Тренди, які перейшли в політику з громадянського суспільства

Останній політичний рік має три чіткі тренди за походженням з громадянського суспільства, які вдалося засвоїти політикам.

Громадянське суспільство – дуже гнучка система громадських ініціатив, організацій, медіа та просто відповідальних громадян, які взаємодіють для досягнення приватно-колективних потреб та загального блага.

Майже класичне визначення говорить нам, що саме громадянське суспільство у силу гнучкості та горизонтальних зв’язків має здатність швидше орієнтуватися на зміни, пропонувати інновації, опонувати владі. І саме ці інновації, нестандартні рішення є об’єктом уваги для держави та політиків, бо можуть пропонувати цікаві сталі рішення з економією ресурсів.

Останній політичний рік має три чіткі тренди за походження з громадянського суспільства, які вдалося засвоїти політикам.

1. Волонтерство. На останніх президентських та парламентських виборах  політичні партії та штаби кандидатів не просто називали волонтерами людей, які стояли в агітаційних наметах, а реально залучали людей, шукали їх за допомогою соціальних мереж та офлайн, запрошували до роботи. На мою думку, це передовсім пов’язано з тими рисами волонтерства, які воно здобуло в перші роки війни: чесність, відкритість. Саме цього хотіли досягнути партії та кандидати. Партії і кандидати здобули величезну кількість анкет та розпорядилися ними кожен по-своєму: хтось скористався, залучивши нових прихильників, хтось просто подякував, а хтось обмежився тим, що просто похвастався, що волонтери є.
2. Виглядаємо, як громадські ініціативи. Всі ми чудово знаємо, що рейтинг довіри до політичних партій досить низький, натомість до громадських організацій, волонтерів – досить високий. Саме тому у своїх кампаніях політики намагалися у публічній площині виглядати як громадська ініціатива і навіть створювати ГО: «Справа громад» у партії «Солідарність», «Команда Зеленського» – це різні кейси одного тренду: демонструвати відмінність від партій та штабів старого зразка, мати легку неформальну комунікацію. Звісно, ви скажете, що не у всіх комунікація була легка, але спосіб – бути як громадянське суспільство – досить очевидний.
3. Мережування та навчання. Насправді, це тренд здорового глузду: якщо ми хочемо зробити щось у рамках великого колективу, то варто для початку зрозуміти, який досвід є, і спільно визначати, яким шляхом будемо рухатися, аби всі були на тій самій сторінці. Відверто кажучи, інструментом навчання досить успішно користувалася «Самопоміч», але торік навчання в Трускавці привернуло значно більше уваги. Навчання для політичних команд – поки спосіб радше виховати свого слухняного партійця, аніж засвоєння нових інструментів. Але двері до партійних дискусій вже привідкрито.

У новому році ми можемо стати свідками більшої інтеграції ще одного тренду: краудфандинг – спільнокошт. Це передовсім пов’язано з прийняттям нового виборчого кодексу, який передбачає зміну розміру застави для політичних партій та кандидатів на міського голову, можна очікувати, що партії, як і свого часу ГО, будуть змушені вдаватися до спільнокошту та просити громадян поділитися ресурсом для можливості участі у виборах. Це може бути як спроба зібрати гроші – бо малим та новим політичним партіям досить складно буде знайти у Львові 1 млн 100 тис. грн. для висування списку для участі у виборах у міську раду, – так і спроба пояснити, звідки у кандидатів такі гроші.

Оксана ДАЩАКІВСЬКА, кандидат політичних наук, громадський активіст, керівник Західноукраїнського представництва МФ «Відродження»