Роботу прокурорів люди оцінюють за їхньою діяльністю, побутом та доброчесністю, – Ірина Діденко

ІА Дивись.info поспілкувалася з пані Іриною про роботу, реформу прокуратури, її захоплення і намагання змінити систему на краще.

Жінка серед чоловіків

– Очоливши прокуратуру Львівщини, Ви якимось чином зламали стереотипний образ, так би мовити, типового прокурора – чоловіка у районі 50-ки. Ви – молода, гарна жінка на високій посаді у доволі консервативній структурі. Як Вас сприйняли? Чи довелося боротися із якимось стереотипами?

– Ми живемо в час змін, реформ, а стереотипи – це те, що треба ламати і забувати. Не можливо бути актуальним і сучасним, постійно опираючись на архаїчні статути.  Вік і стать також є дуже відносними характеристиками. Важливо, щобb людина була на своєму місці і любила справу, якою займається, це стосується усіх професій.

Якщо говорити про те, як відреагував колектив на моє призначення, то жодного несприйняття не було, нам одразу вдалось налагодити контакт. Наразі змінюємо вектор роботи, а це завжди непросто.

– Як ставляться до Вас підлеглі-чоловіки? Чи не важко керувати переважно чоловічим колективом?

На першому місці у роботі колективу є професіоналізм. Серед колег багато дуже фахових прокурорів. Деяким, ще є над чим працювати.

– Як знімаєте стрес після роботи?

– Чесно кажучи, такого поняття як «після роботи» для мене зараз не існує. Я постійно на зв’язку, в роботі,  у справах. Останні кілька місяців не маю часу для відпочинку. Але коли такі рідкісні хвилини все-таки трапляються, я релаксую читаючи, малюю, слухаю музику або переглядаю якесь хороше кіно. Надіюся, після реформування, прокуратура запрацює, як єдиний механізм з чіткими та прозорими guideline, тоді частіше буватиму в театрі.

– Нещодавно у медіапросторі дуже активно обговорювалася тема топ-чиновників, яким не вистачає грошей на прожиття. Вам зарплати вистачає?

– Рівень заробітку я б назвала середнім серед працівників державного сектору. Безперечно, для забезпечення належного рівня життя прокурорських працівників, які постійно перебувають у зоні корупційних ризиків, підвищення заробітної платні необхідне як додатковий механізм подолання внутрішньої корупції. Але ми живемо в українській реальності та розуміємо, що наразі держава не може собі дозволити різке підвищення нам зарплатні, це буде соціально несправедливо.

Особисто мені наразі всього вистачає. Я  зовсім не вибаглива в побуті, не люблю надмірну розкіш, не потребую казна-яких бутафорських речей. Для мене щастя не в грошах, а в самореалізації. Найбільша радість бачити, що затрачені зусилля приносять реальний результат.

– До Львова ви прийшли з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції в ГПУ. Яких результатів вдалося досягнути на цій посаді?

– Так, впродовж 2015-2019 років я працювала у відділі організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції  ГПУ, потім навіть його очолювала. Це колосальний досвід. Ми вперше почали застосовувати на практиці нове антикорупційне законодавство (мова про імплементацію Закону України «Про запобігання корупції», – ред.). Це від написання антикорупційних програм для прокуратури до участі прокурора в суді при розгляді протоколів про правопорушення, пов’язані з корупцією. Пам’ятаєте ті часи? Коли стартувало декларування чиновників, реально введено в дію норму про запобігання та врегулюванню конфліктів інтересів, одержання незаконних подарунків. Ми буквально по кожному слову розбирали закон та імплементовували його революційні положення в роботу.  Найбільшим досягнення у той період вважаю те, що мені вдалося налагодити співпрацю з громадськими організаціями. Я створила єдину електронну базу співпраці. Допомагати виявляти корупцію долучилось понад 80 організацій, а спілкування наше було позбавлене формалізму, вони на електронну адресу писали про можливі факти порушень під час держзакупівель чи декларування майна чиновниками, ми перевіряли кожен факт і мали більше 50% підтвердженої інформації, акти реагування. Найцікавіше, що такі свої справи активісти супроводжували до кінця, відвідуючи судові засідання разом з нами.

Перезавантаження прокуратури

– Чи відбувається перезавантаження органів прокуратури, бо судова реформа хоч і дивна, але принаймні публічною вона була – конкурси, обговорення, громадськість. Як усе це відбувається у прокуратурі?

– Реформа триває. Прокурори Генеральної прокуратури (а тепер Офісу Генерального Прокурора) вже пройшли атестацію, проводиться  добір на вакантні посади. Я не пам’ятаю, щоб будь-яка реформа доходила до рівня Генеральної прокуратури, а тут з неї і почали. Загалом  до 2021 року органи прокуратури України повинні почати свою роботу в оновленому форматі. До слова, вперше при відборі кандидатів до уваги беруться не лише фахові знання, а й доброчесність та порядність кожного окремого працівника. Це величезний об’єм роботи, що потребує немало часу і зусиль.

– Коли розпочнеться переатестація співробітників Львівської обласної прокуратури? Скільки людей її мають пройти?

– У березні стартує атестація прокурорів обласних прокуратур, а вже влітку тестування пройде і в місцевих прокуратурах. Пройти її мають всі. Після вивільнення з посад тих, хто її не пройде, розпочнуться добори зовнішніх кандидатів.

– Що буде з тими, хто не впорається з переатестацією?

– Такі працівники не зможуть в подальшому займати посади у прокуратурі.

– Що змінилося після того, як Генеральна прокуратура стала Офісом генерального прокурора?

– Змінився підхід до роботи, пріоритети. Немає гонитви за нікому непотрібною статистикою, мінімізовано паперотворення, переходимо на електронний документообіг. Створено всі умови для отримання реальних результатів роботи.

– Чи задоволені Ви теперішнім рівнем випускників юридичних факультетів?

– Все індивідуально. Багато залежить від рівня вишів і бажання студента. Мені здається, важливо залучати практиків до викладацької діяльності. В нас є спільний наказ генерального прокурора з міністром МОН, яким досягнуто домовленості про співпрацю в цьому напрямі. Багато прокурорів наразі долучено до викладацької, просвітницької діяльності серед молоді. Лише інвестуючи максимум зусиль в правову свідомість юного покоління, ми зможемо надіятись на краще майбутнє.

– Чому, на Вашу думку, чимало справ розвалюються у суді?

– Так як раз навпаки – мало розвалюються, і це погано (сміється). У прогресуючих демократіях відсоток виправдувальних вироків становить близько 25%, в нас з 3365 вироків лише 30 виправдувальних, тобто 0,9%. Все тому, що раніше за такі рішення судів прокурорів притягували до дисциплінарної відповідальності, відповідно, до суду почали скеровувати лише ті справи, де є 100%, що у сторони захисту немає шансів отримати виправдувальний вирок. Решта справ, де зібрано достатньо доказів, щоби підтримати обвинувачення, піти в реальний змагальний процес прокурора з адвокатом, просто не направлялись.

Інше питання, це втрата громадського інтересу до справи. У суспільства виникає активний інтерес лише на перших етапах. До прикладу, коли когось викрито на одержанні хабара, увага людей прикута до деталей вчиненого злочину. А надалі, коли обвинувачений вже перебуває на лаві підсудних і отримує покарання у виді позбавлення волі, це вже нікого не цікавить, оскільки в нас доволі складне процесуальне законодавство і від затримання до вироку проходить не один рік.

Не плани – а результат

– Ви їздите по районах, зустрічаєтеся з людьми. З якими найчастіше проблемами до Вас звертаються?

– Так, їжджу з трьох причин. Перша, щоб зрозуміти проблематику, оскільки Львівщина – це не лише Львів, кожен район індивідуальний. До прикладу, у Червонограді болюча тема – шахти, на Миколаївщині – кар’єри, у Мостиськах, Городку – контрабанда, на Сколівщині – ліс. Але тим, що об’єднує всі райони області, є пересічні громадяни, зі своїми проблемами, зі своїм болем. Тому друга причина поїздок – прийняти і вислухати якомога більше людей, щоби для цього вони навіть не витрачали кошти на проїзд до прокуратури області. До мене звертаються щодо досудового розслідування, земельних чи інших питань. Доволі часто люди приходять на прийом із проблемами, які не охоплюються повноваженнями прокуратури, проте у такому випадку я стараюсь зорієнтувати заявників, куди їм потрібно звертатись, у якому напрямку рухатись. Завжди акцентую увагу своїх підлеглих на тому, що у випадку коли надходять звернення, вирішення яких не входить до нашої компетенції, ми повинні роз’яснити заявнику траєкторію вирішення того чи іншого питання. Це насправді ефективно та економить людям багато часу. Третя причина поїздок – спілкування з місцевими прокурорами. Допоки на місцях не зміняться підходи до роботи, нічого не зміниться. Роботу прокурорів люди оцінюють, спостерігаючи за їхньою діяльністю в конкретних містечках, спостерігають також за побутом прокурора, його доброчесністю. Наразі збираю інформацію про кожного, передам її атестаційним комісіям для можливого врахування при проведенні співбесід.

– Яка ситуація із знищенням архітектурної пам’ятки у Славському? Що відбувається з кримінальним провадженням із Миколаївським піщаним кар’єром?

– В обох випадках за фактами злочинів розпочато досудове розслідування, яке станом на сьогодні триває. У кримінальному провадженні щодо Миколаївського кар’єру процесуальне керівництво здійснює прокуратура області, досудове розслідування проводить ГУ НП у Львівській області. Днями  із залученням спеціалістів із Держгеокадастру та Державної екологічної служби проведено огляд земельних ділянок, на яких розташовано кар’єр. Із Миколаївської РДА вилучено необхідну  документацію. Наступним кроком є визначення меж вказаних земельних ділянок і призначення необхідних експертиз.

Процесуальне керівництво у провадженні за фактом знищення архітектурної пам’ятки у Славському здійснює Стрийська місцева прокуратура, слідство триває, чекаємо на результати експертиз.

– Розкриттям яких справ пишаєтеся?

– Мені складно виділити якесь окреме провадження, тому що за останні декілька місяців  ми розкрили справді багато  серйозних злочинів, починаючи з викриття корупційних схем у системі медичних закладів і закінчуючи контрабандою. Особисто для себе не виділяю найкращого, важливою є кожна справа, в більшості провадженнях є потерпіла людина, саме поновлення справедливості є результатом, який приносить найбільше задоволення від роботи.

– Які  Ваші подальші плани?

– Не планую, щоб не витрачати час на плани, які можуть не справдитись, працюю, бо вірю, що лише дія, затрачені зусилля, можуть принести реальний результат.