Матір Божа Кохавинська: як завдяки чудотворній іконі в Гніздичеві з’явився монастир

Поява образу  Діви Марії оповита дивовижною легендою. За переказами, 1646 року Анна Войнаровська, власниця села Руда, поверталася кіньми з Жидачева додому. Враз жінка побачила на дубі образ Пречистої Діви. Усі четверо коней впали на коліна, повіз застряг у болоті. Начебто навколо зображення горіли свічки. Перелякана жінка почала молитися – у цей момент коні піднялися і витягли карету з багнюки. Про нічну пригоду Анна Войнаровська розповіла священику. Легенда говорить про те, що ікону тричі намагалися перенести у Руду, але вона щоразу поверталася на дуба. Тож вирішили на місці дерева звести дерев’яну капличку. Це сталося аж через 34 роки після появи образу – 1680 року. Гроші на капличку пожертвував київський воєвода Євстахій Виговський з дружиною Терезою.

Значно прозаїчніше описана поява образу в парафіяльному щоденнику Кохавинської церкви з 1927-1931 років: «Ця ікона намальована на дубовій дошці, гарно обробленій, один лікоть ширини та один і три четвертих ліктя довжини (56/82 см). На іконі зображена Пречиста Діва Марія, яка тримає на лівій руці Дитятко Ісуса, внизу напис латинською мовою «O MATER DEI ELECTA ESTO NOBIS VIA RECTA» («О Мати Божа вибрана, Ти є нашою прямою дорогою до Бога»). Ікона від прадавніх часів знаходилася при дорозі, яка проходила з Жидачева до Руди, на старому дуплавому дубі в кохавинському лісочку біля заїзду. Ця гарна ікона, як також чудове місце, привертали увагу подорожуючих та навколишніх мешканців; хто тільки проходив повз це місце, зупиняючись, заносив молитву чи коротке побожне зітхання, прославляючи Царицю Неба, дивлячись на Її образ та просячи Її заступництва на дальшу подорож. І Господь Бог за молитвами Пресвятої Богородиці не одного подорожнього на цьому місці вислуховував і в труднощах потішав. На жаль, невідомо, хто намалював ікону і встановив її на тому місці».

Вже у середині XVII століття ікона набуває слави чудотворної, і сюди з найдальших закутків прибувають паломники в надії отримати дивовижне зцілення. Саме потік прочан спричинив появу нового населеного пункту Кохавина (або Кохавино). 1740 року сюди прибула церковна комісія для вивчення свідчень зцілених. Через сім років архієпископ дав дозвіл на закладення тут монастиря кармелітів. Натомість власник Руди Костянтин Виговський 1741 року почав будівництво нового дерев’яного храму Вознесіння, щоби розмістити у ньому чудотворну ікону.

1755 року до Кохавина прибула ще одна церковна комісія, яка продовжила збирати свідчення про зцілення, серед яких зокрема була й історія від стриянина Антонія Ропачевського, чий син хворів на важку форму віспи. Таких свідчень назбиралося чимало, тому 26 травня 1755 року архієпископ Вижицький проголосив ікону Матері Божої Кохавинської чудотворною. Однак 1780 року цісар Йосиф наказав ліквідувати кармелітський монастир.

Але на цьому історія не закінчилася – пілігрими і далі шукали дива у молитві до чудотворного образу. І 1868 року почалося будівництво мурованого храму на місці дерев’яного. За задумом, костел мав бути зведений у романському стилі. Але через брак коштів будівництво затягнулося і новозбудований храм з’явився лише 1894 року. 30 серпня його освятили, а 1 вересня відбулося уросте перенесення чудотворного образу.

Великою шаною користувалася святиня у Кохавино не тільки серед вірян римо-католицького обряду, а й греко-католиків та вірмен.

Завдяки отцю Яну Тшопінському 1901-1902 року на місці старої дерев’яної каплиці, збудованої на місці об’явлення образу, звели муровану у готичному стилі. Також розширили костел, видовживши його на 13 метрів, а також були добудовані бічні абсиди.

1912 року, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, відбулася знакова подія – коронація чудотворного образу папськими золотими коронами. Кохавино ще ніколи не бачило стільки паломників. За підрахунками, тільки залізницею прибуло 180 тисяч людей. А 100 тисяч того дня притупили до Святого Причастя.

Усередині храм прикрашають сецесійні розписи, а обличчя янголів змальовані з реальних людей.

1931 року монастир став єзуїтським, але 1939 року монахи, тікаючи від більшовиків, покинули обитель, забравши із собою чудотворний образ. 1974 року ікону реставрували у Кракові і перемістили у костел святого Бартоломея у місті Глівіце, де вона знаходиться й сьогодні.

Тим часом монастир і костел прийшли у занепад. Хоча, як кажуть дослідники, храму пощастило, що його перетворили на льоносховище, а не, скажімо, на склад з якимось хімікатами. Щоби у костел могли заїжджати вантажівки, прохід збільшили, вікна позабивали дошками, криницю з цілющою водою закидали сміттям і гранами. Натомість у монастирі облаштували школу-інтернат для дітей з вадами розвитку. Саме у цей період Кохавино приєднали до Гніздичева і назва села зникла.

У 90-их роках минулого століття новими господарями монастиря у Гніздичеві стали редемптористи, а церква отримала нове ім'я на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Обитель має статус новіціятського дому Львівської провінції Згромадження редемптористів, в якому виховується нове покоління молодих редемптористів-місіонерів.

Капличку відновили, очистили криницю з цілющою водою, потроху реставрують церкву. А 30 травня 2000 року у Кохавино повернулася точна копія ікони Матері Божої Кохавинської, яку з Польщі привезли колишні мешканці Гніздичева. Через рік, 18 лютого, освятили ще один образ, який розмістили у каплиці.

Молитва до Кохавинської Богородиці

Найсвятіша і Найдосконаліша Мати Божа і Мати наша царююча в прекрасному чудотворному Кохавинському образі. Керуй моїм життям, хорони мене, допомагай мені щоб я, як твоя дитина, жив(ла) в святості, а в потребі моїй, особливо в тій з якою приступаю до Тебе (…висловити своє намірення) вислухай і рятуй мене. Покажи мені, що ти є моєю матір'ю. О ласкава, о солодка, о милосердна Діво Маріє. Богородице Діво (3 рази).

Пречудна Кохавинська Мати! Скількох ти вже потішила, скільки сліз витерла тим, які перед образом шукали потіхи і знайшли її! Отож і я приходжу зі своєю просьбою…(намірення). Потіш мене, вислухай і порятуй. Ти — як Богородиця все можеш, а мені так на тому залежить! Якщо потішиш мене ласкою…(намірення) ще більше зобов'яжеш мене до себе. Надіюся на Тебе Мати Ласкава, що мене не опустиш. Богородице Діво (3 рази).

До Тебе о Мати моя в чудотворному Кохавинському образі звертаюся з тим всім, що мені докучає, в моїх браках так духовних як і дочасних. Допоможи, порятуй і потіш мене особливо в тій моїй так важній справі…(намірення). Покровителько вірних. Окажи мені Твою поміч тепер і завжди скільки до Тебе буду звертатися і просити Тебе. Амінь. Богородице Діво (3 рази).

Маріє! В чудотворному Кохавинському образі Мати наша. У Твоїх стіп із серцем сокрушеним і смиренним складаю свої провини. Випроси для мене у Свого Сина милосердя і прощення. Обіцяю вірно служити нашому Богові і Тобі. В замін, найдорожча Мати, випроси мені, помимо моєї невдячності ту ласку…(намірення) про яку прошу. Амінь. Богородице Діво (3 рази).

Найсвятіша Володарко світу, в чудотворному, твоєму Кохавинському образі! Знаєш, що моє вічне щастя залежить від доброї моєї смерті. З огляду на терпіння і смерть Ісуса Сина Твого і твою благословенну смерть виєднай мені добру і щасливу смерть і запровадь мою душу до благословенної країни неба в якій за все, а особливо за ту ласку…(намірення) про котру щиро благаю якщо її отримаю то через цілу вічність дякуватиму Тобі, хвалитиму і любитиму Тебе. Амінь. Богородице Діво (3 рази).

Наймиліша в чудотворному образі Кохавинська Мати! Ти найбільша по Бозі наша потіха. Зближаюся до Тебе з надією, як дитя до найкращої матері. Припадаю невдячний в покорі до стіп Твоїх та прошу і благаю — виєднай у Сина Твого милосердя для мене грішного(ї), потіш у смутку і терпіннях моїх, вислухай тої покірної моєї просьби в так важній для мене справі…(намірення). Скільки чудес зробила Ти на цьому місці, Тобою вибраному, скільки нещасливих хворих вилікувалось, лікарко Ти Божа. Скільки плачучим витерла Ти сльози і влила у їх зболілі серця бальзам потіхи. Утішителько світу, через те і я маю надію, що не опустиш мене в цьому терпінні моєму, але вислухаєш як Мати милосердна, потіха скривджених, прибіжище грішників, і приймеш мене під свою могутню святу опіку тепер і в годині моєї смерті. Амінь. Богородице Діво (3 рази).

Оксана ДУДАР