дивись.info

Мир чи капітуляція: що Тристороння контактна група підписала у Мінську

Мир чи капітуляція: що Тристороння контактна група підписала у Мінську
Фото: Радіо Свобода

11 березня у Мінську відбулося чергове засідання ТКГ, на якому був підписаний документ, що сколихнув хвилю обурення у країні, оскільки, згідно з ним, було узгоджене створення нового органу – Консультативної ради, основними суб’єктами якої є Україна та ОРДЛО.

Що це за документ і які матиме наслідки, ІА Дивись.info запитала в експертів.

Що означає підписаний у Мінську на останньому засіданні Тристоронньої контактної групи документ?

Юрій Кочевенко, директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді. Військовий та політичний експерт:

«Росіяни фактично отримали те, чого вони так довго і вперто домагалися. Через тиск, провокації, обстріли, пропаганду. До даного часу «тристороння контактна група» тому і називалась «тристороння», тому що там були представлені три сторони: Росія і Україна, як сторони конфлікту, і ОБСЄ, як посередник. Російська пропаганда терміну «тристороння» завжди уникала і називала групу просто «контактною». Зрозуміло чуму їх так невигідною була фіксація цього факту.

Наталя Беліцер, Інститут демократії ім. Пилипа Орлика:

«Засідання Тристоронньої контактної групи (ТКГ) у Мінську 11 березня (яке співпало з датою оголошення в Україні карантину через пандемію коронавірусу)  і ухвалені на ньому рішення, вочевидь, є результатом попередніх домовленостей між Андрієм Єрмаком та Дмитром  Козаком. Це створило дуже небезпечну для України ситуацію; до слова, всі помилки Молдови у спробах розв’язати Придністровський конфлікт, в яких свого часу активну участь брав той самий Козак і на які вказували всі українські експерти, не тільки не були враховані, а навпаки, відтворені ще й у гіршому варіанті, тобто у фазі все ще «гарячої» війни.  Йдеться про ситуацію, коли «представники ОРДЛО» стають повноправними учасниками переговорів між двома сторонами («внутрішнього»?) конфлікту, а Росія відіграє роль не країни-агресора та окупанта, а «посередника», «гаранта» чи навіть «миротворця» нарівні з ОБСЄ, Францією та Німеччиною (передбачається, що кожен з цих чотирьох учасників матиме по одному «дорадчому голосу»).

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

«Підписані у Мінську документи – це ще один крок у напрямку капітуляції України перед Росією, у напрямку повернення нашої країни під вплив Москви, у напрямку згортання євроатлантичної інтеграції. Україна, внаслідок цілеспрямованої політики ЗЕвлади, невпинно втрачає суб’єктність на міжнародному рівні, втрачає підтримку з боку наших партнерів, і це незважаючи на надзвичайно вигідну для України ситуацію, в якій опинилась Москва через війну в Сирії і падіння цін на нафту. Ми маємо як ніколи високі шанси перемогти у війні, натомість ці шанси бездарно марнуються, а наші інтереси безпідставно здаються».

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт:

«На останньому засіданні  Тристоронньої контактної групи у Мінську було узгоджено створення Консультативної ради до якої мають входити по 10 представників від України та ОРДЛО та 4 представники від ОБСЄ, Німеччини, Франції та Росії з правом дорадчого голосу. Фактично реалізується мрія Росії про прямі переговори України з ОРДЛО та визнання Україною ОРДЛО. В той же час Росія стає не агресором, а миротворцем поруч із Німеччиною та Францією, які шукають шляхи мирного  врегулювання конфлікту. А окупація Донбасу представляється як внутрішньоукраїнський конфлікт».

Які наслідки підписання цього документа можуть бути для України?

Юрій Кочевенко, директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді. Військовий та політичний експерт:

«Опублікований документ фактично переводить Росію з статусу сторони конфлікту в статус спостерігача і навіть більше, гаранта. Таким чином, як мінімум в очах світу російсько-українська війна перетворюється на цей самий «внутрішній конфлікт». Що повністю відповідає стратегії Кремля. Дає підстави підмінити питання про зняття санкцій тощо. Наступним кроком можуть бути «російські миротворці». Світ це, найімовірніше, проковтне. Не можуть наші союзники бути більш проукраїнськими ніж сама Україна».

Наталя Беліцер, Інститут демократії ім. Пилипа Орлика:

«Документ про створення в рамках політичної підгрупи ТКГ Консультативної ради, сфокусований на проблемах виключно «політичного врегулювання», є абсолютно неприйнятним для України ігноруванням безпекових положень навіть Мінських домовленостей, не кажучи вже про фактичну відмову від начебто вже досягнутого національного консенсусу щодо «безпека – перш за все»; цей принцип означає стійке припинення вогню, виведення іноземних військ та зброї, контроль над кордоном тощо.  Крім того, це рішення порушує національне законодавство України, зокрема закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», де зазначено,  що Росія здійснює тимчасову окупацію територій  у цих областях.

Тому цілком очікуваним було суспільне обурення, яке вже спричинило акцію протесту. Більше того, оскільки цей несподіваний крок ніяким чином не обговорювався і не узгоджувався з Верховною Радою, нічого дивного, що навіть 45 депутатів фракції монобільшості «Слуга народу» підписали спільну Заяву – звернення до президента Зеленського, де висловили категоричну незгоду з рішенням про створення т. зв. Консультативної ради. При тому пояснення А. Єрмака, що це зовсім не означає визнання правосуб’єктності ОРДЛО, виглядає непереконливим, беручи до уваги підписи під документом «полномочных представителей» ОРДО и ОРЛО Ніконорової та Дейнего поруч із підписами Спеціального представника ОБСЄ Хайді Грая, другого президента України Кучми і Спецпредставника Російської Федерації Кульмухаметова. До того ж, таке рішення є відверто дискримінаційним стосовно тих жителів Донецької та Луганської областей, які змушені були виїхати з окупованих територій і в принципі,  мають аж ніяк не менші права обговорювати подальшу долю «політичного блоку» Мінських угод, ніж ті,  хто там залишився. Тому цілком зрозуміло, чому останнє засідання ТКГ спричинило чергову хвилю дестабілізації не тільки вздовж вже звичних, попередніх ліній розколу суспільства, а й всередині провладної більшості».

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт:

«Таке рішення може призвести до зняття з Росії санкцій, адже сама Україна вже не вважає її стороною конфлікту».

Чи повинна Служба безпеки України відкрити кримінальне провадження за статтею «державна зрада»?

Юрій Кочевенко, директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді. Військовий та політичний експерт:

«Підписання цього документа є державною зрадою».

Наталя Беліцер, Інститут демократії ім. Пилипа Орлика:

«Вважаю, що СБУ, НАБУ і ДБР мають всі підстави терміново розглянути подання Володимира В’ятровича з вимогою відкрити кримінальне провадження про державну зраду. Очевидно, активний суспільно-політичний спротив останнім рішенням ТКГ призведе або до їх скасування, або до серйозного програшу України в неоголошеній війні з Росією і подальшого загострення внутрішньополітичної кризи. Тимчасовий компроміс може полягати у відтермінуванні зустрічі під приводом тієї ж пандемічної загрози. А найгірше, що може зробити влада в цій ситуації – це скористатися карантином з його забороною масових заходів для того, щоб легалізувати незаконне рішення про створення Консультативної ради до наступної зустрічі ТКГ, призначеної на 25 березня, де воно має бути офіційно затверджено».

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

«Мало хто знає, але Служба Безпеки України вже веде розслідування за статтею «державна зрада» всіх тих дій вищого керівництва держави, які спрямовані на капітуляцію України у війні з Росією. І останні документи, підписані у Мінську, стануть лише черговим епізодом цієї справи. Провадження у цій справі було відкрите  за моєю заявою, після відповідного рішення суду ще у січні цього року. Цілком очевидно, що в діях високопосадовців є чіткі ознаки цього злочину, і не лише у підписаному в Мінську, а і у візиті Зеленського з Єрмаком в Оман, і у відведенні українських військ від укріплених позицій, і у видачі Росії злочинців та шпигунів, які до того ж є цінними свідками у доведенні злочинів російських окупантів, і в багатьох інших діях.  Але ми маємо розуміти, що розслідування буде об’єктивним лише у разі відставки Зеленського, яка, сподіваюся, невдовзі відбудеться».

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт:

«Україна може втратити підтримку своїх союзників, а її позиція в міжнародних судах буде послаблена. Погодження документу про створення  Консультативної ради слід розцінювати як державну зраду. Проте СБУ, яка знаходиться під контролем Зеленського не відкриє кримінальне провадження».

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.