Я не критикував головнокомандувача, а швидше Зеленського-президента, – майор Ковальов

Військовий, який скористався своїм громадянським правом висловити особисті думки про дії керівника країни, поплатився, і тепер в його особову справу буде занесене неприємне для військового дисциплінарне стягнення. Шкоду від цього Роман Ковальов матиме не лише моральну і кар’єрну, але й матеріальну.

«Як тільки я написав пост, мені через кілька годин зателефонували друзі і сказали, що мій пост уже комусь дуже не сподобався, – пригадує майор Ковальов. – Я на це й уваги не звернув, бо не може все і всім подобатись. За деякий час знову зателефонували, але вже з вимогою зняти пост. Я був дуже здивований, але зняв його, оскільки відчував відповідальність ще й за тих людей, які просили мене це зробити, бо, наскільки я зрозумів, і на них тиснули.

Мені сказали за деякий час, що ведуть за цим фактом розслідування. Це було настільки дивно і незрозуміло, що я цьому навіть не надав жодної уваги. А потім приїхав і побачив, що справді ведуть якесь розслідування, беруть з мене письмові пояснення. Зрозумів, вже тоді, що все серйозно.

Я написав командувачу особисто, де виклав свою позицію, пояснив, що не вважаю себе винним, бо не зробив нічого такого, що заборонено законом. Але, розуміючи ситуацію, попросив, щоби мене вислухали, а вже після розмови зі мною виносили якесь рішення. Командувач відповів, що викличе мене, однак так ніхто й не заслухав».

Роман Ковальов упевнений, якби хтось спробував вислухати його позицію, непорозуміння вдалося б владнати на самому початку. Однак із проблеми з комунікацією – хронічна хвороба української армії, вважає офіцер. Традиції спілкування з підлеглими в командирів немає.

Після догани майор направив документи в кілька юридичних компаній, які надають безкоштовну допомогу для військових, аби вони надали правову оцінку таким діям керівництва. Йому сказали, що його права та свободи порушили. Та й це ще не все – поки Ковальов усе це з’ясовував, документи з’явилися в соцмережах.

«Ці документи прибрали, бо я ж дозволу нікому не давав їх публікувати. Однак вже було запізно, бо й телебачення до мене звернулось за коментарем. Я вже тоді вирішив нічого не приховувати», – каже Роман.

Майор родом із окупованого Севастополя, закінчив Київський військовий ліцей, потім вчився в Одесі, до 2004 року служив на різних посадах у ЗСУ. В 2014-му пішов добровольцем на фронт, згодом повернувся на кадрову службу. Каже: військова дисципліна – то для нього не порожній звук, на попередніх місцях служби завжди був дисциплінованим офіцером і громадянином. Вважає військо найкращим місцем, де зараз може бути справжній український чоловік. Переконує, що ніколи не робив того, що вважає незаконним. Бо ж офіцер Ковальов не критикував головнокомандувача Зеленського, а швидше Зеленського-президента.

«Тоді я був у відпустці і на якомусь каналі побачив сюжет, що в Україні місцеві чиновники, через свої непрофесійні дії, не змогли своєчасно закласти в бюджет гроші на закупівлю ліків. Ці ліки дуже потрібні людям, які на межі життя і смерті. Я вважаю, що політикам потрібно підходити до всього з моральними цінностями і відповідальністю. Я б ніколи не пішов чиновником у ту сферу, де я її не розумію. Я б побоявся піти на таку посаду, адже розумію, що від моїх непрофесійних дій можуть постраждати люди. Це мої цінності та переконання.

Натомість для мене є верховний головнокомандувач, і я ніколи не дозволю собі критикувати найвище керівництво. У мене, як в учасника боїв у Ілловайську, є багато не лише питань, але й звинувачень. Та я це тримаю в собі, бо це моє керівництво. Чи, скажімо, Зеленський каже про відвід військ… Я можу з цим не погоджуватись, але якщо він це каже, то він виконує обов’язки головнокомандувача. В цей час я його сприймаю як військового командира. Я не можу його критикувати і не роблю цього. Більше того, я проти випадків, коли солдат критикує офіцера. Це підриває всі основи армії. Але я наполягаю на тому, що я не лише військовий, але і громадянин. І Зеленський – не лише верховний головнокомандувач, але і президент. Тому, виходячи з цих переконань , я написав поста», – пояснює Ковальов.

Загалом майор здивований тим, що його вже встигли заочно записати в прихильники тієї чи іншої політичної сили. Каже, що коли в 2014-2015 роках воював на передовій, бачив прорахунки і всіх попередників. А, скажімо, в одному з постів, пояснював дії Зеленського в ситуації з вибухом літака в Ірані.

«Мені навіть закидали, чи то я вже «перевзувся». А я просто розумів логіку його дій, а тому написав про це пост, захищав Зеленського. Бо лише примітивні люди можуть сказати, що ця людина є добра, а ота погана. Оцінювати потрібно конкретні вчинки», – пояснює майор.

Роман Ковальов каже, що багато військових дивуються, не розуміють, навіщо він це робить. Самого ж офіцера багатотисячна підтримка українців надихає. Адже єдине, чого хоче добитися, аби держава дотримувалася контракту, який укладає з нею військовий.

«Основне, що я хочу сказати, що є контрак військовослужбовця. Перший пунк починається так: «Я громадянин такий то..., ознайомившись зі всіма документами, нормативно-прововою базою, що регулює військогву службу, погоджуюсь і на підстваві цього беру на себе наступні зобов’язання».

Я коли вступав на службу, не бачив жодного документа, в якому заборонено критикувати президента України. Побачивши, що там нема нічого такого, то я й підписав контракт.

Також в цьому контракті прописано, що Міністерство оборони зобов’язується дотримуватись моїх прав і свобод. На цих двох пунктах і тримається моя позиція. Це не є заборонено, і держава обіцяла, що на військовій службі буде захищати мої права та свободи. Право на свободу голосу, слова. Це для мене – святе», – підсумовує опальний майор.

Думка військового експерта Олександра Мусієнка:

«Людина, яка дослужилась до такого серйозного офіцерського звання, дослужилася не тому, що просто ходила сумлінно щодня на роботу, а служила своїй Батьківщині, докладається до захисту територіальної цілісності держави, має свою патріотичну позицію – не заслуговує на таке покарання. Його не повинно було бути.

Те, що він висловив свою думку приватно в соціальній мережі, не означає, що він не має права висловлювати свою думку, навіть якщо вона критична до влади.

Більше того, зарає є вже певна тенденція, коли дедалі більше військовослужбовців, зокрема, – я можу бачити це, оскільки спілкуюсь з різними військовими, – критично відгукуються на адресу чинної влади та особисто президента і роблять це й в соціальних мережах.

Аргументують це тим, що багато хто з них отримав поранення, і вдень і вночі працювали на те, щоб захистити Україну від російської агресії і робили це самовіддано, то чому ж вони не мають права навіть сказати слово, хоч воно й критичне. Крім того, ми не живемо в авторитарній країні, де за критичне висловлювання в бік влади, навіть якщо це висловлювання в бік головнокомандувача, потрібно когось засуджувати, звільняти, карати. Це не є ознака демократичної держави.

Я можу навести один приклад, який існує в армії Ізраїлю, якщо вся родина служила у війську і захищала свою батьківщину, навіть не будучи в такому високому званні майора, вона може підійти до будь-якого свого вищого командира і навіть до прем’єр - міністра і висловитися критично на його адресу, якщо вони вважають, що щось було вчинено неправильно чи військова операція, і запропонувати своє вирішення. Тобто конструктивна критика.

Дисципліна має бути і виконання законних наказів, які відповідають Конституції, теж мусить бути. Але коли висловився на адресу когось не так, як би хотілось, це неправильно, некоректно. Це ознака тиску на військовослужбовців і порушення їхніх громадянських прав, адже військовослужбовці мають права на рівні з усіма іншими громадянами. А Конституція надає право на вільне висловлення своїх думок.

Ознакою нормальної демократичної європейської держави було б ніяк не карати. В цій ситуації не потрібно було робити оці всі кроки: викликати колег військовослужбовців для надання якихось свідчень. Можна було вирішити цілком нормально, не притягуючи до дисциплінарної відповідальності, це було правильно.

У цьому випадку є певна дискримінація громадянських прав, тому що людина має критичні зауваження. Тим більше це його особиста сторінка.

В будь-якій демократичні державі владу мають критикувати.

Такий тиск на військових разом з тими сигналами, які надходять від військових – це тиск на добровольців, може скластися дуже негативна тенденцію, коли авторитет верховного головнокомандувача буде падати ще більше. А це є загрозливо для держави, яка перебуває в стані війни. Авторитет має підтримуватись, але авторитет має забезпечуватись не репресіями, він заслуговується».

Тетяна ЯВОРСЬКА