Туреччина і Росія знову опинилися на порозі конфлікту через події в Сирії.

Загострення у їхніх відносинах дещо нагадує події 2015 року, коли турки збили російський літак на сирійському кордоні, а Москва у відповідь запровадила економічні санкції проти Анкари.

Тоді дві держави на кілька років перейшли у режим «неоголошеної холодної війни», але несподівано помирилися та не просто відновили співпрацю, а й вивели її на вищий рівень, ніж до конфлікту. Тепер турки навіть купують російське високотехнологічне озброєння, ігноруючи протести США та інших членів НАТО.

Нова причина для конфронтації з’явилася цього тижня. В четвер кілька десятків турецьких військових загинули в сирійській провінції Ідліб під ударами сирійської авіації, які щонайменше координувалися з росіянами.

Президент Ердоган не може залишити цю ситуацію без відповіді. Між тим загострення ситуації в Сирії загрожує не лише військовими втратами для ворогуючих сторін, але й поновленням міграційної хвилі в Європі.

Що сталося

27 лютого «сирійський режим» завдав авіаудару, в результаті якого загинули 33 турецьких військових. Анкара обурювалася, а в Москві сказали, що турецькі військові просто були «серед терористів», тому так вийшло. Ердоган заявив, що це брехня і «ми помстимося». У світі це назвали «небезпечною ескалацією конфлікту», яка може перерости у пряме протистояння сирійських урядових військ і Туреччини.

1 березня стало відомо, що турецькі військові збили два військових літаки сирійської армії. Ніхто не загинув, але ескалація прогресує.

зображення: tsn.ua

Друга важлива новина те, що Туреччина не буде перешкоджати руху мігрантів, які йдуть з Близького Сходу в Європу, і для них кордон відкритий. Західні ЗМІ пишуть, що в такий спосіб президент Туреччини Реджеп Ердоган мстить Європі через те, що та не підтримує його у військовій операції в Сирії і критикує за умови утримання біженців.

2016 року Брюссель і Анкара домовилися, що всі біженці, які потрапляють у Грецію з Туреччини, будуть повертатися назад до Туреччини і за це ЄС мав виділити 6 мільярдів євро Анкарі. Крім того, Брюссель обіцяв докласти зусиль і виконати мрію всіх жителів Туреччини: членство в ЄС і безвіз у Шенген. Попри це обіцяний безвіз так і не був введений, бо «Анкара не виконала необхідні умови».

З тих пір в Туреччині осіли 3,7 мільйона біженців, тобто вони стали буфером між Близьким Сходом і Європою, країною, яка перекрила «балканський коридор». Раніше, наприклад, біженці йшли з Сирії до Туреччини, з Туреччини пішки або вплав до Греції, звідти через Північну Македонію до Сербії, а потім в Угорщину.

Табір мігрантів на залізничній станції в Будапешті, 2016 рік

Це був величезний потік людей, але 2016 року він припинився, а тепер Ердоган заявив, що більше не буде нікого стримувати, тому що з Сирії йде нова хвиля біженців, і Туреччина не зможе з нею впоратися.

Реакція Росії і Європи

Постійні представники Бельгії, Німеччини, Франції та Естонії в Раді Безпеки ООН засудили удари по турецьких військових в Ідлібі. Постійний представник США при ООН Келлі Крафт зажадала від Росії «негайно посадити свої військові літаки». За її словами, США «повинні відігравати ключову роль» у врегулюванні конфлікту.

Ердоган напередодні розповів про розмову з Володимиром Путіним, в якому попросив залишити Туреччину «один на один» з режимом Башара Асада.

А щодо мігрантів, то Греція і Болгарія вже відправили на кордон з Туреччиною додаткові загони прикордонників. 1 березня Греція закрила всі сухопутні прикордонні переходи, намагаючись протистояти «масовій організованій спробі порушити її межі». 29 лютого грецькі прикордонники зафіксували 9600 спроб незаконного перетину кордону, були сутички з поліцією, яка відганяла мігрантів сльозогінним газом. Цікаво, що, за словами прикордонників, біженці теж відповідали їм газовими і димовими шашками. За оцінками ООН, 1 березня на грецькому кордоні було вже 18 тисяч біженців. Через Егейське море, до речі, теж попливли надувні човни.

Що далі

Директор центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос в коментарі ІА Дивись.Info висловив думку, що ескалація ситуації в Ідлібі може перерости у пряме зіткнення Росії і Туреччини, проте поки незрозуміло, як відреагує на демонстративне загострення з боку Росії Туреччина.

«До сьогоднішнього моменту всі сторони роблять все, аби прямого зіткнення з росіянами не було. Сторони надалі продовжуються консультуватися. І обидві сторони роблять вигляд, що ця ситуація, безпосередньо, їх прямого протистояння не стосується. Це за великим рахунком гра, бо обидві сторони розуміють, що в підсумку їм доведеться сісти за стіл переговорів, не маючи за плечима гіркого досвіду прямих зіткнень. Але це війна, тому може статися все що завгодно і ризик прямого зіткнення між росіянами та турками залишається дуже високими», – каже Семиволос.

Ігор Семиволос додав, що ситуація з мігрантами не менш критична, ніж ескалація ситуації в Ідлібі.

«Туреччина у такий спосіб демонструє деяким країнам ЄС, що вона не буде перешкоджати руху біженців, створюючи «міграційну загрозу» для Європи. Це доволі серйозний крок з боку Туреччини. По суті ми маємо справу з шантажем Європи. Ердоган діяв у своїй манері, доволі ризикованій, чудово розуміючи європейців, що вони вже не можуть просто висловити глибоке занепокоєння. В тій ситуації Європа змушена робити певні кроки і реагувати, а не перетворювати все це в фарс. Тому ця криза може призвести до дуже серйозних наслідків, у цій ситуації всі ризикують, в тому числі й Ердоган», – додав Семиволос.

Експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Ілія Куса на своїй сторінці у Facebook зазначив, що позиція самої Туреччини щодо Ідлібу занадто розмита й неоднозначна як з міжнародно-правової, так і з політичної точки зору, а турецькі військові не мають ніякого права знаходиться в Ідлібі та Сирії. Згідно з міжнародним законодавством, вони є окупантами, що ускладнює питання втягування в конфлікт країн НАТО.

«В Ердогана реально цугцванг, у який він загнав себе сам. Якщо президент Туреччини не реагує – втрачає обличчя і популярність, а можливо, й політичну легітимність. Реагує як зазвичай або слабо – те ж саме плюс дає привід ворогам далі його притісняти. Реагує – ризикує розв’язати повноцінну війну, яку не факт, що зможе виграти, а наслідки якої можуть стати катастрофою для регіону», – пояснив Ілія Куса.

На думку експерта, РФ також в складній ситуації, оскільки якщо Туреччина атакує, треба буде щось робити.

«У разі слабкої відповіді Анкара продовжить тиск, а якщо не дадуть відповіді зовсім – втратять союзника в Дамаску і, можливо, вплив в Сирії, а ініціативу перехоплять США та їх союзники. Дадуть відповідь – ризикують розвалити альянс з Туреччиною і втягнутися у війну, якої не хочуть», – проаналізував Ілія Куса.

***

Тож поки в Сирії тривають криваві бої, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган та президент РФ Володимир Путін продовжують вести безрезультатний діалог щодо деескалації в Ідлібі.

За повідомленнями турецької сторони, Ердоган та Путін навіть домовилися провести особисту зустріч та спробувати зупинити війну на півночі Сирії знову з допомогою договорів та меморандумів.

Сама зустріч має відбутися 5 березня, але перед нею сторони не поспішають йти на компроміси та кожен ще раз наголосив на своїй точці зору. Так в Анкарі хочуть якомога далі від своїх кордонів відтіснити Асада та вкотре заявляють про підтримку опозиції. У Кремлі ж переконують, що Росія продовжить підтримувати «територіальну цілісність Сирії».

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Шумак Юра
У 2014 році закінчив Львівський поліграфічний коледж, після чого вступив до Української академії друкарства, де продовжив вивчати видавничу справу та редагування. В цей же час розпочав практикувати журналістику в одному з Львівськиих ЗМІ. З 2015 року працює в ІА Дивись.іnfo