Ескалація в Сирії: чи спричинить конфлікт нову міграційну кризу для Європи

Загострення у їхніх відносинах дещо нагадує події 2015 року, коли турки збили російський літак на сирійському кордоні, а Москва у відповідь запровадила економічні санкції проти Анкари.

Тоді дві держави на кілька років перейшли у режим «неоголошеної холодної війни», але несподівано помирилися та не просто відновили співпрацю, а й вивели її на вищий рівень, ніж до конфлікту. Тепер турки навіть купують російське високотехнологічне озброєння, ігноруючи протести США та інших членів НАТО.

Нова причина для конфронтації з’явилася цього тижня. В четвер кілька десятків турецьких військових загинули в сирійській провінції Ідліб під ударами сирійської авіації, які щонайменше координувалися з росіянами.

Президент Ердоган не може залишити цю ситуацію без відповіді. Між тим загострення ситуації в Сирії загрожує не лише військовими втратами для ворогуючих сторін, але й поновленням міграційної хвилі в Європі.

Що сталося

27 лютого «сирійський режим» завдав авіаудару, в результаті якого загинули 33 турецьких військових. Анкара обурювалася, а в Москві сказали, що турецькі військові просто були «серед терористів», тому так вийшло. Ердоган заявив, що це брехня і «ми помстимося». У світі це назвали «небезпечною ескалацією конфлікту», яка може перерости у пряме протистояння сирійських урядових військ і Туреччини.

1 березня стало відомо, що турецькі військові збили два військових літаки сирійської армії. Ніхто не загинув, але ескалація прогресує.

Друга важлива новина те, що Туреччина не буде перешкоджати руху мігрантів, які йдуть з Близького Сходу в Європу, і для них кордон відкритий. Західні ЗМІ пишуть, що в такий спосіб президент Туреччини Реджеп Ердоган мстить Європі через те, що та не підтримує його у військовій операції в Сирії і критикує за умови утримання біженців.

2016 року Брюссель і Анкара домовилися, що всі біженці, які потрапляють у Грецію з Туреччини, будуть повертатися назад до Туреччини і за це ЄС мав виділити 6 мільярдів євро Анкарі. Крім того, Брюссель обіцяв докласти зусиль і виконати мрію всіх жителів Туреччини: членство в ЄС і безвіз у Шенген. Попри це обіцяний безвіз так і не був введений, бо «Анкара не виконала необхідні умови».

З тих пір в Туреччині осіли 3,7 мільйона біженців, тобто вони стали буфером між Близьким Сходом і Європою, країною, яка перекрила «балканський коридор». Раніше, наприклад, біженці йшли з Сирії до Туреччини, з Туреччини пішки або вплав до Греції, звідти через Північну Македонію до Сербії, а потім в Угорщину.

Табір мігрантів на залізничній станції в Будапешті, 2016 рік

Це був величезний потік людей, але 2016 року він припинився, а тепер Ердоган заявив, що більше не буде нікого стримувати, тому що з Сирії йде нова хвиля біженців, і Туреччина не зможе з нею впоратися.

Реакція Росії і Європи

Постійні представники Бельгії, Німеччини, Франції та Естонії в Раді Безпеки ООН засудили удари по турецьких військових в Ідлібі. Постійний представник США при ООН Келлі Крафт зажадала від Росії «негайно посадити свої військові літаки». За її словами, США «повинні відігравати ключову роль» у врегулюванні конфлікту.

Ердоган напередодні розповів про розмову з Володимиром Путіним, в якому попросив залишити Туреччину «один на один» з режимом Башара Асада.

А щодо мігрантів, то Греція і Болгарія вже відправили на кордон з Туреччиною додаткові загони прикордонників. 1 березня Греція закрила всі сухопутні прикордонні переходи, намагаючись протистояти «масовій організованій спробі порушити її межі». 29 лютого грецькі прикордонники зафіксували 9600 спроб незаконного перетину кордону, були сутички з поліцією, яка відганяла мігрантів сльозогінним газом. Цікаво, що, за словами прикордонників, біженці теж відповідали їм газовими і димовими шашками. За оцінками ООН, 1 березня на грецькому кордоні було вже 18 тисяч біженців. Через Егейське море, до речі, теж попливли надувні човни.

Що далі

Директор центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос в коментарі ІА Дивись.Info висловив думку, що ескалація ситуації в Ідлібі може перерости у пряме зіткнення Росії і Туреччини, проте поки незрозуміло, як відреагує на демонстративне загострення з боку Росії Туреччина.

«До сьогоднішнього моменту всі сторони роблять все, аби прямого зіткнення з росіянами не було. Сторони надалі продовжуються консультуватися. І обидві сторони роблять вигляд, що ця ситуація, безпосередньо, їх прямого протистояння не стосується. Це за великим рахунком гра, бо обидві сторони розуміють, що в підсумку їм доведеться сісти за стіл переговорів, не маючи за плечима гіркого досвіду прямих зіткнень. Але це війна, тому може статися все що завгодно і ризик прямого зіткнення між росіянами та турками залишається дуже високими», – каже Семиволос.

Ігор Семиволос додав, що ситуація з мігрантами не менш критична, ніж ескалація ситуації в Ідлібі.

«Туреччина у такий спосіб демонструє деяким країнам ЄС, що вона не буде перешкоджати руху біженців, створюючи «міграційну загрозу» для Європи. Це доволі серйозний крок з боку Туреччини. По суті ми маємо справу з шантажем Європи. Ердоган діяв у своїй манері, доволі ризикованій, чудово розуміючи європейців, що вони вже не можуть просто висловити глибоке занепокоєння. В тій ситуації Європа змушена робити певні кроки і реагувати, а не перетворювати все це в фарс. Тому ця криза може призвести до дуже серйозних наслідків, у цій ситуації всі ризикують, в тому числі й Ердоган», – додав Семиволос.

Експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Ілія Куса на своїй сторінці у Facebook зазначив, що позиція самої Туреччини щодо Ідлібу занадто розмита й неоднозначна як з міжнародно-правової, так і з політичної точки зору, а турецькі військові не мають ніякого права знаходиться в Ідлібі та Сирії. Згідно з міжнародним законодавством, вони є окупантами, що ускладнює питання втягування в конфлікт країн НАТО.

«В Ердогана реально цугцванг, у який він загнав себе сам. Якщо президент Туреччини не реагує – втрачає обличчя і популярність, а можливо, й політичну легітимність. Реагує як зазвичай або слабо – те ж саме плюс дає привід ворогам далі його притісняти. Реагує – ризикує розв'язати повноцінну війну, яку не факт, що зможе виграти, а наслідки якої можуть стати катастрофою для регіону», – пояснив Ілія Куса.

На думку експерта, РФ також в складній ситуації, оскільки якщо Туреччина атакує, треба буде щось робити.

«У разі слабкої відповіді Анкара продовжить тиск, а якщо не дадуть відповіді зовсім – втратять союзника в Дамаску і, можливо, вплив в Сирії, а ініціативу перехоплять США та їх союзники. Дадуть відповідь – ризикують розвалити альянс з Туреччиною і втягнутися у війну, якої не хочуть», – проаналізував Ілія Куса.

***

Тож поки в Сирії тривають криваві бої, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган та президент РФ Володимир Путін продовжують вести безрезультатний діалог щодо деескалації в Ідлібі.

За повідомленнями турецької сторони, Ердоган та Путін навіть домовилися провести особисту зустріч та спробувати зупинити війну на півночі Сирії знову з допомогою договорів та меморандумів.

Сама зустріч має відбутися 5 березня, але перед нею сторони не поспішають йти на компроміси та кожен ще раз наголосив на своїй точці зору. Так в Анкарі хочуть якомога далі від своїх кордонів відтіснити Асада та вкотре заявляють про підтримку опозиції. У Кремлі ж переконують, що Росія продовжить підтримувати «територіальну цілісність Сирії».