Найрезонансніші псевдоновини, у які всі повірили: як шукати правду у ЗМІ

У 2017 видавництво Collins назвало «Fake news» поняттям року. І з того часу тенденція поширення псевдоновин тільки набирає обертів. У матеріалі Дивись.info розглянула найпопулярніші кейси фейків, на гачок яких потрапили і читачі, і журналісти.

«Порошенко придбав акції «Дизель Шоу»,  «Макрон назвав українських заробітчан нелегальними бандами», «Поляк під час навчань у Новояворівську застрелив українського військового», «Рябошапка репостнув допис співробітниці Офісу Президента Анни Ісмаілової про те, що обмін політв’язнями між Україною та РФ відбувся 30 серпня» – ці заголовки нещодавно стали резонансними інфоприводами і збурили українське суспільство.

Однак насправді екс-президент не має частки акцій в гумористичному шоу, випадку вбивства на полігоні в Новояворівську не було взагалі, обмін полоненими відбувся не 30 серпня, а тижнем пізніше, а замість «нелегальних банд» у заяві Макрона йшлося про «підпільні мережі».

Невдовзі провокаціям дали спростування, однак до того, як це сталося, резонансні інфоприводи встигли поширитися соцмережами і ввести в оману добрячу частку громадськості.

За підрахунками Детектор.медіа, із 65% українців, що переконані, ніби здатні відрізнити фейкову новину від справжньої, насправді тільки 11% дійсно можуть це зробити. Враховуючи цей факт, можна зробити висновок, що фейкові вкиди в медіа застосовуються з маніпулятивною метою.

Інформацію про те, що п’ятий президент України придбав акції гумористичного шоу для того, щоб переграти «95 квартал», поширив інтернет-портал Ua.review. Цей ресурс створено з гумористично-навчальною метою, журналісти порталу публікують новини завідомо фейкового характеру і не приховують цього.
Розглянемо кожен із випадків грунтовніше.

Не дивлячись на те, що зміст інформації легко перевірити, зайшовши, наприклад, на Telegram-канал Соні Кошкіної, який вказаний як першоджерело інформації, або ж звернутися за коментарем до Цеголка, за годину, як мінімум десяток українських ЗМІ передрукували собі цю новину. Зокрема інформація про придбання Порошенком «Дизель Шоу» з'явилася на сайтах «Антикор», «Replyua.net», «Хвиля» та «Galka.if.ua».

При цьому деякі з цих видань навіть не згадували сайт UaReview, а посилалися на «інсайдерську інформацію» Кошкіної.

Більше того, сама Соня Кошкіна, яку Uareview вказує як першоджерело інформації, обурилася використанням свого імені у сатиричній новині.

Журналістка присвятила новині окремий пост у своєму Telegram-каналі, судячи з якого вона не знала про існування такого ресурсу, а також його гумористичної тематики. Сам ресурс Соня Кошкіна називає «смітником», хоча у заголовку видання чітко вказано, що це гумористичний проект. Також журналістка відзначила, що після розповсюдження інформації у ЗМІ, вона отримала низку обурених повідомлень від знайомих нардепів «Європейської солідарності».

Пізніше в окремому дописі Соня Кошкіна додала, що її поінформували про те, що видання свідомо позиціонується як сатиричне: «Може, звичайно, я чогось не розумію, але або хрестик, або труси. Не кажучи вже про те, що є різниця між фейком (відвертим фейком, так) і сатирою », – додала вона.

Користувачів розвеселило, що журналістка не змогла відрізнити жартівливий сайт з фейками від новинного.

За словами автора гумористичної замітки Влада Радійчука, «каталізатором став скандал навколо хору ім. Г. Верьовки».

«Яскраво проглядалося, що масова критика будується з боку табору прихильників Петра Порошенка. Вони давно ведуть себе як жорсткі консерватори. Ну, я і подумав, що їм точно потрібно своє шоу. А хто у нас з відомих незалежних гумористів є? Правильно – «Дизель Шоу»,  – пояснив задумку Влад Радійчук у коментарі порталу Nash.Live. – Форма жарту спочатку робилася під ЮаРевью, оскільки мені подобається цей проект і я там раніше вже публікувався. Я припускав, що багато хто сприйме це, як правду, адже чисто логічно це може статися. Так і сталося – за дві години десяток передруків в ЗМІ. Але це вже їхня проблема. Перевіряйте факти. Цільова аудиторія ЮаРевью, на яку був спрямований допис, відразу зрозуміла, що це жарт».

Макрон про нелегальні українські банди

Президент Франції Еммануель Макрон дав інтерв'ю правому журналу Valeurs Actuelles, присвячене, зокрема, питанням міграції. Він сказав, що всіма силами хоче боротися проти нелегальної імміграції у країні і згадав українців.

При цьому низка ЗМІ французьке словосполучення переклали як «нелегальні українські банди», натомість у повідомленні інших йшлося про «підпільні українські мережі».

«Краще мати справу з людьми, які легально приїхали з Гвінеї чи Кот-д'Івуар, які тут виконують цю (небажану серед французів – ред.) роботу, ніж з нелегальними болгарськими або українськими мережами («préférer… avoir des gens qui viennent de Guinée ou de Côte d'Ivoire légaux, qui sont là et qui font ce travail, que des filières bulgares ou ukrainiennes clandestines»)», – сказав Макрон.

Чи мають суттєві відмінності терміни «нелегальні банди» і «підпільні українські мережі»? Чи звільняє більш політкоректне забарвлення вислову від відповідальності Іммануеля Макрона за свої слова? Чи вказує це на відсутність бажання підіграти праворадикальному журналу? Однозначно, ні. Тим не менше, некоректне цитування створює викривлення смислів і тільки посилює розбіжності у сприйнятті. Поширюючи напівфейкові меседжі такого гатунку, журналісти теж розпалювати ксенофобські настрої. Цього разу, в українському суспільстві.

Поляк застрелив українця на Яворівському полігоні

Вранці 25 вересня на порталі «Ратуша» з'явилася новина про те, що в районі Яворівського полігону, де якраз проходили масштабні навчання Rapid Trident-2019 (близько 3,5 тисяч військовослужбовців з 14 країн), польський військовослужбовець застрелив українського солдата.

До новини додавався скріншот нібито повідомлення з сайту обласної Нацполіції. У повідомленні йшлося про те, що тіло 37-річного чоловіка з вогнепальним пораненням знайшли біля кав‘ярні в селі Старичі. Загиблим назвали військовослужбовця 184-го навчального центру Нацакадемії сухопутних військ.

На фото до псевдоновини можна розгледіти «замилене» тіло, яке лежить на землі. Однак на заклад громадського харчування місце зовсім не схоже.

Через кілька годин цю фейкову новину послідовно спростували спочатку «Ратуша», – редакція повідомила, що на сайт була здійснена хакерська атака; потім поліція – відділ комунікації цей матеріал не готував і на своєму сайті не поширював. А 184-ий навчальний центр написав: «Це чергова спроба дискредитувати центр. Всі військовослужбовці... знаходяться на своїх місцях і успішно виконують свої обов'язки». Пізніше з'ясувалося, що фото, яке додавалося до фейку, зроблено 2018 року на місці вбивства в Одесі.

Попри це фейк за декілька годин розійшовся низкою українських ЗМІ. У деяких ресурсах також з’явилася інформація про те, що військового нібито вбили пострілом у потилицю.

Псевдоновину поширили  Вести, Главред, Znaj, Politeka, а також Страна.
Останні новину оновили спростуванням Ратуші і Нацполіції.

Як повідомляє liga.net, найбільше поширення псевдоновина отримала в російському медіаполі.

За словами головного редактору порталу «Ратуша» Миколи Савельєва, фейк можна було виявити і до публікації спростування виданням. Адже скріншот нібито сайту поліції, вставлений у псевдоновину на сайті «Ратуші», був маркований більш пізнім часом.

На думку медіаексперта Інституту масової інформації Ірини Земляної, передусім фейк переслідував мету стати яблуком розбрату у відносинах України та Польщі.

За день до поширення псевдоновини, 24 вересня, український омбудсмен Людмила Денісова та її польський колега Адам Боднар підписали так званий «антиксенофобний договір» про наміри захищати права громадян України в Польщі і поляків в Україні. Російські пропагандисти не забули нагадати про це у довідці до фейку про вбивство українського військового.

«В останні роки напруга між Україною і Польщею зростає. Це спостерігається не тільки в дипломатичних відносинах, а й на рівні людей, зокрема почастішали випадки нападу на українців, які працюють в Польщі. «Дехто» розганяє нетерпимість між двома народами, і фейкова новина про вбивство була використана саме для цього», – заявила Ірина Земляна в інтерв’ю виданню liga.net.

Друга ймовірна мета поширення фейк у полягає в дискредитації ЗСУ, техніки безпеки під час занять на Яворівському полігоні та навчань Rapid Trident-2019 за участю країн-членів НАТО. Про наявність такого мотиву свідчить і той факт, що місяцем раніше, в кінці серпня, редакції «Нового времени» і Depo.ua повідомили про хакерську атаку на їхні сайти і попереднім числом розмістили на порталах фейк «Українські військовослужбовці – головна проблема Яворівського навчального центру». У псевдоновини йдеться про те, що американський полковник Роберт Трейсі звинувачує українських військових в незнанні англійської мови, жадібності, пияцтві, слабкій освіченості й корумпованості. «Редакція НВ розцінює це як цинічну провокацію як проти нашого ресурсу, так і проти Збройних Сил України», - говорилося в серпневій заяві НВ. Фейки мали ознаки перекладу на українську мову з іноземної через онлайн-перекладач з характерними помилками, додали в редакції Depo.

Фейковий обмін полоненими

Генеральний прокурор Руслан Рябошапка репостнув допис співробітниці Офісу Президента Анни Ісмаілової про те, що обмін політв‘язнями між Україною та РФ відбувся 30 серпня.

Ще одна маніпуляція, однак цього разу куди машстабніша та відвертіша. Адже помилки у поширенні недостовірної інформації припустилися високопосадовці.

Аналітики видання «Слово і діло» відслідкувати першоджерело псевдоновини. Вперше інформація про те, мовляв обмін полоненими вже завершився, а українські військовополонені вилетіли на Батьківщину, з’явилася на телеграм-каналі «Незигарь»(29 серпня о 21:03). Ресурс має  близько 250 тисяч підписників. 28 листопада 2018 року журналісти російського інтернет-видавництва «Проект» випустили розслідування, в якому стверджували: за «Незигарем» стоять конкретні високопоставлені кремлівські чиновники, а не якісь невідомі «правдоруби».

Паралельно інформацію такого ж змісту розмістив паблік «Шаурма Зеленського». Трохи пізніше те ж саме повідомив у мессенджері головний редактор радіостанції «Ехо Москви» (друг пресс-секретаря Путіна Пєскова та приятель самого президента РФ) Олексій Венедиктов. Близько опівночі 30 серпня колишній депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов на сторінці у Facebook написав: «Сьогодні відбудеться обмін полоненими. Тримаємо кулаки!».

Поворотний момент у масштабуванні фейку – Facebook-пост Руслана Рябошапки. Новопризначений генеральний прокурор зранку 30 серпня поширив допис такої собі Анни Ісмаілової (за кілька годин обидва його видалили). Та написала: «Молимося. Обмін завершився: моряки Сенцов, Балух, Гриб летять додому. Чекаємо». Цього виявилося достатньо, щоби десятки телекамер невдовзі заповнили зал очікування у Жулянах, а в інформаційних стрічках з'явилися новини про, начебто, завершення процесу звільнення заручників (або його очікування у найближчі години). Журналісти продовжували нарощувати спровоковану з Росії лавину чуток про звільнення бранців навіть попри офіційну заяву Юлії Мендель. О 8:30 речник президента Володимира Зеленського повідомила, що перемовини тривають, а про їхні результати повідомлять пізніше.

Ілля Пономарьов не надав жодних доказів твердженню про повернення українських ув’язнених додому. Більше того, пан Пономарьов навіть не вказав джерела, з якого отримав інформацію.

Анна Ісламова, яку ЗМІ назвали «співробітницею Верховної Ради», працювала у парламенті попереднього скликання помічником депутата Артура Палатного. Чому Руслан Рябошапка зробив репост допису саме Ісламової, невідомо: у відкритому доступі немає даних про те, що ця пані має хоч якесь відношення до перемовин про звільнення полонених. Власне, як і сам генеральний прокурор Рябошапка.

Попри це, інформації на офіційні фейсбук-сторінці Генпрокурора, було достатньо, аби журналісти змогли поширити фейк, посилаючись на авторитетне джерело. Невдовзі десятки телекамер заповнили зал очікування у Жулянах, а в інформаційних стрічках з'явилися новини про, начебто, завершення процесу звільнення заручників (або його очікування у найближчі години).

О 8:30 речник президента Володимира Зеленського Юлія Мендель повідомила, що перемовини тривають, а про їх результати повідомлять пізніше. Однак це вже не виправило ситуацію і фейк продовжив поширюватися українськими ЗМІ.

На думку журналіста інтернет-порталу «Слово і діло» Богдана Машая, хвиля російських фейків про повернення бранців додому мала конкретне завдання: «вибити» для Кремля найбільш вигідну позицію у переговорному процесі.

За інформацією головного редактора Censor.net Юрія Бутусова, у Москві висувають Києву нові умови повернення незаконно засуджених українців. Зокрема, вимагають віддати росіянина Володимира Цехама.

Враховуючи, що видача Кремлю Цемаха як ключового свідка у справі збитого боїнгу рейсу MH17 таки відбулася  7 вересня під час справжнього обміну полоненими, можна стверджувати, що маніпуляція Росії вдалася і принесла жадані плоди.

Оперативність у світовій журналістиці стала надважливим мірилом успіху та популярності ЗМІ. Тому не дивно, що вітчизняні медіа чи не щодня вдаються до поширення фейкової інформації, нехтуючи перевіркою першоджерела і достовірності новини в цілому.

Перед кожним новинарем постає дилема: дати інформацію швидше за інших або витратити більше часу на перевірку і не помилитись, програвши в оперативності. Кожна компанія по-різному вирішує це питання. Наприклад, BBC повідомляють новини останніми, коли уже всі про це написали. Проте у них буде стовідсотково перевірена інформація, через що дайджест виходить наприкінці дня.

Крім того, спростування псевдоновини не допомагає вирішити проблему у глобальному масштабі. За підрахунками medialab, тільки 4-5% користувачів прочитають повідомлення про спростування.

У разі, коли ми сповіщаємо про серйозні речі, негатив завойовує значно ширшу аудиторію. Таке коментують і поширюють. Коли ми просимо вибачення за фейки, це бачать значно менше читачів.

Соціальні медіа змінили те, як ми сприймаємо інформацію. Тепер кожен є джерелом масової інформації. Будь-хто може потрапити у монітори, якщо запостить у Твітері чи Фейсбуці фотографію з коротким текстом на суспільно важливу тему. Журналісти теж помиляються. Тож брати на себе відповідальність і перевіряти інформацію доводиться кожному, хто не хоче піддаватися маніпуляціям.

Ірина ЯРЕМЧУК