дивись.info

Реставрація чи руйнація: як знищуються столітні мури Жовківського замку

Реставрація чи руйнація: як знищуються столітні мури Жовківського замку
Фото з відкритих джерел.

Адміністрація Державного історико-архітектурного заповідника у Жовкві в односторонньому порядку розірвала попередній договір на виготовлення науково-проектної документації на реставрацію замку і збирається укласти новий, звинувативши попередніх виконавців робіт у некомпетентності.

Справа честі

У травні 2017 року ТОВ «Зелемінь» виграло тендер на виготовлення науково-проектної документації на комплексну реставрацію і пристосування ансамблю Жовківського замку Державного історико-архітектурного заповідника у Жовкві вартістю 3 мільйони 924 тисячі гривень. Але нещодавно на платформі ProZorro з’явився новий тендер на науково-проектні роботи на ансамблі Жовківського замку вже вартістю 14 мільйонів гривень. І зараз триває процедура подання пропозицій. А колектив ТОВ «Зелемінь», який понад два роки працював над проектом, дізнався про свою «некомпетентність» і «недостатній досвід роботи» на подібних об’єктах.

«Ми команда однодумців і фахівців, які два роки тому зібралися, об’єднані однією метою – реставрація Жовківського замку. Незважаючи на доволі мізерний бюджет, який був закладений, усвідомлюючи відповідальність і цінність об’єкта світової спадщини, в якій скрутній ситуації перебуває держава у стані війни, ми розуміли, що важливо керуватися не тільки меркантильною стороною, а прикласти всі свої знання і вміння для того, щоби не дати пам’ятці остаточно зруйнуватися», – каже Наталія Зінчук, головна архітекторка проекту ТОВ «Зелемінь».

Вона додала, що протягом реалізації проекту команда натикалися на дуже великий супротив і системне нерозуміння проблематики. Найімовірніше, все закінчилося б великим постом у соцмережах про наболіле, якби не розірвання угоди в односторонньому порядку і звинувачення у цьому проектантів.

«Ми радіємо, що є можливість виділити кошти на продовження проектних робіт, якби не одна фраза, яка не те, що стривожила, а обурила, бо вона зачіпає нашу професійну гідність, рівень знань і професіоналізм. Причина розриву тендеру звучить так: «визначений за результатами тендеру 2017 року генпроектувальник об’єкту не справився з виконанням договірних зобов’язань, зокрема по причині непрофільного характеру його діяльності по відношенню до предмету закупівлі та недостатнього досвіду реставрації об’єктів культурної спадщини. У зв’язку з цим замовник прийняв рішення про проведення нового тендеру на науково-проектні роботи у рамках зазначеного державного інвестиційного проекту», – процитувала причину розірвання угоди Наталія Зінчук.

Таке звинувачення звучить дещо дивно, адже колектив проектантів – це люди з великим досвідом роботи. Наприклад, Роман Могитич – науковий керівник проекту, кандидат архітектури, реставратор працює в реставрації вже майже 40 років. Брав участь у дослідженні проектування майже ста об’єктів, серед яких замки у багатьох областях України. З його наукових робіт важливою була підготовка документації для представлення Львова в ЮНЕСКО. Велике послужне резюме у кожного, хто працював над науково-проектною документацію на реставрацію Жовківського замку. Проектанти вважають, що у зволіканні винна саме адміністрація заповідника, яка навіть не спромоглася надати усі необхідні документи для проведення робіт.

Юридичні нюанси

«У березні 2017 року було оголошено тендер на виконання науково-проектних робіт по Жовківському замку, у якому ми взяли участь. На торги вийшли лише дві компанії, тому що вимоги до технічної документації були надзвичайно складні. Ми перемогли, і у травні 2017 року було укладено угоду. Замовник від початку задекларував, що частина проектної документації була виготовлена попередніми проектантами і він нам надасть її у користування. Але коли ми зробили ревізію цієї проектної документації, виявилося, що частина відсутня, чистина у такому стані, що її використовувати неможливо, а частину потрібно доопрацьовувати. Велися переговори і вже в середині 2018 року укладено договір на додаткові роботи. Тобто замовник від початку визнав, що задекларована на тендері технічна документація не відповідає дійсності. Це, на жаль, посунуло, всі графіки виконання робіт. Із замовником ми уклали додаткову угоду №5 і продовжили виконання наших проектних робіт до 31 грудня 2019 року», – пояснила юрист ТОВ «Зелемінь» Тетяна Бойчук.

Першим етапом виконання робіт були консерваційні та протиаварійні невідкладні роботи по кухонному корпусу.

«Ми їх зробили дуже швидко, вчасно. Отримали позитивний висновок експертизи і дозвіл на початок робіт. На жаль, замовник оголосив новий тендер, бо виконавець, який виконував роботи на кухонному корпусі рівно два місяці, зник. Досі проводяться роботи, пам’ятка стоїть відкрита, відбувається негативний вплив зовнішніх природних факторів на пам’ятку. Є підозра, що виготовлена документація вже втратила свою цінність і потребує доопрацювання», – веде далі юристка.

Наступним етапом було виготовлення ескізного проекту, який також був переданий 2017 року.

«Замовник його прийняв, оплатив і після цього ми могли приступати до виконання стадії «Б». І ось починається коломийка. Замовник не надає технічних умов, документів на землю тощо. Коли він надав нам проект по зовнішніх мережах по воді, то виявилося, що документація взагалі некоректно виготовлена. І пан Смолинець, який у той момент виконував обов’язки директора Жовківського замку, написав, що «Зелемінь» має обстежити колектор, відновити дорожнє покриття та благоустрій території. Це було у листопаді 2018 року. Тобто до цього часу не було надано технічні умови. Відтак, очевидно, не був закладений кошторис, і ми отримували листи, на які невідомо як було реагувати. Досі не надано документацію на зовнішні мережі по електриці. А земля заслуговує окремою уваги, тому що документи на землю неготові», – продовжує Тетяна Бойчук.

Згідно із публічною кадастровою картою, території Жовківського замку справді не присвоєний кадастровий номер, а це значить, що немає чітко встановлених меж.

«Ми всі розуміємо, що коли ми пройдемо експертизу, то перше, що у нас запитають – це де документи на землю. За кадастровою картою видно, що кадастровий номер не присвоєний і ми точно знаймо, що 2015 року дирекції Жовківського замку було дано завдання виготовити проектну документацію, тобто відвести під замок землю і межі її опрацювання. В тендерній документації оголошено, що межі опрацювання – 15 га. Але чим дирекція замку буде це обґрунтовувати, наразі невідомо», – каже юристка.

26 березня нинішнього року ТОВ «Зелемінь» отримало лист від ДІАЗ у Жовкві про призупинення робіт на вимогу Міністерства культури України.

«Через пару днів прийшов лист про одностороннє розірвання договору, а причина – затримання графіку виконуваних робіт. А ми пам’ятаємо, що вони не надали нам вихідної документації і ми просто були не в змозі вкластися у ці графіки. Але працювали в інших напрямках – робили архітектурну частину, тобто все те, що не залежало від документів, які не надав замовник, все ще маючи надію, що він їх надасть. Ясна річ, що ми обурилися і написали листа до Міністерства культури з вимогою надати статус нашому договору, тому що відповідно до угоди, якщо вона розривається, укладається додаткова угода і реєструється на сайті ProZorro. Ніяких подальших кроків замовник не зробив, але через чотири місяці він написав: у зв’язку з тим, що ми не визнали розірвання в одностороннього порядку договору, він просить перерахувати кошторис на кухонний корпус, щоби вийти знову на тендер. Тобто замовник цим листом підтверджує, що угода дійсна.

І що ми маємо станом на сьогодні? Ми маємо на ProZorro два тендери – діючий, тобто наш, і оголошено новий тендер. Вивчивши технічне завдання по новому тендеру, та сама проблема – документів на землю немає, на зовнішні мережі теж нема. Вони знову декларують, що попередня документація, а також ще й наша буде передана наступному переможцю торгів. Не зовсім зрозуміла позиція замовника щодо юридичної сторони, і ми не знаємо, у якому статусі перебуваємо», – резюмувала юрист Тетяна Бойчук.

Особливе бачення

Науковий керівник проекту Роман Могитич наголошує, що довелося стикнутися із нерозумінням з боку адміністрації заповідника щодо бачення реставрації пам’ятки.

«Наголос має бути на автентичності пам’ятки, виявленні усіх її особливих рис. Немає права нічого вигадувати і висмоктувати з пальця. Все має виходити із самої природи пам’ятки. Тому перш ніж подавати якісь проектні рішення, треба вивчити пам’ятку, усю наявну документацію, історичні джерела, історичну іконографію, тобто дуже багато дослідницьких робіт. Просто так сказати чи годиться проект, чи не годиться, ми можемо тільки після того, як вивчимо пам’ятку. Коли я ознайомився з проектною документацією, то зрозумів що йдеться про принцип стилістичної реставрації на певний період життя замку. Це є виключено нашою методикою і міжнародними конвенціями, які підписала Україна. Тому ставити завдання відновити замок на період короля Яна Собеського, проігнорувавши наступний його етап розвитку, коли він справді зберігся найкраще – це суперечить усім вимогам», – пояснює Роман Могитич.

Було закладено багато архітектурних досліджень. Дослідивши корпуси, зокрема кухонний, проектанти дійшли висновку, що не всі позиції попереднього ескізного проекту є достатньо обґрунтовані натурними дослідженнями і не можуть бути прийняті.

«Найбільш драстичне питання, яке викликало багато дискусій, – як відновлювати галерею – головний вхід до замки. Це був великий портик з десятиметровими колонами, з фронтоном, парадними сходами, дев’ятьма фігурами видатних історичних осіб. Цей портик розібрали 1847 року, і він не був фотографічно зафіксований. Маємо тільки два рисунки і кожен з них має якісь свої помилки. Крім того, це ще суперечить одному документу, де ті сходи зафіксовані в іншому вигляді. У нас було дуже багато дискусій. Адже ми маємо деякі елементи, археологію, справді автентичні сліди портику на фасаді, тобто те, що можемо побачити, поміряти, подивитися, маємо теоретичну реконструкцію і кілька кам’яних деталей. тож ми запропонували сучасний шлях – метод анастилозу, зразком якого є храм Гарні у Вірменії, збудований у IV столітті. Це елліністична класика. Люди збирали по музеях, виколупували з мурів всі деталі, які вдалося знайти, і встановили їх на місце. А інші деталі були зроблені за формою або з іншого матеріалу так, щоби було видно, що це деталь з IV століття, а це доповнення, потрібне для підтримання структури. У нас, на жаль, тих деталей виявилося дуже мало. І ми вирішили зробити сучасну конструкцію і вставити у неї ці автентичні деталі», – розповідає Роман Могитич.

Натомість замовник продовжував наполягати на своєму баченню реставрації.

«Я спитав чи є історичні матеріали та історична довідка? Сказали, що дадуть. Але те, що нам дали, – це були окремі описи замку, без жодної інтерпретації, тільки грубо підкреслено те, що влаштовувало замовника. Мене це спонукало таки розпочати архівні дослідження. І я накопав  дуже багато цікавих матеріалів з ХХ століття, де розкрив історію реставрації замку. 1915 року, коли російські війська відступали, вони спалили Жовківський замок і він стояв до 20 років без даху. Тобто він був зруйнований дуже сильно, але подальшу руйнацію продовжили реставратори пам’ятки. Там було у значній мірі розібрано автентичні мури і надбудоване нове, змінено прорізи вікон, планувальну схему. Познімали усі білокам’яні обрамлення і на їхнє місце поставили новенькі. Була низка протестів реставраторів, і нарешті проектанта було усунено, представлено іншого, який хіба прочесав певні огріхи, щоби воно більше нагадувало історичний стиль. Виявилося, що багато досліджень зондажів виявилися даремними, бо там вже не було що шукати – все було перебудовано дощенту», – резюмував Роман Могитич.

Бастіони і зруйнований культурний шар

Натомість директор НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Олег Осаульчук вважає, що археологічні дослідження замку теж були недостатніми.

«На сьогодні, вважаю, потрібно провести ще археологічні дослідження, оскільки вони дали досить цікавий результат. Зокрема розкопи, які були закладені на території замкового парку, підтвердили планувальну структуру парку, зафіксованого на плані Кастеллі. Так само вони частково спростували гіпотезу щодо земляних укріплень. Замок сам по собі був добре укріплений природними перешкодами. Тому гіпотези щодо бастіонів чи земляних ровів з валами не підтвердилися, на яких наполягало керівництво замку», – каже Олег Осаульчук.

Крім того, 2010 року важкою технікою був зруйнований увесь культурний шар внутрішнього подвір’я.

«Коли 2003 року я проводив археологічне дослідження на території внутрішнього подвір’я, ми зафіксували на глибині 40-50 сантиметрів кам’яне мощення подвір’я. З незрозумілих причин важкою технікою увесь культурний шар на території внутрішнього подвір’я замку був знесений, здається, 2010 року. Це навіть призвело до часткового оголення фундаментів, які ніколи не були на поверхні», – зауважив археолог.

Від фундаменту до даху

Конструктор Ірина Солтис зазначила, що перед початком ведення робіт і проектуванням було проведено детальне інженерне обстеження усіх об’єктів Жовківського замку.

«Як виявилося, у найгіршому стані був кухонний корпус. Тобто ця споруда стояла з оголеними фундаментами і просто руйнувалася. Там ще періодично проривали водяні комунікації і підтоплювали ті фундаменти. Стіни стояли окремо, вони відхилялися від горизонталі до 10 сантиметрів, склепіння тріщали, перекриття були провалені, дахових конструкцій практично не було – уся деревина зігнила і були провали величезних ділянок даху, а також абсолютне замокання цілого будинку. Він був у дуже плачевному стані. Тому першим був виданий проект ліквідації аварійного стану кухонного корпусу. Він успішно пройшов експертизу і вже навіть почав втілюватися», – зазначила Ірина Солтис.

Але оскільки роботи з ліквідації аварійного стану були призупинені, сьогоднішній стан будівлі погіршився порівняно зі станом 2017 року удвічі.

«Коли я вперше зайшов на територію замку, я з жахом побачив будівлю з аварійним дахом і перекриттям. Стіни будівлі були вкриті просадковими силовими тріщинами з шириною розкриття сантиметр і більше. Це все було обумовлене значним пониженням рівня грунту на подвір’ї Жовківського замку», – розповів Ігор Балагурак, голова ради Львівського будівельно-реставраційного кластеру, який займався хіміко-технологічним аналізом, а також визначенням фізико-механічних характеристик споруди.

Було проведено замір вологості, міцності, монолітності стін.

«Цокольна частина стін з монолітної кам’яної конструкції перетворилася на хаотичний набір каменю, розчину між яким вже не було. Все це треба було ін’єктувати, скріплювати зміцнювати», – зазначив пан Балагурак.

Про жахливий стан замку каже і реставратор Зеновій Лагуш.

«У стислий час ми обстежили будівлі замку. Насамперед ми приступили до проекту протиаварійних та реставраційних робіт. Застали палац у жахливому стані – з голими фундаментами, тріщинами. Ми розробили проект для кухонного корпусу, який передбачав укріплення фундаментів, стін різними методами, заміну перекриття над другим поверхом, заміну частини аварійних склепінь на першому поверсі, облаштування монолітного армопоясу і заміну даху.

В інших корпусах передбачили горизонтальну гідроізоляція стін, виведення солей, біообробку стін, заміну непридатного грунту у місцях колишніх туалетів і додаткове осушення склепінь. Це першопочаткові роботи, які би призупинили негативний вплив зовнішніх факторів на об’єкт. Цей проект 21 серпня 2017 року ми дали на експертизу. Через місяць був позитивний висновок. Кошторис становив 9 мільйонів 719 тисяч гривень. За ці гроші до цього часу можна було принаймні вивести кухонний корпус з аварійного стану. Над проектом працював колектив до 10 осіб. Паралельно приступили до вивчення документації, обмірів, обстежень замку. Виявили, що задекларовані усі обміри, але насправді виявилося, що це не так», – сказав Зеновій Лагуш.

Порозуміння, яке не відбулося

Головний архітектор Наталія Зінчук переконана, що проект не вдалося втілити насамперед через невідповідність заявленій документації вихідним даним, а також нерозуміння сучасної методології реставрації і не сприйняття доведених на підставі багатопланових досліджень сучасних методів реставрації і концепції, яка мала би допомогти вийти замкові не просто з аварійного стану, а стати об’єктом притягання, який би був поштовхом для розвитку Жовкви як туристичного центру.

«Коли ми почали опрацьовувати цей проект, то зробили дуже багато спроб знайти порозуміння. Просили скликати консультативну раду, вчену раду і т.д. Незважаючи на брак коштів, на те, що були проведені роботи власним коштом, бо вболівали за долю проекту, ми намагалися інформувати громадськість. Тому подали наш проект на конкурс з міжнародним журі і в номінації «Нереалізовані проекти реставрації» він посів 3 місце і отримав дуже високу оцінку.

Сьогодні колектив проектантів хоче спростування і вибачень від керівництва ДІАЗ у Жовкві за необґрунтовану причину, з якої був оголошений другий конкурс і не завершений перший.

«Ми глибоко вивчали цей проект, доклали багато зусиль, праці, знань і бажання врятувати пам’ятку та перетворити її з місця маргінального забуття на знаковий об’єкт, який міг би стати іконою стилю, адже Жовківский замок – це світова спадщина Польщі, Литви та України. Такий об’єкт вимагає дуже прицільного вивчення і не може стати результатом бачення лише однієї людини. Це комплексний підхід. Ця пам’ятка може бути символом і демонстрацією сучасних підходів в українській реставрації. Ми не втрачаємо надії, що пам’ятка буде врятована. Незважаючи на мізерний кошторис, ми хочемо далі долучатися до реставрації цієї споруди і щоби наші знання і наші прогресивні бачення принесли користь цій споруді», – резюмувала Наталія Зінчук.

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.