Українську пресу вбили пошта та інтернет: коли зникнуть друковані газети

Дивись.info запитала в українських читачів, журналістів та керівників ЗМІ про погляди на перехід медіа винятково в онлайн-формат і відмову від друку.

Ви також можете поділитися своїми думками у формі нижче.

Роман Онишкевич, журналіст:

«Щодо ситуації з «Дзеркалом тижня», їх трохи шкода, бо вони пишуть переважно великі тексти: ліг на канапу, вмостився у кріслі, читаєш. Але нема на то ради, такі вимоги часу. 7 років тому ми перевели в Інтернет-формат газету «Новий погляд». По-перше, це велика економія. Тому що не потрібні макетувальники,  люди, що займаються розповсюдженням. Це оптимізація робочих місць і зарплат, економія паперу.

Коли з’явилися електронні книги, скоро поширили чутки, що друкована книжка незабаром умре

Сьогодні люди не надто мають бажання читати газети з двох причин: старше покоління не має на це грошей, а молодше отримує інформацію з Інтернету. Ще одна причина закриття друкованих версій видань – це скорочення ринків збуту. 7-8 років тому мережа торгпреси покривала всі регіони включно з невеликими містами. Сьогодні ж, якщо ви проїдетесь невеликими районними центрами, як-от Яворів, Жидачів, Стрий, Буськ, то ви там не побачите жодного спеціалізованого газетного кіоску. Така сама ситуація з передплатою друкованих видань. Раніше люди по селах могли передплачувати газети, то зараз ситація склалася наступна. У зв’язку з тим, що «Укрпошта» суттєво скоротила кількість листонош, газета навіть за передплатою вчасно не з’являється в селі.

Хоча я не думаю, що газети помруть повністю. Радше ситуація буде такою ж, як і з книгами. Коли з’явилися електронні, пішли чутки, що друкована книжка скоро вмре. Натомість що ми бачимо: навпаки – книжковий ринок розвивається. З’являються нові магазини, нові видання. Думаю, що з друкованою пресою ситуація буде схожа: їх буде менше, але ті, що залишаться, представлятимуть продукт не тільки інформаційний, а й певною мірою естетичний. Коли його приємно взяти в руки, як гарну книжку.

Інформаційні видання, очевидно, не виживуть. Ті, які, окрім інформаційного наповнення, будуть дбати про естетичний вигляд – це стосується насамперед журналів – існуватимуть. З газетами важче».

Інна Катющенко, президент Edipresse Media Ukraine:

«Люди сьогодні отримують новинну інформацію в режимі реального часу, і це відбувається на веб-сайтах та в соцмережах. Тому потреба у друкованій пресі з часом відпаде, і це доводить західний досвід. Що стосується інших друкованих ЗМІ, то знову ж таки, дивлячись на Америку, можна спрогнозувати, що вони існуватимуть, але будуть більш нішеві, більш якісні.

інтернет заводить вглиб на довший час, і в Інтернеті ти губишся.

Також впливає важливість бренду, бо бренд створює деяке середовище спілкування, середовище взаємодії читача з цінностями бренду. Бренд – це спосіб запаковки, подачі деякої інформації. Ми говоримо про те, що певні журнали будуть існувати. Так само, як це сталося з кіно та театрами. Журнали будуть існувати, тому що це більше не інформація, а спосіб спілкування і сприйняття інформації. Тому що інтернет заводить вглиб на довший час, і в Інтернеті ти губишся.

Не варто забувати про те, що в українському сценарії зіграли свою роль способи доставки і розповсюдження преси. На скорочення обсягів вплинув не стільки інтернет, скільки обмежена кількість торгових точок. У нас торговим точкам дуже важко вижити, вони здаються майже одразу під цигарки, під «Форнетті» тощо. Я вважаю, що це основний негативний фактор, що вплинув на скорочення продажів преси в України. Ну, звісно, купівельна спроможність громадян. В Україні також складно говорити про якісний сервіс підписки. У Штатах, до прикладу, 90% ЗМІ розпосюджується за допомогою передплати і тільки 10% – це продажі у точках торгпреси. У нас передплата працює погано, тому що дуже довга доставка, читачі нервуються і відмовляються від підписки».

Олексій Погорєлов, Українська Асоціація Медіабізнесу:

«Сьогодні журналіст вже працює не на платформу (папір чи діджитал), а на аудиторію. Найкращий інструмент для того, щобт тримати руку на пульсі на запити аудиторії – активно спілкуватися з нею в соцмережах.

Фактично, папір як носій інформації вже стратегічно програв цифрі. В Україні недолуга політика доставки протягом десятиріч призвела до занепаду щоденних газет – їх не залишилося. На відміну від, наприклад, Німеччини, де досі видається понад 200 щоденних друкованих газет. Винні в цьому і видавці, які надто довгий час пасивно спостерігали за тим, як сервіси доставки нищать тиражі та передплату на щоденну пресу. Але це вже в минулому. Щотижнева преса та спеціалізовані журнали почувають себе досить добре».

Довідка

Одна з найбільших газет Німеччини Frankfurter Allgemeine Zeitung продовжує виходити щодня і продаватися накладом приблизно 260 тисяч примірників.

Лілія Брудницька, Центр структурної політології «Вибір»:

«Фізіологія очей людини така, що складно довго читати текст з монітора, тим паче, засвоювати складні тексти. Папір екологічніший та набагато здоровіший. Але чому б не передбачити появу нового дешевого носія замість паперу? Дешевого, практичного та багатофункціонального. Наприклад, розчинного у землі чи воді, їстівного, з підсвіткою тощо. Такі видання можуть скласти серйозну конкуренцію онлайн-ЗМІ та навіть подолати їх.

І наостанок: згадую, як наш викладач мріяв про часи, коли журналіст буде передавати по телефону новину чи диктувати статтю, і та відразу з’являтиметься у ЗМІ. Це сприймалося черговий етап еволюції ЗМІ».

Довідка

Перше у світі медіа в онлайні з’явилося відносно нещодавно. У 1990 році в мережі з'явився ресурс «Nando.net» від американської газети «The News & Observer» (Ралі, штат Північна Кароліна). Він став одним з лідерів серед перших інтернет-ЗМІ. У тому ж 199 році з'явилося перше онлайн-видання, що не мало друкованої версії - ресурс «The Electronic Trib».

Вже у 2008 році американські користувачі медіа вперше повідомили, що отримують новин переважно з Інтернету, а не преси.

Ірина ЯКИМ