Скандал з електронним квитком – хрест на транспортній реформі Садового?

Результати тендеру стали відомими торік, 17 грудня.  ЛКП «Львівавтодор» оголосило переможця  – чесько-український консорціум компаній Mikroelektronika spol s r.o., та SoftServe — Municipal Technologies LLC.  Компанія «Ridango», яка теж подавала пропозицію на тендер, прийняла рішення оскаржити в суді результати розкриття пропозицій і рішення організаторів.

Е-квиток і робочі групи

Мабуть, львів’яни б здивувались, коли дізнались, що вже 3 роки мали б користуватись лише електронним квитком, вся оплата за проїзд повинна б відбуватись у безготівковому вигляді. Ще в 2014 році розпорядженням міського голови Львова Андрія Садового  №163  була створена робоча група, яка мала розробити схему  впровадження «електронного квитка» в місті. І така група справді була створена. Вона в доволі короткий час напрацювала план заходів із поетапного впровадження безготівкової системи оплати за проїзд у міському пасажирському транспорті. Відповідно до цього плану, запуск системи «електронний квиток» мав завершитися до 31 грудня 2016 року, а 1 січня 2017 року Львів повинен був перейти на нову систему розрахунку із перевізниками — оплату виконаних послуг вони мали почати отримувати не у залежності від кількості перевезених пасажирів, а у залежності від виконаної транспортної роботи. Відповідно до плану, був оголошений конкурс, на який подали заявки 11 компаній.  Так-так, ще тоді, 6 років тому міська рада вже проводила один конкурс на розробку  системи електронного квитка. Розкриття пропозицій було заплановане на 10 грудня 2014 року. Рішення по конкурсних пропозиціях мало бути прийняте робочою групою до 1 лютого 2015 року.

Однак тоді щось пішло не так, і Андрій Садовий створив 15 серпня 2016 року своїм розпорядженням №374 нову групу «з питань реалізації проєкту автоматизованої системи оплати проїзду в громадському транспорті». Про особистий склад нової робочої групи дізнатись неважко, обмежимось лише зауваженням, що він став набагато лояльнішим до міського голови. А очолив її вірний Садовому заступник міського голови Львова Андрій Москаленко. А що ж результатами конкурсу? А про нього просто забули. Його результати не оприлюднювали, а незабаром (через кілька років) буде оголошено зовсім новий конкурс – зовсім з іншими умовами.

Нова робоча група, яка складалась в переважаючій більшості з підлеглих або однопартійців міського голови, прийняла ще одне надзвичайно важливе рішення. Учасники групи вирішили, що фінансування впровадження електронного квитка у Львові буде здійснюватись на кошти, позичені в Європейського банку реконструкції та розвитку.  Чи були в чиновників міськради інші варіанти? Так, звичайно ж, були. Найпоширеніша практика в європейських містах при реалізації таких проєктів – концесія. Підприємство фінансує більшу частину робіт з впровадження проєкту, а потім певний період отримує частину доходів від діяльності проєкту. Або ж ще простіше – поетапне фінансування робіт з міського бюджету. З 2012 по 2020 рік можна було, виділяючи щороку не таку вже й велику суму, давно все профінансувати. І тоді не треба було б платити відсотків  за позичені гроші ще десятки років.  Однак робоча група під керівництвом Москаленка обрала найбільш незручний (для громади міста, звичайно ж, не для себе) спосіб – позику ЄБРР. Чому був зроблений такий вибір? Відповідь дуже проста.  Якщо проводити закупівлі з міського бюджету (перший чи другий варіанти) – доведеться оголошувати тендер. Оприлюднювати усі вимоги через систему Prozorro.

Нагадаю, відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», необхідно оприлюднювати всю тендерну документацію в системі «Прозорро», що автоматично означає вільний доступ до неї усіх охочих. В такому випадку  основним критерієм оцінки пропозицій є ціновий — не менше 70% ваги має саме ціна товарів чи послуг. На долю нецінових критеріїв припадає тільки 30%. Тобто усі охочі бачать всі вимоги і можуть подавати свої заявки та спостерігати за змаганнями пропозицій. Погодьтесь, «завести» свого учасника і забезпечити йому кращі умови для того, щоб він переміг в тендері, практично неможливо. Саме тому команда Садового і відкинула можливість прозорого тендеру. Саме тому і була вибрана схема позики від ЄБРР – для того, щоб мати можливість впливати на процес визначення переможця конкурсу!

ЄБРР і закупівлі

Міський голова Львова Андрій Садовий полюбляє наголошувати, що участь Європейського банку реконструкції та розвитку в проєкті «е-квитка» є гарантією прозорості процедури. Однак це не зовсім так. Точніше – зовсім не так.

Європейський банк реконструкції та розвитку використовує власну систему закупівель, яка відрізняється від тендерів у системі «Прозорро».

Наприклад, тендер може відбуватися у кілька етапів: на першому етапі можуть оцінюватися тільки технічні характеристики, а уже на другому — фінансові. Зрештою, це було реалізовано в конкурсі щодо «е-квитка».  Тендер і справді відбувався у два етапи. Перший — це подання технічних пропозицій без кошторисів, які мали приймати до 15 січня 2019 року. До другого (фінансового) етапу мали допустити лише ті компанії, пропозиції яких відповідають всім умовам закупівлі. А цих вмов було близько 400. І тут ми можемо знайти ще одну дивну деталь. Як правило, обов’язковими для пропуску до другого етапу є виконання близько третини вимог. Натомість в цьому випадку «Львівавтодор» поставив умову обов’язкового виконання усіх 400 умов тендеру. Це стало ще одним штучним бар’єром для відсіву «випадкових» учасників.

Також  тендерна документація оприлюднюється на сайті банку лише частково. Ті, ж хто бажає ознайомитись з повним пакетом, повинні заплатити організатору кругленьку суму в кількасот євро. Окрім цього, ЄБРР допускає участь в тендері лише одного учасника. Звичайно ж, сам банк залишається абсолютно чистим – для нього важливим є прозоре проведення процедури та гарантії повернення коштів. Натомість вибір такої довгої, заплутаної та непрозорої процедури – це відповідальність чиновників Львівської міської ради.

Підкреслю, що саме така схема – позика ЄБРР, а не концесія чи виділення коштів з міського бюджету дозволяє забезпечити непаритетні умови для всіх учасників тендеру. А якщо простіше – протягнути «потрібного» учасника, сформувавши умови тендеру таким чином, що виграти його може лише одна фірма, яка й має все необхідне, під яку, насправді, і прописувались умови!

Зрештою, результати конкурсу свідчать про те, що саме така мотивація була в ідеологів цієї схеми.

Заявки на участь в першому етапі тендеру подало шість компаній та їх консорціумів. Порівняйте з 11-ма компаніями, які виявляли бажання брати участь в розробці «е-квитка» в 2014 році. В ході другого етапу було отримано пропозиції тільки від двох консорціумів — це консорціум компаній «Ridango» і «Datel» із Естонії, та українсько-чеський консорціум «ТзОВ «SoftServe — Municipal Technologies LLC) та «Mikroelektronika».

При розкритті пропозицій з’ясувалось, що естонські компанії подали дешевшу пропозицію. Вони запропонували  розробити і впровадити систему «електронного квитка» в громадському транспорті Львова за 7 мільйонів 441 тисячу 627 євро. Консорціум «СофтСерву» і «Мікроелектроніки» оцінили свої послуги у 9 мільйонів 167 тисяч 928 євро. Здавалося б – переможець відомий. Однак десь вирішили інакше.

Несподівано переможцем тендеру на розробку сервісу е-квитка у Львові було оголошено чесько-український консорціум компаній Mikroelektronika spol s r.o.,та SoftServe — Municipal Technologies LLC.

Як пояснювали організатори тендеру, Mikroelektronika» та «SoftServe» погодились безкоштовно передати місту програмне забезпечення сервісу «е-квиток».

Натомість  «Ridango» і «Datel» просили за своє програмне забезпечення близько 360 тис. євро щороку. Таким чином загальна вартість платежів за ліцензію становить 3,6 млн. євро за 10 років.

За рахунок цієї суми, з’ясувалось, що пропозиція Mikroelektronika spol s r.o.,та SoftServe — Municipal Technologies LLC. раптом виявилася на 1 млн. 600 тис. євро меншою, чим в конкурента.

Однак якщо й справді чеська фірма готова передати «софт» місту безкоштовно, важко повірити, що всі 12 років контракту вона погодиться так само безкоштовно обслуговувати сервіс, оновлювати його, адаптовувати до нових хмарних технологій. Цю ж підозру розділяє і представник фірми, яка (як виявилось) програла тендер.

Директор із продажів компанії «Ridango» Арго Верка у коментарі Гал-інфо заявив, що різниця в ціні в тому, що система буде максимум передбачена на 12 років. (2 роки контракт і 5+5 років обслуговування).

«І ніби 5+5 років в Mikroelektronika немає ніяких витрат на ліцензії, це нас дивує. Було сказано, що Mikroelektronika створить систему, яку безкоштовно передасть місту, це не є правильно. Вони цю систему будуть пропонувати і іншим містам. Це хмарна технологія, за обслуговування якої потрібно платити, адаптувати під нові технології, які виникнуть за 12 років. У нас це все включено в ціну ліцензії, а якщо в Mikroelektronika ціна нульова, то за кожне оновлення потрібно буде платити додатково», – дивується директор із продажів компанії «Ridango» Арго Верка.

Компанія «Ridango» скерувала  скаргу  в ЄБРР на результати тендеру. А в той же час  Львівське комунальне АТП-1 планує закупити 35 млн транспортних квитків на суму 357 тисяч гривень. Тобто, виходить, і самі підлеглі Садового вже не вірять в електронний квиток – попри обіцянки та оптимістичні заяви міського голови?

Василь Гнатишин