Купатись чи не купатись: що кажуть моржі, лікарі та священники про йорданські пірнання

33-річний Віталій уперше зважився на йорданське купання 5 років тому, з того часу ходить щороку.

«Мене найбільше спонукала цікавість. Я взагалі дуже люблю екстремальні речі, такі, наприклад, як стрибати з парашутом чи екстремальні види спору. Цікаво було, які ж відчуття виникають при зануренні в крижану воду. А відчуття справді унікальні. Наступні разі ходив знову, бо воно дарує такі незвичні емоції, як ніщо інше. Не знаю, чим іще можна добитися саме такого ефекту.

Зрештою, це дуже індивідуальна річ. Я отримую від пірнання справжнє задоволення. А от мій товариш якось пішов разом зі мною і йому зовсім не сподобалось. Сказав, що більше в житті не піде на такий вчинок», – розповів Віталій.

Занурення в таку холодну погоду вимагає певної підготовки. Чоловік ще за три місяці перед пірнанням почав приймати контрастний душ: «Перед самим зануренням я читав поради, як варто підготуватись до занурення. Там, зокрема, була й порада приймати контрастні душі. А ще застереження – не вживати алкоголю в переддень чи тим паче в день занурення.

До слова, жодного разу після пірнання я не захворів, навіть симптомів захворювання не було. І жодних висипань – думаю, що внаслідок низької температури в озері бактерії вимерзли».

Сімейний лікар 2-ї міської поліклініки (на вул. Симоненка) Любов Макеєвець розповідає, що за її практики після Водохреща кількість пацієнтів не збільшується, а також ніхто не скаржиться на погане самопочуття. Однак застерігає від купань людей, у яких поганий імунітет і які часто хворіють.

«До купелі треба бути підготованим, а так просто піти – можна мати неочікувані наслідки. В кого є хронічні захворювання, проблеми з серцем, то краще утриматись від такого дійства, аби не нашкодити собі ще більше. Тим, хто все ж вирішив поморжувати, раджу перед тим не вживати алкогольних напоїв», каже лікарка.

Не купатись у водоймах, де це заборонено, закликає йорданських пірнальників міська влада. Львів’янам рекомендують занурюватись у воду в трьох локаціях:

• озеро «Горіховий гай» — вул. В. Великого, 16;
• Погулянка — вул. Вахнянина, 29а «Центр творчості дітей та юнацтва Галичини»;
• Винники — на місцевому озері на вул. Шевченка.

Віталій пробував пірнати на Водохреща як на Погулянці, так і в Горіховому гаю. На вулиці Володимира Великого йому сподобалося більше.

«Там є облаштована роздягальня, а це дуже зручно – роздягнутись і скласти речі. Наливають також теплий чай. Це полегшує процес, хоча всі рази, що я був, не було лютих морозів – до -5, не більше. Участь беруть люди різного віку: як зовсім маленькі діти, так і літні, до 80-ти років точно. Чоловіків і жінок приблизно порівно.

З практичних порад – варто взяти з собою капці, бо дно болотяне, рушник і змінні речі», – додає Віталій.

Попри те, що не вважає себе надто релігійною людиною, він каже, що відчуває очищення не лише тілом, але й душею: «Я не особливо релігійна людина, але момент очищення, хоч-не-хоч, ти його відчуваєш. Можливо, це просто нав’язано суспільством і засіло в голові, але справді – виходиш і почуваєшся чистішим душею».

Утім церква до такого «очищення» ставиться швидше скептично. У дописі Православної церкви України йдеться про те, що вже упродовж багатьох років спостерігають, як люди влаштовують масові пірнання й купання з метою «змити гріхи» в освяченій воді.

«Обмивання в ополонці на Водохреща ніяким чином не призводить до духовного очищення і не «звільняє» від гріхів! Жодного церковного припису для звершення такого дійства немає і, як твердять дослідники, в українського народу воно не мало поширення.

Дуже важливо розуміти суть християнського свята і не плутати його з модою, традиціями, народними віруваннями, тим більше – із забобонами чи марновірством».

Представник УГКЦ отець Михайло Демид (храм Володимира і Ольги, вул. Симоненка) має аналогічну думку.

«Церква занепокоєна тим, що люди користають з свята без користі для власної душі. Свято є для того, щоб людина прийшла у храм і особисто зустрілася з Ісусом через святе причастя. Оце є ціль кожного християнського свята. Але зараз є феномен того, що велика кількість людей просто вірять в якусь трансцендентну силу води і в той час не святкують того, що є причиною. Це роздвоєння в духовності людей, підміна понять. Саме це тривожить церкву», – каже священник.

Отець розповідає, що таке відбувається не лише у Водосвяття, але й на інші християнські свята. Люди ніби святкують, але вкладають вже зовсім інший зміст у свято, далекий від християнського вчення.

«Сам процес Водосвяття – гарний звичай, особливо, коли це відбувається на ріці. Коли сильні морози, тоді вирізають на ріці квадрат, будуть хрест з криги і священник там освячує воду. Свято Водохреща нагадує нам про хрещення Ісуса. І це має вплинути на очищення нашої душі. Вода є додатковим елементом у очищенні.

Саме ж купання не символізує нічого святкового. Ця традиція розвинулась у пострадянській Україні. В передрадянській Україні такого не було. Зараз церква трактує це дійство виключно як забаву», – пояснює отець.

Священники різних конфесій наголошують, що ставлення до освяченої води, як і до будь-якої іншої святині, має бути шанобливим. Українці здавна по-особливому ставилися до йорданської води: побожно зберігали її біля ікон, берегли кожну краплинку, використовували її в особливих випадках. Українські етнографи не фіксували у минулих століттях масових хрещенських купань, тим паче у тому вигляді, як це відбувається нині – часом зовсім без одягу або з попереднім алкогольним «підігрівом» та гучними гуляннями опісля.

Цікаві факти

Свято Водохреще увібрало в себе багато поганських і християнських обрядів, центральне місце серед яких займали обряди, пов'язані з водою.

В Іспанії і багатьох іспаномовних країнах саме на свято Богоявлення, а не на Різдво чи на день святого Миколая, діти отримують подарунки. Вважається, що їх розносять волхви (іспанською «Los Reyes Magos» — королі-маги).

Церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Напередодні з криги вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.

Віряни стають в чергу, щоб набрати святої води на наступний рік, і вона зберігається протягом цього часу, не псуючись. За народними віруваннями, присутні під час освячення води зцілюються від хвороб. Цілющу воду можна також набрати зі звичайного джерела або вже після свят, адже, за переказами, у ніч на Водохреще і звичайна вода отримує цілющу силу.

У католицьких храмах на свято Богоявлення освячують воду, крейду та ладан. У низці країн існує традиція писати на дверях церков і будинків латинські літери «CMB», що іноді інтерпретують як перші літери імен трьох волхвів — Каспара, Мельхіора й Бальтазара, а іноді як перші літери латинської фрази «Christus mansionem benedicat», що означає «Хай благословить Христос цей дім».

Тетяна ЯВОРСЬКА