Івана Хрестителя: дата святкування, традиції та історія свята

20 січня святкуємо Собор Предтечі та Хрестителя Господнього св. Івана Хрестителя, або в народі Івана Хрестителя, пише Всвіті.

Ім’я Іоана Предтечі, або ж Хрестителя, модифікувалося в нас у більш звичну варіацію — Іван Хреститель. Саме він провів цей значущий для християн обряд, хрещення Ісуса.

Іван Хреститель завершує цикл різдвяних свят

Друга назва цього свята — Посвятки. Цього дня хазяїн дому встає рано-вранці й пригощає свійських тварин тим хлібом-сіллю, що лежав під образами ще від "багатої куті". За народними уявленнями, ці різдвяні дари зроблять худобу плідною.

З цього дня починається період сватань та весіль, коли можна вже було вживати скороми­ну і випивати, звідки й вислів «празник — Іван-бражник» і відповідно народна назва свята — Івана Бражника.  Кажуть: «Іван Предтеча бере свята на плечі», оскільки завершується цикл різдвяних свят. Прибираючи кутю з покутя, примовляли: «Узвар на базар, кутя — з покуття".

Загалом, цей день — остаточне повернення до буденних турбот. Майже на місяць затягнулися зимові свята: Новий Рік, Святий Вечір, Різдво, Старий Новий Рік та Щедрий Вечір, Голодна Кутя та Водохреща. Тепер, не гоже було після такого відпочинку сидіти без роботи. Навіть жартівлива приповідка раніше була: “Після Івана Предтечі хто не робить, того б’ють у плечі.” Вона вказувала, що пора повертатися до праці та не лінуватися, адже сил після тривалого відпочинку вже достатньо.

Як святкували Івана Хрестителя

День починався з відвідування церкви та богослужіння. Далі, роздавали тваринам усі ритуальні страви, які залишилися з Водохреща та Голодної Куті. Адже, святкові страви викидати не можна. Зерно та крихти випічки, кашу — віддавали курям. Усе інше — худобі або свійським тваринам.

Це спокійний домашній день, адже після цілої низки свят — усі повертаються до буденних справ. Планують роботу на наступні кілька тижнів, готуються до весілля чи просто відпочивають перед трудовими буднями.

В головні зимові свята - Різдво, Новий рік, Водохреща - жінкам і дівчатам не можна ходити по воду,бо це гріх — це роблять за них чоловіки й парубки. Чоловікам же від Різдва Христового до дня Івана Хрестителя не можна було ходити в шинок — гріх великий, адже вода ще не освячена. Зате на "Івана" молодиці ставили їм могорич - "за те, що добре воду носили".

Можна повертатися до рукоділля: шити, в’язати, вишивати. Під час різдвяних справ ці заняття були під забороною, та й часу для них не вистачало. Тепер, господині витрачали вільний час на в’язання чи вишивання одягу, скатертин, постілі. Часто, щоби було веселіше займатися рукоділлям — дівчата влаштовували цілі вечорниці. За посиденьками кожна займалася своєю справою, а між тим — можна було говорити, співати пісень, обмінюватися новинами.