ століття, коли був доданий четвертий поверх і змінена форма даху. Тоді ж значно змінилося перепланування першого поверху, а також були розширенія тильні споруди, так звані офіцини.

«Чорна кам’яниця» – це складна пам’ятка, яка складається з кількох частин і має тривалу свою історію зі значними перебудовами. Були проведені усі необхідні дослідження, які вимагають наші українські будівельні норми, зокрема гідрологічні обстеження, насамперед для того, щоби у майбутньому провести археологічні дослідження. Чому це робилося? Для того, щоби впорядкувати подвір’я, за необхідності понизити рівень грунту, впорядкувати кам’яними плитами саме подвір’я тощо», – веде далі головний архітектор проекту.

Що каменів головного фасаду, то були проведені кількаразові дослідження на предмет виявлення поліхромії, оскільки «Чорна кам’яниця» є однією з візитівок Львова.

«І на першому, і на другому етапах досліджень були виявлені окремі поліхромовані елементи на деталях «Чорної кам’яниці». Насамперед це стосується першого і другого поверхів. Саме там були знайдені поліхромовані елементи на декоративній різьбі, а також на тлі декоративної різьби. Переважно  це є поліхромія червоного чи брунатного кольорів. Але ті обстеження, які були проведені перший раз, вони засвідчують, що поліхромія була здійснена по вже існуючому упродовж довшого часу камені. Тобто якийсь час кам’яниця існувала без поліхромії. Зараз ми чекаємо на результати досліджень другого етапу у процесі ведення реставраційних робіт», – веде далі Юрій Дубик.

Архітектор припускає, що скульптури кам’яниці були поліхромовані від початку.

«Натомість поліхромія на камені «Чорної кам’яниці», найімовірніше, з’явилася не на першому етапі існування кам’яниці. Крім того, виявлено, що теперішній характер пофарбування кам’яниці варіювався від дуже світлих тонів – слонової кістки, до чорних, які вже не вдалося прибрати тому, що вони стали частиною структури каменю», – зазначив архітектор.

Дослідження, проведені у 80-их роках минулого століття, теж виявили поліхромію червоного і брунатного кольорів, але цього було недостатньо навіть для графічної реконструкції. Науковець додає, що дискусія, як має виглядати «Чорна кам’яниця», триває уже упродовж століття.

«Свого часу, коли у 20-их роках ХХ століття засідала комісія під час проведення реставрації і пристосування «Чорної кам’яниці» під Музей історії Львова, професор Чоловський вважав, що фасад кам’яниці треба залишити нечищеним, таким яким він би міг бути без поліхромії. Але більшість комісії ухвалила, що «Чорна кам’яниця» повинна відображати усі нашарування, які залишилися на цьому об’єкті упродовж і ХVІІІ, і XIX століть. Тобто традиція малювання «Чорної кам’яниці» умовно на чорно (це дуже умовно чорний колір) має вже столітню історію», – пояснив Юрій Дубик.

Він додав, що у процесі ведення робіт було кілька визначальних вимог до реставрації.

«Перше – ті шари, якими ми зараз покриваємо «Чорну кам’яницю», повинні мати зворотний характер. Відповідно підбиралися такі тонуючі розчини, які би дозволяли надати темного кольору фасаду і водночас має просвічувалася структура каменю. Процедура підбору тону тривала упродовж місяця», – зазначив архітектор.

Зараз на фасаді «Чорної кам’яниці» можна помітити кілька каменів не чорного кольору.

«Коли ми побачили, що маємо досить великі фрагменти, де збережена червона і брунатна поліхромія, то вирішили їх залишити законсервованими зондажами. Такими ж зондажами у внутрішньому дворі показані залишки, які фіксують давнішу планувальну структуру «Чорної кам’яниці», – резюмував Юрій Дубик.

Голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Андрій Салюк зазначає, що дуже важливо, аби реставрація і охорона культурної спадщини стали зрозумілою для кожного мешканця.

«Дискусія про те, яким буде камінь тривала дуже довго і гаряче для того, щоби знайти найправильніше рішення. Для Товариства охорони пам’яток цей об’єкт буде взірцем, як треба працювати на пам’ятці такого рівня. Колегіальні зустрічі, дискусії, дуже глибокі наукові аналізи і розмова про те, як на пам’ятку треба дивитися. Ми повинні враховувати усі тенденції і елементи життя цієї пам’ятки. Для нас це дуже важливо, щоб це було зроблено у найкращий спосіб», – сказав Андрій Салюк.

На закриття гранту з реставрації «Чорної кам’яниці» прибудуть представники Посольського фонду, зокрема його директор, який спеціально прилетів із Вашингтона.

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: