У Львові прощатимуться з художником - «легендою Вернісажу»

«23 листопада 2019 року львівський андеграунд осиротів. З життя пішов вуличний художник Томас Орбеллі. Грузин за національністю, «генієм місця» став у Львові. Його історія, як і творчість, нагадує долю Ніко Піросмані, що прожив життя у злиднях і безславно помер у комірці під сходами, а пів століття по тому його картини стали візитною карткою Грузії.

Довідка

Народився Томас 16 лютого 1951 року в Тбілісі. Закінчив Тбіліський Політехнічний Інститут. Як архітектор створив чимало проектів — в Батумі, Кутаїсі, Телаві, Зугдіді і Тбілісі. Його архітектурні доробки багато разів отримували вітчизняні та міжнародні нагороди і премії. Томас проектував музеї, філармонії, готелі, санаторії, ресторани, будинки відпочинку та житлові масиви.

Далі сталася невідома життєва катастрофа (про яку не хотів розповідати) і Томас опинився на львівському вернісажі, де створив нового Себе — вуличного художника. Тепер вернісаж чи Музейну площу важко уявити без особи Томаса: скромної, подекуди неохайної, одухотвореної і натхненної, завжди інтелігентної, ввічливої і трохи сумної. Тут він малював чудернацькі картини у стилі примітивізму і продавав за безцінь, а частіше дарував. Малював на чому прийдеться — картонках, старих платівках, дощечках…

Томас належав до когорти людей, що їх культурологи називають представниками «естетики дна» місцевого простору. Мова про справді талановитих, обдарованих людей, що в силу особистих трагедій, драматичних поворотів долі, були витіснені за межу звичного людського буття. Там, за цією межею, вони знаходять простір необмеженої свободи — «весь світ їх дім».

Томаса неодноразово кликали в теплі оселі, проте Він обрав собі інший шлях. «Художник має бути голодним: лише в холодному підвалі, при свічці, можна створити справжній шедевр», — казав митець, — розповіла режисерка Людмила Тимошенко, яка історію вуличного художника Томаса Орбелі поклала в основу сюжету документального фільму.