На карті Львівщини можуть з’явитися нові проблемні екологічні зони. Зокрема будівництво сонячної електростанції загрожує червонокнижним диким тюльпанам, а міні-ГЕС – іхтіофауні Дністра.

Про це йшлося під прес-туру, організованого МБО «Екологія-Право-Людина», маршрут якого проліг селами Речичани Городоцького району, Липиці та Надітичі Миколаївського району.

Загрози від промислових ферм

Місцевість довкола Речичан окупували ферми, на яких вирощують курей та свиней. Селяни потерпають від жахливого смороду. Від тваринницьких господарств до перших будинків не більше 300 метрів.

«Це дуже типова ситуація: майже у кожному селі в Україні є промислові свиноферми, де вирощують свиней не природним способом, а промисловим. Тварин годують антибіотиками, преміксами та іншими речовинами», – розповіла керівник юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина» Ольга Мелень-Забрамна.

Крім смороду, такі господарства забруднюють повітря різними хімічними речовинами – аміаком, метаном, метилкаптаном тощо.

«По-друге, забруднення водних ресурсів. Гній зазвичай зберігається просто на землі або його вивозять на поле і він потрапляє у грунтові води. У людей, які живуть недалеко від ферм, у криницях забруднена вода, а селяни навіть не знають про це і п’ють її. Такі промислові свиноферми негативно впливають не тільки на навколишнє середовище, а й на здоров’я людей. Дихаючи цим повітрям, селяни відчувають не просто дискомфорт, а й мають серйозні розлади здоров’я», – каже Ольга Мелень-Забрамна.

Юристка пояснює, що зазвичай свиноферми дуже близько розміщені до житлових будівель, а це порушення санітарного законодавство.

«І жителі часто у відчаї звертаються до різних контролюючих органів, але, на жаль, на сьогодні вони не є ефективні і не можуть дієво захистити права людей та попередити або припинити порушення законодавства. У Речичанах досить активні мешканці. Вони б’ють на сполох через забруднену воду у криницях, дуже брудне повітря, особливо влітку, коли навіть неможливо відчинити вікно. Ми їм допомагаємо, пишемо скарги до різних контролюючих органів. Приходять перевірки. З’ясувалося, що жодне з фермерських господарств, а їх є декілька на території села, немає оформленого договору оренди землі, тобто недоотримує територіальна громада чи то села, чи то району. Зазвичай дуже багато претензій мають контролюючі органи до тих об’єктів. Ми бачили акти перевірок, не має дозвільних документів, не обгороджені території, неконтрольовані викиди, території не заасфальтовані, грунти забруднюються тощо. Тобто на сьогодні порушень дуже багато», – веде далі Ольга Мелень-Забрамна.

Вода у ставку на території села забарвлена у зелений колір. Як пояснила юристка, це також наслідок негативної діяльності фермерських господарств.

«На цій території гній змішується разом із соломою, це сприяє забрудненню, і коли такі гнійні стоки потрапляють до води, то там розмножуються хвороботворні бактерії, які забруднюють воду у зелений колір. Вони небезпечні, бо споживають кисень, вода робиться непридатною для споживання. А якщо у ставку є риба, то така вода дуже негативно впливає на стан рибних ресурсів. Тобто там, де вода позеленіла, є забруднення гноївкою», – зазначила Ольга Мелень-Забрамна.

Небезпечна МГЕС

Кілька років тому в Україні розпочався бум розвитку відновлювальної енергетики – спорудження сонячних електростанцій, вітрових установок та міні-ГЕС. Додатковим аргументом на користь такої енергетики для інвесторів став так званий «зелений тариф» – в Україні він один із найвищих у світі.

«Як тільки з’явився «зелений тариф», дуже багато підприємців вирішили цим скористатися і заробляти значні кошти, будуючи об’єкти альтернативної енергетики. З одного боку, це добре, бо ми сприяємо впровадженню альтернативних джерел енергії. З іншого боку, «зелений тариф» в Україні у декілька разів вищий, ніж у Європі. Він штучно завищеним», – каже Ольга Мелень-Забрамна.

Одне з місць, де заплановане будівництво мікроГЕС – село Липиці Миколаївського район. Згідно із даними наукових досліджень, на цій ділянці Дністра виявлено види риб, що охороняються відповідно до багатьох законів України та наших міжнародних зобов’язань.

«Сам по собі цей факт мав би стати надійним запобіжником руйнування річки. Крім того, для цієї ділянки характерна складна паводкова ситуація. Тут є хороші умови для розвитку водного сплавного туризму, котрі зникнуть після будівництва МГЕС», – переконаний еколог Анатолій Павелко.

«Міні-ГЕС перекривають русло річки і це насамперед має негативний вплив на риб – іхтіофауну. Ми знаємо, що риби для того,щоби мігрувати і розмножуватися, повертаються до русла річки, піднімаючись вверх за течією на нерест. Якщо русло річки задамбоване, то риби, відповідно, не будуть нереститися, і популяція просто буде зникати. Ось така проблема є з усіма міні-ГЕС. Чим більше ми задамбуємо річку, тим менше шантів, що там буде водитися бодай якась риба. Річка Дністер дуже багата на різні види риб, зокрема 7 видів занесених до Червоної книги. І ми боїмося, що міні-ГЕС знищать популяцію цих риб», – пояснює Ольга Мелень-Забрамна.

Натомість місцеве населення має різні точки щодо МГЕС – одні підтримують, інші протестують.

Наразі інвестори не розробили належне і якісне обґрунтування, наскільки безпечним є будівництво міні-ГЕС для іхтіофауни, гідрологічної безпеки тощо. Через це ТОВ «Вотерструм» не отримало відповідний позитивний висновок з оцінки впливу на довкілля департаменту екології та природних ресурсів ЛОДА. 9 січня нинішнього року інвестор оскаржив такі дії департаменту у суді. Суд задовольнив позив «Вотерструму» і зобов’язав департамент видати висновок. На думку Анатолія  Павелка, він мав би бути негативним.

«Ми їздили на цю територію, де Дністер є досить високий. Саме тут планується будівництво міні-ГЕС. На багатьох річках Льввіщини, Закарпатті, Тернопільщини були перспективні плани, розпорядження ОДА про будівництво близько 400 таких міні-ГЕС. Але згодом громади зрозуміли, що такі інвестиції не є для них такими вже й корисними. Крім того, люди бачать негативні наслідки міні-ГЕС на річку, коли просто зникає риба, або коли воду пускають у трубу і річки просто нема. А це втрати для того ж зеленого туризму», – додала Ольга Мелень-Забрамна.

Замість долини диких тюльпанів – сонячна електростанція

Розвадівська сільська рада виділила 23 гектари землі під спорудження сонячної електростанції. Її мають спорудити вздовж заплави річки Дністер, але проблема в тому, що СЕС буде розташовуватися на території, де ростуть унікальні червонокнижні види квітів, зокрема рябчик, який ще називають диким тюльпаном.

«Сюди приїжджали науковці і підготували наукове обґрунтування для створення тут заказника – «Долини диких тюльпанів». І ось тут наклалися інтереси збереження довкілля та економіки, і, на жаль, останні беруть гору. Сільська рада, незважаючи на те, що тут будуть знищені цінні види рослин, дозволила віддати землю в оренду. Чому станція небезпечна для рідкісних видів рослин? Тому що це досить низька територія і заплановане насипання шару землі. Бо у випадку розливу Дністра, СЕС може затопити. Відтак є висока ймовірність, що рослини будуть знищені. Місцеві активісти дуже переймаються цією проблемою», – акцентувала Ольга Мелень-Забрамна.

Зараз активісти разом з МБО «Екологія-Право-Людина» домагаються скасування рішення про виділення ділянок під СЕС та створення заказника. Натомість сонячну електростанцію пропонують збудувати в іншому місці, яке не має такої природної цінності.

Фото Микити ПЕЧЕНИКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дудар Оксана
Шеф-редактор ІА Дивись.info. За освітою філолог, за покликанням журналіст. Життєве кредо – журналіст завжди повинен ставати на бік слабких і скривджених. Улюблена робота – їхати у відрядження.