Дистанційна робота та звільнення за бажанням керівництва: опубліковано текст законопроєкту про працю

Верховна Рада опублікувала текст проєкту закону №2708 про працю. Ініціатором законопроєкту є Кабінет Міністрів України. 

Згідно із законопроєктом, працівник має право в будь-який час за власною ініціативою розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця не менше ніж за дві тижні.

Найбільш важливі зміни стосуються змін до порядку звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Але тоді керівництво повинно заплатити за два місяці або більше зарплати.

Трудовий договір може бути розірвано за ініціативою роботодавця у зв'язку з неявкою працівника на роботу протягом понад чотири місяці поспіль або 150 днів протягом робочого року в результаті тимчасової непрацездатності (якщо законодавством не встановлений триваліший строк при певному захворюванні).

Договір також може бути розірваний за ініціативою роботодавця через відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад десять робочих днів поспіль.

Забороняється позбавлення роботи за участь у профспілках, скарги на роботодавця або участь у порушеній проти нього справі. Також не можна звільняти вагітних жінок та осіб, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною.

Зараз співробітника повідомляють про скорочення за два місяці (тобто 60 днів). За новим проєктом трудового кодексу ця норма залишається тільки для тих працівників, які пропрацювали більше 5 років.

Якщо сума періодів роботи працівника у даного роботодавця становить не більше 6 місяців, то його попереджують про звільнення не менш ніж за 15 днів, якщо більше 6 місяців - не менше ніж за 30 днів, якщо більше 10 років - не менше ніж за 90 днів. За домовленістю сторін терміни попередження, зазначені вище, можуть бути замінені грошовою компенсацією в розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше середньоденного заробітку працівника за кожний робочий день зменшення терміну повідомлення.

Підставами припинення трудового договору можуть бути: закінчення терміну трудового договору, згода сторін, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, незалежні від волі сторін підстави, підстави, передбачені трудовим договором, або інші підстави, передбачені законом.

Законопроєкт пропонує такий перелік трудових договорів: безстроковий, строковий, короткостроковий (він укладається на термін до двох місяців), сезонний, з нефіксованим робочим часом, учнівський трудовий договір і трудовий договір із домашнім працівником.

Крім цього, проєкт закону передбачає, що нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень. Для тих, хто хоче працювати менше, ніж 40 годин на тиждень, буде можливість домовитися про оплату пропорційно.

Щорічна основна оплачувана відпустка буде надаватись працівникам не менше, ніж на 24 дні за кожен відпрацьований робочий рік.

Що стосується відпустки для догляду за дитиною, то за бажанням роботодавець зобов'язаний надати відпустку будь-кому з батьків без збереження заробітної плати до досягнення дитиною трирічного віку.

Проєкт закону також передбачає встановлення між працівником і роботодавцем гнучного графіку на певний відрізок часу або на постійній основі, як під час прийому на роботу і в процесі роботи.

Гнучкий режим робочого часу може передбачати: фіксований час, протягом якого працівник повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини; змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої на підприємстві (в установі, організації) норми тривалості робочого часу; час перерви для відпочинку і харчування.

Передбачається, що виконання роботи дистанційно не тягнутиме за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Дистанційні працівники розподілятимуть робочий час на свій розсуд, на них не поширюватимуться правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати нормальну тривалість робочого часу.