«Психотерапія для міста»: як у Львові турбуються про ментальне здоров'я (фото)

IMG_4735

У середу, 5 лютого, стартує другий сезон курсу лекцій «Психотерапія для міста». Перший сезон тривав упродовж лютого-квітня 2019 і викликав значний суспільний інтерес.

Вже на першу лекцію прийшло понад 500 людей. Цьогоріч організатори підготували 10 нових тем, пов’язаних із ментальним здоров’ям. Лектор не змінився — як і минулоріч, щосереди у Театрі Лесі Українки працюватиме психотерапевт Володимир Станчишин.

Турбота про ментальне здоров’я: данина моді, вимога доби або розвага? Шукати відповіді поміж стосів кліше і міфів про психотерапію доводиться особливо ретельно.

Хто такий психотерапевт? Чим він відмінний від психолога чи психіатра? Як відрізнити фахівця від самозванця? Як людина, в житті якої час від часу трапляються злети і падіння, має визначити, що час звернутися до професіонала? Як і де обрати терапевта? Якого лікаря можна назвати добрим спеціалістом? Відповісти на ці запитання взялися в «Освітньому центрі з прав людини у Львові».

Про те, як їм це вдалося, ІА Дивись.info поговорила з учасниками команди Тетяною Попович і Володимиром Бєгловим, а також зі спікером проекту «Психотерапія для міста» Володимиром Станчишином. 

Учасники й учасниці Освітнього центру з прав людини у Львові впроваджують ідею «рівність для всіх»: намагаються легко і просто висвітлювати ті теми, які у суспільстві несправедливо вважаються заскладними або табуйованими. Тож і психотерапія стала закономірним етапом у діяльності центру.

«В якийсь момент ми зрозуміли, що словосполучення "права людини" або слово "рівність" переважно асоціюється з людьми з інвалідністю, наприклад, чи національними меншинами, ЛГБТІ або ще якоюсь маргіналізованою групою, - каже керівник Центру Володимир Бєглов. - це правда. Будь-яка людина, незалежно від того, "в меншості" вона чи в "більшості", має рівні права. Одне з наших завдань — пояснити, що права людини належать усім. Історія Другої світової війни змусила людство сформувати спільні правила. Права людини — це також і про свідомість, і про повагу, і про самоідентифікацію. Психотерапія, що допомагає себе прийняти і себе усвідомити, так само належить усім».

Володимир Бєглов

Де ментальне здоров'я страждає найбільше

«Першу лекцію про ментальне здоров'я ми провели у львівській маршрутці. Ми шукали цікаву локацію і спершу жартома придумали маршрутку, бо маршрутка — це те місце, де наше ментальне здоров‘я страждає найчастіше, - посміхається Тетяна. - Спікером став психотерапевт Володимир Станчишин. Він настільки нас надихнув, що після лекції у нас не було сумніву: проект не може закінчитися тільки маршруткою».

Команда Центру розуміла: у Львові нечасто говорять про психотерапію всерйоз. Вона радше залишається голлівудським різновидом «вправляння мізків» родом з улюблених серіалів. Однак все-таки поклалися на інтуїцію. І вже перша лекція показала, що не дарма.

До залу театру Лесі Українки, що розрахований на 300 осіб, зібралися 500. Для відвідувачів навіть довелося організувати «зелену зону» просто у гардеробі театру: поставили стільці, проектор і транслювали те, що відбувається на головній сцені.

Фари для Енді

Масштабний освітній проект, до якого вдалося б залучити широкі маси, потребував чималих капіталовкладень.

«Спершу ми організували ангарний розпродаж на Фабриці Повидла. Продавали все: фото з моєю кицею, яка втекла, - посміхається Тетяна, - одяг, пироги Дарини (директорка з розвитку центру - ред.), книжки. Володя (Бєглов - ред.) пожертвував половину своєї бібліотеки».

«Багато зірок і публічних персон долучилися: піккардійці, Видавництво Старого Лева, телеканал UA: Львів, група "Мері". На Підзамчі народився дизайнер капелюхів і стиліст Руслан Багінський, - додає Володя. - Це друг нашої організації, він пожертвував свій капелюшок, який коштує кілька сотень доларів. Його купили у перші три хвилини розпродажу. За ним полювали! Дівчина одягнула капелюха, розрахувалася карткою і пішла».

Тетяна Попович

У тому, що гроші знайдуться, не сумнівався ніхто. Часом допомагали зовсім випадкові люди.

«Ще один учасник організації, проектний менеджер Богдан Грицюк написав своєму другові у Швейцарію. "Енді, у нас тут проект, може ти походиш з торбою по хатах?" - розповідає Бєглов. - І тоді Енді пише: "Класний у вас проект, я тут на фари збирав, перекидаю вам 1400 євро". І тому серед іншого на минулорічній афіш ми зобразили фари. Це був не тільки символ "світла в кінці тунелю", а ще й своєрідний комплімент для Енді».

Для того, щоб запустити тримісячний проект на 10 лекцій, 10 відео на YouTube і одну книгу знадобилося дві тисячі євро. Вхід для відвідувачів не коштував нічого. Цьогоріч вхід також безкоштовний.

Два головні міфи про психотерапію

Перша лекція була присвячені темі базових психологічних потреб людини. «Вже тоді, - згадує психотерапевт Володимир Станчишин, розвіялися будь-які сумніви про доцільність проєкту. Насправді "Психотерапія для міста" важлива не тільки для тих, хто відчуває потребу у розмові з фахівцем. Вона також важлива для спільноти психотерапевтів, бо дає можливість спростувати стереотипи, з якими доводиться зіштовхуватися щодня».

У роботі з психотерапевтом є два найпоширеніші міфи, каже Станчишин. І вони суперечать один одному.

Володимир Станчишин

«Перше – це те, що психотерапія нічого не вирішує, нічим не допомагає. Мовляв, це тільки розмова, а розмова не вирішить труднощів, не припинить страждань. Друге – це те, що відвідування психотерапевта вирішить усі проблеми клієнта. Що психотерапевт скаже "це – добре, а це-погано, треба робити так і так". І те, і те – великі упередження. Психотерапевт і клієнт – це команда. І тільки разом, діючи дедуктивним методом, можна відшукати спосіб, що допоможе вирішити проблему саме вам. Психотерапія потрібна, щоб люди пізнали і прийняли себе.

Звертатися до фахівця треба, коли відчуваєте страждання. Коли є щось, що заважає жити. Тоді треба йди до того, з ким можете про все поговорити», - пояснює психотерапевт.

Гострі теми і потреба говорити

Одна з найтурбулентніших тем, про які говорили на курсі, - «Я тебе люблю, хочу, боюся» про формування сексуальності.

«Головний меседж терапевта полягав у тому, що з дітьми треба говорити про тіло, про тілесність, про секс, про сексуальність. Станчишин також наголосив: якщо ви не говорите зі своїми дітьми про секс, то про секс із ними поговорить хтось на вулиці», - згадує Володимир Бєглов.

«Про те, що речі називати своїми іменами. Геніталії називати правильно, а не вигадувати "цюцюрки", "пісі" і так далі», - додає Тетяна.

Говорили також про реабілітацію військових, які повертаються додому. Для цієї лекції Володимир Станчишин запросив спікера, який є колишнім військовим і пересувається на візку. Він говорив про ті психологічні виклики, з якими зіштовхується.

«Була тема випробування радістю, - пригадує Бєглов. - Це про родину, яка виховує дитину з інвалідністю. Володя запросив батьків, чиї діти навчаються у реабілітаційному центрі «Джерело».

На другий сезон заплановано не менш резонансні і гострі теми.

«У циклі лекцій «Психотерапія для міста 2020» у нас буде тема «Діти з веселки»: про те, як жити батькам, чиї діти заявили про гомосексуальність, - анонсує Бєглов. - Будуть також більш лайтові теми. Наприклад, «Дотримуйся дистанції»: про правила психотерапії».

«У другому сезоні, який стартує сьогодні, буде представлена тематика самооцінки, психотерапії як процесу, обсесивно-компульсивних розладів. Говоритимемо також про особистісні переживання, насильство в родині», - додає Володимир Станчишин.

Відеозаписи лекцій першого сезону «Психотерапії для міста» опубліковано у відкритому доступі на YouTube. Переглянути їх можна за посиланням. Також організатори обіцяють публікувати відео з другого сезону.

Ірина Яким

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: