5 березня 1950 року помер український політичний і державний діяч, головнокомандувач Української повстанської армії Роман Шухевич.

Роман Шухевич назавжди закарбував себе в пам’яті українців як незламний борець за незалежність України від німецького та радянського поневолення.

Читайте також: Роман Шухевич: шлях до лідера ОУН та генерала-хорунжого УПА

Про його військово-політичну діяльність багато написано у біографіях та працях з історії. ІА Дивись.Info пропонує відкрити історичну постать з несподіваного боку – як товариського хлопця, здібного спортсмена та успішного бізнесмена, засновника першого в Україні рекламного агентства.

Молодість Шухевича

Молодий Шухевич гарно і з задоволенням грав на фортепіано. 1926 року він вступив до Львівського музичного інституту на відділ симфонії. Вдома у Шухевичів часто лунала музика, співали під акомпанемент Романа. Як бувало, батьки Романа починали якусь сварку між собою, він сідав за фортепіано, грав і співав з «Наталки Полтавки»: «Де згода в сімействі, там мир і тишина…».

У роки навчання у гімназії та в політехніці Роман Шухевич був активним членом «Пласту» (1-й курінь ім. П. Сагайдачного, 7-й курінь ім. князя Льва, 1-й курінь УСП (Улад старших пластунів) ім. Ф. Черника, 3-й курінь УСП «Лісові Чорти», 10-й курінь УСП «Чорноморці») та різних спортивних товариств. Ще гімназистом він був одним із організаторів пластового гуртка «Ясний тризуб», а пізніше куреня «Чорноморці». В одній із облікових пластових карток юнака йому дається така характеристика: «Найліпший з гуртка. Честолюбивий. Войовничий. Енергійний».

Роман Шухевич на Волині, 1930 рік

Романа дуже любили дівчата, і він ними не погорджував. Незважаючи на те, що був одружений і любив свою дружину Наталку, дозволяв собі жарти і флірт з дівчатами. Натомість вони допомагали йому у підпільній, політичній та бізнесовій діяльності.

Роман був спортсменом, грав у ватерполо, у змаганнях посідав високі місця. Він навіть організував спортивний клуб «Русалка», у якому проводилися змагання з футболу, волейболу та баскетболу.

15-16 вересня 1923 року на IV Запорізьких ігрищах у Львові на змаганні юніорів Шухевич встановив рекорд з бігу на 400 м з перешкодами та на 100 м, переміг у плаванні на 100 м з часом 1 хв. 54,7 с, посів призові місця в метанні диска та ядра. Також він неодноразово виступав на студентських змаганнях Львова серед фехтувальників.

Успішний бізнесмен

Особливістю провідницького таланту Романа Шухевича було вміння знайти вихід із найважчого становища та співпрацювати з керівними кадрами. Цими здібностями він керувався не тільки у військово-політичній діяльності, але і в бізнесовій.

Задум організувати рекламну фірму належав Шухевичу. Вона мала виконувати подвійне завдання: бути легальним прикриттям інформаційної діяльності ОУН та створювати для неї легальну фінансово-економічну базу.

Обираючи назву для фірми, Шухевич хотів, щоб вона була зрозумілою для всіх, тому якнайкраще підійшло латинське слово «фама». У перекладі на українську це означає розголос, чутка, шепіт.

Фірма почала свою діяльність у березні 1937 року без великого стартового капіталу і без спонсорів. Тут яскраво проявився творчий та організаторський талант Романа Шухевича. Успіху справи сприяли його знайомства з підприємцями, а також вміння переконувати людей та захоплювати їх своїми ідеями.

Протягом дуже короткого часу були організовані й успішно працювали декілька відділів: оголошень у пресі, кінореклами, друкування рекламних буклетів, виготовлення фірмових вивісок і рекламних щитів, рекламного оформлення вітрин, організації рекламних виставок і ярмарків та навіть виготовлення мінеральної води.

З часом клієнтів ставало дедалі більше, а деякі навіть не перевіряли ілюстрації до реклами їхнього товару перед публікацією у газетах – настільки довіряли «Фамі».

У газеті було відведено місце навіть еротичним оголошенням. Перша намальована в оголошенні дівчина, яка відкрила коліно, викликала хвилю обурення через непристойність. Але Шухевич і Чайківський бачили, що це було добре для реклами, тож не надто реагували на критику.

Підприємство швидко зростало, давало оголошення у польських, німецьких та угорських газетах. Крім того, «Фама» створювала представництва у різних повітах Галичини і Волині, де Шухевич мав багато знайомих з ОУН, які потребували роботи.

Тож у бюро працювало багато колишніх політичних в’язнів, які не могли знайти роботу в державних установах. Роман був дуже захоплений створенням цієї колосальної оунівської сітки.

Розбудовуючи свою інформаційну базу, «Фама» також виходила у громадське життя. 1938 року Роман Шухевич взявся безкоштовно оформити похорон генерала Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, який організовувала «Молода громада».

Шухевичу довелося перервати свою роботу над розвитком бізнесу та оунівської мережі взимку 1938 року. Він поїхав до Карпатської України (на той час автономна республіка у складі Чехо-Словаччини, розташована на Закарпатті). Там Шухевич брав участь у створенні збройних сил – Карпатської Січі.

У цей час «Фома», побудована на членах ОУН, розвивалася практично самостійно. Чайківський пише: «Я навіть не задумувався, в який спосіб все діє, але організація ОУН працювала дуже добре». Так тривало аж до приходу більшовиків 1939 року.

Сімейне життя

У 1930-го, після звільнення від служби в польській армії, Роман Шухевич одружився з дочкою пароха села Оглядів Наталією Березинською. Там 28 березня 1933 у них народився син Юрій. Після окупації Західної України більшовиками Наталія Шухевич із сином, щоб не потрапити в тюрму, перейшла нелегально кордон і добралася до Кракова, де зустрілась із чоловіком. Тут 16 жовтня 1940 народилася їхня дочка Марія. Під час Другої світової війни у липні 1941 Шухевич перебралася до Львова. Тут із двома дітьми проживала до арешту 17 липня 1945.

Посада Головного Командира Української Повстанської Армії вплинула на подальшу долю родини Шухевича. Його батьків, Йосипа та Євгенію Шухевичів, радянські спецслужби тримали під постійним наглядом, поки ті мешкали у Львові. Коли стало зрозуміло, що МДБ не зможе використати батька для арешту сина, то його, тяжко хворого, відправили на заслання у Кемеровську область, де він помер у 1948 році. Мати Євгенія була заслана до Казахстану, де і померла 30 червня 1956 року.

Рідня і свояки Романа Шухевича. Стоять (зліва направо): Тарас Шухевич, Осип-Зиновій Шухевич — батько Романа, Володимир Старосольський, Уляна Старосольська, Одарка Старосольська, Ірина Шухевич, Володимир Шухевич, Теодор Рожанковський. Сидять (зліва направо): Осипа Рожанковська, Ольга Шухевич, мати Романа — Євгенія Шухевич з братиком Юрком Шухевичем, бабуня Романа — Герміна Шухевич з Ігорем Старосольським, дід Романа — сеньйор Володимир Шухевич, Ірина Рожанковська з синами Степаном та Ярославом. Перший ряд (сидять): Юрій Старосольський, Роман Шухевич, Володимир Рожанковський.

Брата Юрія, інженера-геодезиста, НКВС замордувало у львівській тюрмі на вулиці Лонцького (сучасна вулиця С. Бандери, 1) у червні 1941 року.

Сестра Наталія, студентка Львівського медінституту, була заарештована 7 вересня 1940 року і засуджена на процесі 59 членів ОУН на 10 років каторжних робіт на лісоповалі на Уралі й 5 років заслання в Казахстан, де вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, балкарцем Муталіфом Геграєвим. Після весілля подружжя переїхало на батьківщину чоловіка — до столиці Кабардино-Балкарії.

Роман Шухевич із сестрою Наталією.

Дружину Шухевича Наталію заарештували 17 липня 1945 року. Обох дітей від неї забрали й віддали до дитячого будинку в Чорнобиль. Згодом Наталя зі своєю матір’ю Осипою також була відправлена на заслання, а діти — син Юрій та дочка Марія — були передані до дитячого будинку в Донецьку. Згодом Юрія було ув’язнено, і він перебував у таборах понад 32 роки. Сьогодні Юрій Шухевич — відомий громадсько-політичний діяч.

День коли УПА втратила свого лідера

1944 року на Романа Шухевича була відкрита оперативна справа, і близько тисячі радянських спецпризначинців вели пошуки за провідними членами ОУН та УПА. Тоді завданням номер один було — ліквідувати все керівництво збройного підпілля. Це диво, що Шухевич протримався сім років активної боротьби. Такі постаті, як Шухевич, жили у підпіллі і на бойових позиціях не більш як рік-півтора. Є свідчення, що естонське, польське і латвійське керівництво збройного підпілля не протрималося довше двох років.

Шухевич був геніальним військовим конспіратором. А ще — дуже педантичним. Завжди дотримувався правил, які були для нього основою життя. А також добрим психологом, він міг підібрати ідеальних людей для виконання будь-яких операцій. І обирав таких людей, які не зраджували навіть під тортурами.

Але все-таки 5 березня 1950 року став фатальними для головнокомандувача УПА.

1950 року, коли через оперативні заходи не вдалося його ліквідувати в бою, було прийнято рішення завербувати колишніх зв’язкових членів ОУН та УПА і через них безпосередньо вийти на Романа Шукевича. Була така колишня підпільниця Поліна, яка, прагнучи врятувати свого брата і родину, вказала на Дар’ю Гусяк, зв’язкову Романа Шухевича. Дарку було заарештовано і відправлено в тюрму на Лонцького. Там її страшно катували, але навіть під тортурами вона не дала жодних свідчень про Шухевича. Тому далі оперативники взялися до так званої «бочки». Вони підсадили до камери Гусяк агентку Розу (А. Фроляк) під виглядом підпільниці. Та, ніби після «тортур і катувань», увійшла в довіру до Гусяк і коли виходила з тюрми, погодилася передати записку рідним Дар’ї. Таким чином фактично стало відомо про місце перебування Шухевича.

У всіх були неписані правила. Якщо хтось не виходить на зв’язок три дні, то Роман Шухевич змінює своє місце знаходження. Таке рішення було прийняте і після того, як зникла Гусяк. Але тоді Шухевич уже хворів і затримався. Це була його фатальна помилка. Його охорона з цінними документами виїхала ще надвечір, а Шухевич залишився в криївці ще на один день і не змінив місця дислокації. О восьмій годині ранку до будинку, де переховувався Шухевич, прийшли оперативники найвищого рангу. Шухевич розумів, що це його останній бій і живим йому даватися не можна. Він почав відстрілюватися, при цьому вбив майора Ревенка. Роман Шухевич, отримавши від оперативників чергу з автомата, вистрелив собі у скроню, адже живим не міг їм здатися.

Джерело: 5.ua; ukrnationalism.org.ua; tsn.ua; istpravda.com.ua

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Шумак Юра
У 2014 році закінчив Львівський поліграфічний коледж, після чого вступив до Української академії друкарства, де продовжив вивчати видавничу справу та редагування. В цей же час розпочав практикувати журналістику в одному з Львівськиих ЗМІ. З 2015 року працює в ІА Дивись.іnfo