Мавпа Фрузя заспівала сопрано: у Львові прем'єра опери «Лис Микита» (фото)

IMG_6582

130 років тому Іван Франко написав віршовану казку для дітей «Лис Микита». Поема-казка стала справжнім бестселером, адже ще за життя автора витримала 5 видань, увійшла до шкільної програми для галицьких середніх шкіл, а уривки з неї неодноразово передруковувались у дитячих читанках чи періодиці.

З того часу змінилось кілька поколінь, а зміст твору не втратив актуальності і донині. «Лисом Микитою» Франка захоплювалися як старше покоління, так і діти.

Для львів’ян і гостей міста вже цими вихідними – з 21 по 23 лютого – в Львівській національній опері відбудеться прем’єра опери «Лис Микита», яку написав український композитор Іван Небесний. Автор опери розповідає , що робота над «Лисом Микитою» тривала два роки.

«З моменту, коли Бог мені дав пана Василя з його ідеями, минуло два роки.  І я йому вдячний, бо навряд чи я би сам написав твір на тему «Лиса Микити» просто так. Але так склалися зорі, так склалася доля, що пан Василь прийшов з пропозицією цією опери.

Ми обговорювали кожен персонаж, кожну сюжетну лінію, кожну наскрізну лінію, соціальну, гротескну, гумористичну лінію. Далі технічні моменти – розписування партитури, нот для оркестру.

Щоб підкреслити український національний колорит, ми, по-перше, використали в вокальних партіях елементи українських народних пісень, західноукраїнських. І, з іншого боку, ми використали такі інструменти, як трембіта, бандура, цимбали просто для того, щоб підкреслити нашу національну ідентичність, підкреслити місце, де відбуваються ці події Так вийшло, що цей інструментарій підкреслює, що це є українська опера», - каже Небесний.

Постановники пропонують оперу для сімейного перегляду. Казка матиме не лише розважальний сюжет, гумор і пригоди хитрого Лиса, у змісті також заховані гострі та актуальні соціальні питання. Василь Вовкун, режисер та лібретист розповідає , що робота над оперою була проста і водночас складна.

«Ми часто зустрічалися з Іваном Небесним.  Для себе насамперед мусіли зрозуміти – для чого ми це робимо. Власне, вже тоді народилася ідея, щоб це робити для сімейного перегляду, де має зав’язатися діалог молодшого покоління зі старшим поколінням.

Ми собі як постановники не ставимо за мету показати Лиса поганим, а тих хорошими. В Івана Франка теж цього немає. Глядач повинен сам роздумувати і сам робити висновки. Тобто це не негативні чи позитивні персонажі. Це персонажі – людозвірі, люди, які наділені певними інстинктами звірів, як воно і є в житті. Недаремно кажуть, якщо людина ранком гуляє з собакою, то обов’язково собака подібна на свого господаря», - пояснює Василь Вовкун.

Постановка матиме чимало несподіванок: від самого звучання до сценографії, яскравих костюмів та масок звірів, а також сучасних технологій 3D-проекції та світла. Новинкою для опери також буде й те, що на сцені з’являться акробати на повітряних пілонах. Костюми, до слова, створювали дизайнери та митці зі всієї України – Ганна Іпатьєва, Тадей Риндзак, Людмила Табачкова, Анжела Городиська, Василь Одрехівський та інші.

Долучились до створення опери іноземні фахівці -  диригент Теодор Кучар (громадянин США українського походження), балетмейстер-постановник Марчелло Алджері (Італія), художник по світлу Арвідас Буйнаускас із Литви, художниця 3D-мапінгу Світлана Рейніш.

Диригент-постановник опери – американський диригент українського походження Теодор Кучар наголосив: «Кожна людина мала колосальний вплив на цей процес і не можна сказати, що хтось був важливіший, чи менш важливий від іншого. Тут була дуже тісна колаборація», - сказав він.

Режисер Василь Вовкун каже – одним з головних постулатів вважає створення сучасного музичного матеріалу – опери і балету. Бо за ХХ століття і 20 років ХХІ створено вкрай мало музичних творів, які могли би презентувати Україну на міжнародній сцені. Тому після твору Небесного в Львівській національній опері планують постановку опер «Чуже обличчя», «Страшна помста» (за твором Гоголя), балет «Дон Жуан з Коломиї» і нове прочитання твору «Запорожець за Дунаєм».

Довідка

Події в «Лисі Микиті» відбуваються не в середньовічній Європі, а в Галичині ХІХ століття. У творі згадуються реальні українські географічні назви: містечко Магерів, гірський хребет Чорногора, річка Черемош, гора Говерла. Двір царя Лева знаходить у Львові. Сам Лис Микита вважає себе підгірцем (вихідцем із Підгір’я), хоч і мешкає в Лисовичах. Село з такою назвою є у Стрийському районі на Львівщині, а поруч зі Львовом розташоване село Лисиничі, де часто любив бувати Франко зі своїми дітьми.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: