Листи до Миколая

Щороку грудень для мене – це про очікування свята. І це я не про Новий рік. Новий рік у галицькій родині приходить сам, його не треба зустрічати, як казала моя бабуня Марія. А от святий Миколай – це зовсім інше: його чекають з нетерпінням, до його приходу готуються (нормальні діти цілий рік, а такі, як я – з початку грудня, якщо вчасно оговтаються і згадають, що слід бути чемними, а то подарунків не бачити).

Щороку на початку грудня я сідаю писати святому Миколаю листа. Навіть тепер, коли я вже сама стала Миколаєм для рідних і друзів, я все одно сідаю і пишу. От так, викладені на папері, одразу видно, які мрії про справжнє, а які про минуще, пусте і непотрібне.

Так склалося, що я багато років читаю листи до Миколая, які пишуть діти з малозабезпечених родин, сиротинців та інтернатів. Я приношу цілу коробку тих листів – писаних на пожмаканих листках із зошитів в косу лінійку, з малюночками зайчиків, ялиночок і ангеликів, з віршиками, переписаними з читанки, з плямами від чаю, посипаних блискітками і з саморобними аплікаціями – ставлю її на письмовому столі і готуюся до порції дитячих одкровень. Це не просто листи. Не просто розмова із всесильним, у якого віриш без тіні сумніву, щоб там не казали старші друзі і Хоми невірні. Це така щирість і така наївність, що мій, роками вирощений панцир, м’якне і я оголюся перед цим світом усіє беззахисністю, на яку тільки спроможна.

І от сьогодні – замість того, щоб писати чергову кумедну колонку про святого Миколая – я хочу вам зацитувати деякі з цих листів, бо діти бачать цей світ серцем і дуже чітко відрізняють, де справжнє, а де просто блискуча обгортка.

***

Анна, 6 років

Святий Миколаю, принеси мені таку книжку з малюнками де не буде багато буквів, а все буде зрозуміле і так. Там всі щасливі. Там є ялинка і зверху ангел на ялинці.

***

Ігор, 11 років

Я довго думав, що в тебе попросити, св’ятий Миколаю. Спочатку хотів велосипед і щоб я добре вчився, але це речі непоєднувальні. Тому щось одне. І я не обіджуся, якщо це буде не велосипед.

***

Тарас, 9 років

Найбільше я б хотів мати коньки, щоб ходити на каток. В мене є минулорічні але вони на мене малі і я вже не можу загинати пальці всередину, щоб взутися.

***

Оксана, 8 років

Я прошу в тебе небагато. Принеси мені те, що на твою думку мені найбільше потрібно. Я тобі трошки підкажу. Це може бути або маленька іграшка-пінгвінчик, або більша іграшка-пінгвінчик.

***

Романа, 10 років

Святий Миколай, в тебе багато справ і дітей, але не забудь до мене прийти, можеш нічого не приносити, але прийди і залиш мені знак, що ти був.

***

Діма, 8 років

Я хотів попросити собаку, але це тупо, бо в мішку її не принесеш і під подушку не покладеш не помітно. Тому прошу в тебе переконати маму, що нам потрібно завести собаку.

***

Орися, 10 років

Святий Миколаю, я ніколи не була в театрі. Подаруй мені будь ласка як будуть зайві квитки на виставу. Мені потрібно два, щоб мама пішла зі мною.

***

Андрій, 7 років

Принеси будь ласка нові окуляри дідові. Мені не треба окулярів. Дякую.

***

Таких листів сотні і прохання в них дуже дитячі і наївні. Діти щиро вірять у диво. І воно для них не про нові айфони чи подорожі першим класом в екзотичні краї, все так просто: диво подарунку – про турботу не так про себе і свої бажання, як про тих хто поряд, не про надмірність і моментне «хочу», а про сокровенну мрію, яку виношуєш у своєму серці.

Мушу зізнатись, я зберігаю ці листи і часто перечитую. Кращої мотиваційної літератури шукати годі! І кращої інструкції до щастя теж. Тож бажаю вам отримати на Миколая найкращий з можливих подарунків – дар відрізняти справжнє від минущого, коштовне від непотребу, правдиве від підробленого!