дивись.info

Зниження тарифів чи залежність від РФ: чого чекати від прямих поставок газу з Росії

Зниження тарифів чи залежність від РФ: чого чекати від прямих поставок газу з Росії
Фото з відкритих джерел.

Після чотирьох років Україна може відновити прямі поставки газу з Російської Федерації. Принаймні про це свідчать заяви міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля.

За його інформацією, тристоронні переговори можуть відбутися 5 грудня. Пакетна позиція РФ передбачає продовження транзиту газу та відновлення прямих поставок, натомість Україна ставить питання компенсації боргів «Газпрому» за Стокгольмським арбітражем.

Ця новина викликали чималий резонанс в експертному середовищі, адже навіть позиція НАК «Нафтогаз України» радикально різниться від позиції Міністерства енергетики та захисту довкілля.

«Ми не імпортуємо газ для власних потреб з РФ вже 4 роки. П’ять років тому ми вперше відкрили реверс і забезпечили постачання блакитного палива з Європи. 2013 року наша залежність від Росії по газу перевищувала 90%, сьогодні про неї лише згадують. У минулому році газ в Україну імпортували 65 компаній, а Нафтогаз купував його у 18 європейських постачальників (частка жодного з них не перевищувала 30%). Нещодавно до України вперше поставили американський зріджений газ. Ринкові механізми зробили те, що політики не могли зробити десятиліттями – позбавили Україну газової і політичної залежності від РФ. Звісно, реверс – це проміжний результат. Це дієвий ринковий механізм, але Україна може більше», – каже голова прес-служби НАК «Нафтораз» Олена Осмоловська.

Вона додала, що внутрішнім видобутком забезпечено близько 2/3 потреб українських споживачів. Видобування треба нарощувати, і цим займаємося як Нафтогаз, так і приватні видобувники.

«Одне з рішень арбітражу: Україна має купити у Росії 5-4 млрд кубів. Адже за контрактом, підписаним у січні 2009 року, Україна мала закуповувати 52 млрд кубів російського газу щороку.  Проте арбітри визнали цю умову несправедливою і відхилили вимоги російської сторони до Нафтогазу виконати принцип «бери або плати», що могло б коштувати Києву 56 млрд доларів. Водночас вони вирішили, що до кінця дії контракту у 2019 році «Нафтогаз» таки має закуповувати у «Газпрому» обсяги газу, співставні з потребами ринку. Йдеться про 5-4 млрд кубів, які Україна має купити у Росії цього року. Але РФ не виконує рішення арбітражу», – резюмувала Олена Осмоловська.

«Перед тим, як дати відповідь на запитання, чи потрібне Україні відновлення прямих поставок газу з Росії, варто розібратися, про які об’єми йдеться і наскільки важливі та критичні ці поставки для нашої економіки?» – каже  Віктор Таран, голова центру «Ейдос,» член ради Реанімаційного пакету реформ, голова громадської ради Національного агентства з питань запобігання корупції.

Він додає, що торік через реверс ми отримали трохи більше 10 мільярдів кубів газу. Зважаючи на потреби економіки, ці об’єми не є абсолютно критичними і їх легко можна замінити або реверсним газом, або продовжуючи нарощувати газ власного виробництва. А оскільки Україна має значні запаси газу – другий шлях є стратегічно вірним кроком для перемоги в україно-російській газовій війні.

Європа отримає від України прямий політичний сигнал – з Росією можна торгувати

«Якщо ж ми почнемо закуповувати газ на пряму у Росії, це нестиме, окрім фінансових збитків (ми маємо пробачити Росії борг у понад 4,5 млрд доларів), але й прямі політичні ризики. Європа отримає від України прямий політичний сигнал – з Росією можна торгувати. За таких обставин питання скасування санкцій проти Росії питання часу. Не виключаю, що санкції скасують до кінця року. Натомість на ціни для населення це жодним чином не вплине. Нагадаю, Нафтогаз закачав у сховища понад 22 млрд кубів газу, а отже, він продаватиме їх за тією ціною, що і купив. Більше того, такі об’єми газу дають можливість протриматись країні без закупівлі газу до липня наступного року. Тому якщо керівництво країни продемонструє 9 грудня політичну волю і не піддасться на шантаж і спокуси не пізніше літа 2020 ми отримаємо низку вигід: по-перше, політичну консолідацію нації; по-друге, кращий контракт на транзит газу; по-третє, збереження санкцій проти Росії і насамкінець – частково заборговані “Газпромом” 4,5 млрд доларів через суди», – наголосив Віктор Таран.

Натомість Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ зазначає, що питання постачання газу, починаючи з 2005 року, є заполітизованим. Ситуація стала ще більш складною після анексії Криму та внаслідок війни на Донбасі.

В умовах російської гібридної війни проти України прямі поставки газу з РФ сприймаються як національна зрада, адже вони зміцнюють економіку країни-агресора

«Відтоді в умовах російської гібридної війни проти України прямі поставки газу з РФ сприймаються як національна зрада, адже вони зміцнюють економіку країни-агресора. З іншого боку, секторальні економічні санкції ЄС і США проти РФ ніколи не стосувалися енергетичного сектору. США формально заборонили своїм енергетичним фірмам брати участь у розробці газу на арктичному шельфі, але ЄС добудовує другу чергу «Північного потоку». США намагаються використати українсько-російський конфлікт для витіснення «Газпрому» з європейського ринку. Але для ЄС російський газ поки що дешевший за американський скраплений. Мабуть, несправедливо, коли Україна купує через посередників газ дорожче за середньоєвропейські ціни, що фактично поховало хімічну промисловість в Україні та сприяє деіндустріалізації національної економіки. Але частина українського суспільства сприймає це як ціну за гіпотетичну остаточну перемогу над Росією», – зазначає Андрій Мартинов.

Він додає, що існує й інша точка зору, яка констатує помітну різницю економічних потенціалів України і РФ у гібридній війні на виснаження.

«Шостий рік такої війни для України коштує суттєвого зменшення національного багатства, зростання показників зовнішнього боргу, поглиблення соціальної кризи і, як наслідок, інтенсивного відтоку населення. Тому «Опозиційний блок за життя», наприклад, вважає, що відмова від судових претензій до «Газпрому» і відновлення прямих поставок газу з РФ має стабілізувати українську економіку. Компромісно примирити ці протилежні точки зору неможливо. Найгірше, що втрачено час на переговори щодо довгострокового контракту з «Газпромом» на транзит газу в Європу. Замість українсько-європейсько-російського газотранспортного консорціуму створений консорціум «Північний потік». Тож «Газпром» готовий укласти з Україною контракт на транзит лише на 2020 рік, адже після того на повну потужність запрацюють обидві гілки «Північного потоку». Українська газотранспортна система буде потрібна тільки як страховий варіант на випадок форс-мажорних обставин на Балтиці», – наголошує експерт.

Розмови про «дешевий російський газ» для України більше нагадують політичні ігри

За його словами, ймовірний варіант відновлення прямих поставок газу (не виключено, що за рахунок арбітражних претензій України до «Газпрому») автоматично не позначиться на його ціні для населення і промисловості.

«Інакше Україна не отримає кредит МВФ, який наполягає на «ринкових цінах» газу передусім для населення. Також варто пам’ятати, що Білорусь, незважаючи на наявність «союзної держави» з РФ, не має однакової з Росією ціни на газ і нафту. Тож розмови про «дешевий російський газ» для України більше нагадують політичні ігри, зокрема, спекуляції на тему «газової компенсації» за анексований Крим (щось на кшталт Харківських угод 2010 року – другого видання)», – резюмував Андрій Мартинов.

Якщо таку угоду буде підписано, Україні доведеться відмовитись від своїх судових вимог до Росії, а це мільярди доларів

Прямі поставки газу з Росії Україні не потрібні, адже їх відновлення загрожує втратою енергетичної незалежності нашої держави, переконаний голова ГО «Асоціація політичних наук» Дмитро Сінченко.

«На ціні газу для населення це, судячи із заяв керівництва України, жодним чином не позначиться, адже наперед було заявлено, що різниця в ціні піде на фінансування субсидій, а отже, статус кво із цінами збережеться. Натомість, якщо таку угоду буде підписано, Україні доведеться відмовитись від своїх судових вимог до Росії, а це мільярди доларів, значно більше, ніж пропонує Москва. Якщо ми розірвемо контракти на постачання з нашими європейськими партнерами, це негативно відобразиться на підтримці України у світі, що дозволить Газпрому вже через рік знову кардинально збільшувати ціну, завдаючи українцям значних збитків», – зазначив Дмитро Сінченко.

Однак не усі експерти бачать загрози у прямих поставках газу з Росії. Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук вважає, що газ, який Україна закуповувала досі, теж російський, тому принципово нічого не зміниться.

«Україна фактично ніколи не припиняла прямі поставки газу з Росії. Зараз ми відбираємо російський газ, який проходить через нашу територію в Європу, а потім оформлює це як купівлю газу у європейських компаній. Фізично ніякого реверсу не існує. Він неможливий без перекриття газопроводу на кордоні з Росією. Влада за 5 років війни так нічого й не зробила для диверсифікації поставок газу в Україну. Ніхто не споруджує газовий термінал чи альтернативні газопроводи. Підписання прямої угоди з Газпромом нічого не змінить. Проте Нафтогаз може отримати газ дешевше, ніж отримує зараз, переплачуючи посередникам. Тому є шанси на зниження ціни на газ для населення та промисловості. Проте чи піде на таке зниження Нафтогаз, залежатиме від рішень його керівництва», – зазначає Олександр Хмелевський.

Натомість старший науковий співробітник Інститут вугільних енерготехнологій НАНУ Олексій Косячков називає рішення про прямі поставки газу виключно політичним.

«Уряд прийняв політичне рішення про прямі поставки газу з Росії. Це буде озвучено за результатами зустрічі в Нормандському форматі. Також прийнято рішення про звільнення керівництва НАК «Нафтогаз», яке було противником такого рішення. Політичні ризики прямих поставок газу очевидні, але новий уряд дотримується курсу на замирення з Росією, і в контексті цього курсу будуть прийняті відповідні рішення», – резюмував експерт.

Довідка

Після чотирьох років арбітражного провадження між Нафтогазом та Газпромом за двома контрактами Стокгольмський арбітраж ухвалив два доленосних рішення: перше 22 грудня 2017 року щодо контракту на постачання газу за принципом «бери або плати», а друге 28 лютого 2018 року стосовно транзитного контракту.

Ініційовані у 2014 році провадження стали найбільшим в історії комерційним арбітражем. Взаємні претензії становили приблизно 125 млрд доларів, що загрожувало банкрутством як Газпрому, так і Нафтогазу. Стокгольмський арбітраж також задовольнив вимоги Нафтогазу щодо компенсації у сумі 4,63 млрд доларів за недопоставку Газпромом погоджених обсягів газу для транзиту. За результатами двох проваджень Газпром повинен сплатити Нафтогазу 2,56 млрд доларів з урахуванням заліку у розмірі 2,1 млрд доларів, який Нафтогаз вже отримав у вигляді газу, що був поставлений у 2014 році.

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.