дивись.info

Від магдебурзького права до ОТГ: у Львові розповіли, як розвивалася муніципальна геральдика України

Від магдебурзького права до ОТГ: у Львові розповіли, як розвивалася муніципальна геральдика України

Коли з’явилися і як змінювалися герби міст та сіл України, як на ці зміни впливала політика,  яка «війна» відбувалася за радянський герб Львова і як сучасна адмінреформа призвела до неконтрольованого «герботворення».

Про це під час своєї лекції  «Муніципальна геральдика України: від міст на магдебурзькому праві до ОТГ» розповів доктор історичних наук, голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило.

Найдавніші герби містили зображення символів монархів, великих феодалів, рицарів, єпископів.

«Поява стабільних геральдичних знаків датується Х-ХІ ст. Це явище пов’язують з епохою хрестових походів. Міська геральдика стала похідною від рицарської та володарської, і пов’язується з появою міст, які мали самоврядні права», – розповів науковець.

Перші міські герби на українських землях відомі з XIV-XV ст. Найдавніша міська печатка зі стабільним знаком, хоча він і не поданий у щиті – це герб міста Володимира на Волині.

«Ця печатка прикладена до документа за 1324 рік. На жаль, вона ушкоджена – з колового напису лишилася одна літера. Але саме це зображення – святий Юрій на коні, який б’є списом змія надалі постійно використовувалося містом у значенні міського герба», – розповів Андрій Гречило.

З XIV ст. походить і найдавніша печатка Львова зі зображенням міської брами, у якій крокує лев. Вона була прикладена до документа за 1359 рік.

«Маємо типовий, характерний знак, який вживався на той час. Архітектурні мотиви виступали уособленням ідей самого міста. У гербах багатьох міст використовується зображення міської стіни з вежами. На жаль, є багато різних фантазій, що тризуб в образі веж жив у міських гербах, зокрема Львова та інших міст. Насправді, це очевидна дурниця – ніякого відношення до тризуба міська брама з трьома вежами не має, бо тоді треба вважати, що у Празі, Гамбургу, Познані і Кракові жили щирі українці», – зауважив науковець.

Давні символи використовувалися містами впродовж наступних століть.

«Наприклад,  для Львова, тільки у привілеях наданих королем Сигізмундом 1526 року, було вписано надання герба. Зрозуміло, що це було символічно, бо місто вже два століття цим символом користувалося», – розповів Андрій Гречило.

У XVI-XVII ст. міські герби використовувалися насамперед міською радою або бургомістрами.  На той час не було єдиної стилістики зображення гербів на печатках. У багатьох містах герб подавався без щита. Були також лавничі або війтівські печатки. Це печатки судових органів, і виглядали вони як дещо модифіковані міські печатки.

«Міськими гербами також мітилися міри і ваги, щоби покупці могли перевірити чи їх не обдурили, відтак торговельні операції сприяли розвитку геральдики. Герби також використовувалися міськими канцеляріями, які продукували багато різних листів, цеховим організаціями, які додавали елементи міських гербів до своїх, цехових. Але передовсім герб виступав як символ місцевого самоврядування. Міста позбувалися завдяки королівським привілеям впливу місцевих феодалів», – пояснив науковець.

Він відзначив, що у цей період надання гербів було нерегульоване і нецентралізоване.

«Питання з гербами найчастіше вирішувалося самими громадами на місті або власниками, якщо  йшлося про приватні міста. Досить рідко у привілеях фіксується надання герба або печатки. Як правило це відбувалося на прохання самих міщан», – розповів Андрій Гречило.

У Росії, як централізованій державі, міських гербів у той період не було. Лише у 1785 році Катериною II було надано грамоту на права і вольності містам. Було запроваджено герби для міст,  які мали адміністративний статус. Вони  функціонували і як герби, і як територіальні символи.

герб Старокостянтинова, 1796 р.

«Герби ділилися на два поля. У верхній частині, яка у геральдиці вважається важливішою, подавався герб намісництва чи губернії, а в нижній – уже придумували символ міста. Винятки зробили для тих міст, які мали свої давніші символи. Для міст, які увійшли до Росії після поділу Польщі, в герби додавали двоголового орла, щоби підкреслити свою владу на цих територіях», – розповів Андрій Гречило.

Втім, каже науковець, політизацію гербів можна знайти і раніше, вона була характерна не тільки  для російської геральдики.

«Так, папа Сикст V дозволив Львову використовувати частину свого герба у міському – лев з трьома пагорбами і над ними восьмипроменева зірка. Ініціатива належала львівському архієпископу Соліковському, який випросив у папи цей привілей. Але, мабуть, нам не варто цим тішитися, бо папська булла декларувала боротьбу зі схизмою, а тоді це були українці і вірмени, тобто некатолики. Отже, символ не зовсім придатний для сучасного вжитку і з цього ми виходили, коли у 1990-му році відновлювалося функціонування міського герба», – розповів Андрій Гречило.

З потраплянням Галичини до складу Австрії, активно роздавалися привілеї з підтвердженням магдебурського права і зокрема фіксувався герб, який мав використовуватися на печатках.

«Відбулася земельна реформа, і громади отримали право використовувати власну печатку. З кінця XVIII ст. чи не кожне село почало вживати власні печатки, які не були гербами. Сюжети обирали самі селяни», – розповів науковець

Наступна хвиля запровадження міських гербів відбулася у ХХ ст. на Галичині, яка опинилася у складі польської держави, виявилося, що багато міст не мають гербів.

«Була напрацьована система гербів. Щоб не провокувати місцеве самоврядування, де інколи більшість становили не поляки, було вирішено не вводити римо-католицьких символів. У  практику увійшли господарські мотиви, які малювалися на біло-червоних смугах. Інші міста отримали давні свої символи. Для Львова напрацювали герб, який відрізнявся від загальної концепції – оздоблений короною. Тоді дуже хвилювалися, щоби підкреслити польськість Львова за будь-яку ціну, навіть замінили зображення корони, сказали, що вона не польська. Додали девіз «Завжди вірний». Був міф, що такий девіз у Львові використовувався здавна  і наданий чи не папою. Це брехня. Схоже гасло з’явилося на одній з печаток присяжного Львова у XVIII ст. Воно було стягнуто з цієї печатки і перекручено на новий девіз. Герб Львова був затверджений щойно за два роки до війни, тобто  функціонував дуже короткий час», – розповів дослідник.Під час війни були спроби використання місцевих символів під німецькою окупацією, зокрема для львівської міської адміністрації деякий час використовувалися печатки з давнім гербом.

«Німці хотіли пропагувати символіку, яку вживали магдебурзькі міста. У 1941 році львівська канцелярія вживала печатку з ідентичним символом, який був ще на гербі XIV ст.», – розповів Андрій Гречило.

Щодо радянської України, то там тривалий час міських гербів не було. Геральдика вважалася буржуазною наукою. Лише у другій половині 60-их років радянська влада почала запроваджувати міські герби.

«Всі вони мали містити відповідну символіку – серп і молот, зірку, червоний колір. У 1967 йшла певна війна за львівський герб. Були цікаві пропозиції від «трудящих» – хтось бачив на гербі автобус, хтось телевізійну вишку. Але, на щастя, архівіст Маркевич і історик Крип’якевич відстояли збереження давнього символу. При цьому Крип’якевич відстоював зображення за найдавнішою печаткою з крокуючим левом. Але все таки лева підняли на задні лапи, зробили червону стіну і посередині дали серп і молот. Також виявилося, що на вежах по три зубці – це попахувало націоналізмом, і тоді на середній вежі намалювали 4 зубці. Міська сесія погодила проєкт і герб помістили на вході до центрального державного історичного архіву.  Але один пильний громадянин накатав скаргу у міський комітет компартії, що націоналісти піднімають голову, бо  націоналістичний лев ламає червону стіну з серпом і молотом», – розповів Андрій Гречило.

У 1990 році постало питання нового герба Львова.

«Вирішено було це питання опрацювати, але підігнали німці. З міста-побратима Фрайбурга приїхала делегація і привезли з собою грамоту, на якій був радянський герб Львова. Зрозуміло, що міській раді, де більшість становили депутати від Руху, це не сподобалося. Тоді вирішили це пришвидшити. Розробили великий герб, де розмістили зліва як щитотримача лева – територіальний символ, а з іншого боку був руський ратник. Під щитом було поміщено тризуб. Це була перша юридична спроба легалізувати тризуб. У липні 1990 року цей символ був затверджений міською радою, і це перше рішення, де офіційно був зафіксований тризуб», – пригадав науковець, який тоді був депутатом міської ради.

1997 року в законодавстві з’явилося визначення територіальних громад. Завдяки старання геральдичного товариства було додано статті про символи  – що вони затверджуються на рівні місцевих рад і це виключно їхня прерогатива.

«Але процес пішов дещо неконтрольовано і працювати зі всіма громадами є складно. Для всіх гербів має бути єдина форма подачі, а зовнішні елементи мають підкреслювати адміністративний статус. Було запропоновано для міських гербів зверху над щитом давати міську корону. Окремо є герби для сіл і окремо для сіл,  які мали історично статус міст та мали свої герби. В деяких містах було відновлено історичні символи, а для нових міст таких, як Соснівка і Новояворівськ символи довелося придумувати. Люди хочуть, щоби була назва населеного пункту на гербі. Аби врятувати гербовий малюнок розробляються варіанти, коли це подається на стрічках під щитом, часом хочуть підкреслити якість промислові особливості. На жаль, залишилися деякі рудименти російської геральдичної системи – однакові герби продовжують використовувати Харків і Харківська область», – розповів Андрій Гречило.

За його словами, Геральдичне товариство має в багатьох областях представників, подекуди створені комісії при ОДА чи облрадах.

«Але в деяких областях народну ініціативу не спинити. Люди знають, шо таке герби краще і малюють те, що їм подобається. Є різні конкурси малюнку на асфальті, а в результаті затверджують герби, особливо зараз з хвилею неконтрольованого герботворення для ОТГ. Почалися отакі шедеври, як в Харківській області – люди вважають, що це герб – все що живе, росте, рохкає в селі – все намагалися відобразити.

Очевидно, цей процес з часом буде якось врегульований. Але в чинному законодавстві наразі цього немає і, крім цього, з адмінреформою з’явилася купа консультантів, які вирішили підзаробити на цьому. Вони консультують громади за гроші  з європейських фондів з будь-яких питань – від пожежної безпеки і до геральдики. В інтернеті є «болванки» статутів для місцевих громад, і одні сильно розумні юристи там повписували, що  населені пункти, які входять до складу ОТГ, не мають права використовувати свою символіку. Вже навіть є прецеденти, коли в  Донецькій області новостворене ОТГ скасувало символіку, яку затверджували місцеві ради. З іншого боку, починають створювати герби і для адміністративного центру, і для ОТГ, де герб потім використовувати, вже ніхто не знає. З укрупненням громад взагалі вийшли цікаві речі. Волочиська ОТГ Хмельницької області нараховує 49 сіл. То вони примудрилися зробити і герб ОТГ, і Волочиська, і ще кожного села. Перспектива навести лад є, але зараз законотворцям далеко не до того. Поправити це можна буде років через 10», – підсумував науковець.

Володимир ГАЛЕЧИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.