Шлюб дерева і нитки: як подружжя із Косова створюють філософські гобелени (фото)

Любов ніколи не зазнає втрат, фрагмент скульптури; горіх; 2011р.в-min
Любов ніколи не зазнає втрат, фрагмент скульптури

Гобелени Кондратюків важко сплутати з роботами інших майстрів. За словами самих авторів, вони зосереджені на внутрішніх пошуках людської душі. Саме тому у роботах переважають образи сакральні, багато світлих тонів та радості.

У своїй творчості Оксана та Олег Кондратюки поєднали ткацтво та різьбу. А ще перші начерки робіт Олег зафіксовує у вірші, які часто є першопричиною нової роботи.  Зараз подружжя працює над проєктом «Єдина реальність», який постійно доповнюється новими роботами.

Ми запитали у майстрів, про що промовляють їхні роботи,  художню цінність ткацтва сьогодні, про творчі пошуки та філософію гобеленів Оксани та Олега Кондратюків.

– Багато робіт за відчуттями нагадують релігійний живопис Єжи Новосельського. Чим обумовлена поява християнських сакральних символів у вашій творчості?

Олег: Так, наша творчість має християнське підґрунтя, в якому об'єдналися дві       природи: в пізнанні та формуванні наших взаємин з Творцем, а в Ньому -  наших. Не християнські символи з'являються в нашій творчості, а навпаки, зі зросту нашої християнської душі виросла і зростає  творчість, не інакше. Співає дух, творчість тільки розтуляє уста. Тобто сакральний символізм в наших роботах – аж ніяк не тимчасовий шлях, в який нас, так би мовити, на деякий час, занесло. Це наше повітря, це наш духовний голос і він лунатиме тут, доки існуватиме матерія його оболонки.

– Під час розроблення композиції, сюжету, кому у вашому подружньому тандемі належить першість, чи завжди ви рухаєтеся в одному напрямку?

Олег: Ми завжди рухаємось в одному напрямку. Відповідно, нам дуже легко у внутрішній і зовнішній подорожі, і, заглядаючи в спільне духовне вікно, сюжет, обраний кимось з нас, підходить обом. Наприклад, проєкт «Тайна Вечеря» обрала Оксанка, відчуваючи внутрішню готовність для втілення. Це її ідея, я їй лише допомагаю з композицією фігур. На даний час виконання цієї роботи триває. Виконані тільки три нижні і дві верхні частини, виконання інших частин ще попереду.

Таємна вечеря (центральна частина, гобелен)

Оксана: Тема роботи «Земна партія Небесного Оркестру» виникла в Олега. Розробляли композиції спільно, бо інакше і неможливо. Тут треба звести на спільний робочий стіл можливості та специфіку двох матеріалів: дерева і нитки. Обговорити і вирішити ключові конструктивні та естетичні позиції цих виражальних засобів. Що і як обрамить, обійме дерево, що забарвить гобелен.

Фрагмент Земна партія Небесного Оркестру.

Олег: Тут тільки вдвох. Першенства в нас немає, бо ми два крила однієї птиці. Ми одне ціле ядро, яке використовує  сильні і вправні сторони одне одного на спільну мету. Ціль одна Ц взаємна усмішка.

«Не важливо, які руки чистили картоплю,  а які терли моркву, які тримали олівець, а які підбирали барву - це спільний борщ, спільна посвята. В нашій творчості кожен чується в свободі вираження, це танець в якому один не притісняє особливість іншого»

Тому, перш за все, ми – сім'я, а творчість – ще один спосіб любити один одного, ще одна нагода бути разом.

Чи можна стверджувати, що більшість ваших робіт – це духовні розмисли та переживання самих авторів, суб’єктивний досвід та власні пошуки?

Олег: Абсолютно вірно, всі наші роботи є ілюстрацією наших духовних знань, вираженням нашого духовного досвіду, прагнення і досягнення. В них є платформа здобутого, є і туга очікуваного, це наше душевне переживання. Це суб'єктивні слайди нашого світосприйняття, в якій відкривається і об'єктивна реальність, проте її панорама візуалізується з нашого духовного балкону. І за точність чи деформацію в ілюструванні її ми несемо повну відповідальність.

В майстерні, різьблений пласт Плат Вероніки

– Сам процес ткацтва є досить складним і ,певно, затратним у енергетичному плані. Як відбувається процес підготовки до створення гобелену, чи потребує це, можливо, і якихось духовних практик?

Оксана: Давно зрозуміла, що не я створюю роботу, а вона мене. За розміром гобелен більший за мене, і коли підходжу до ткацької рами, завжди відчуваю трепет. В наших роботах багато білого кольору, перевага світлих тонів. Відповідно, в майстерні потрібно зберігати і зовнішню чистоту. І, звичайно, тематика творів - вища за нас. Тому вчить приступати до виконання з молитвою, терпеливістю, відповідно в  постійності.

«Коли зрізую гобелен з ткацької рами, робота ніби відривається від мене. Тому що доки натягнута основа, я можу впливати на композицію, можна спорювати і змінювати цілі частини. Коли тканина зрізана, вже нічого не вдієш»

Буває, що ткала цілий день, а потім все спорюю, кажу: «Викинула день праці». Олег підбадьорює: «Краще викинути день, знайшовши правильний шлях, ніж соромитись роками без можливості виправлення». Останнім часом, я дуже полюбила працювати з деталями, вилюблювати їх. Один день – листочок, на другий – пір'їнка.

Неможливо зловити Гармонію раз на все життя, її потрібно завжди ловити, як пташку, в кожній роботі. Ми вчимося в кожній миті створення бути зосередженими. Знаємо, що кожна залишена помилка, це зморшка на обличчі глядача. Тобто ми постійно в стані навчання.

Так, звичайно, ткацтво і різьблення – трудомістка справа. Але нам цікаво проводити цілі дні в майстерні, бо це нам  приносить велику радість.

В майстерні.

– Яким чином ви прийшли до вибору розвивати себе у цьому напрямку мистецтва і власне, як з’явилася сама ідея поєднати ткацтво та різьбярство?

Олег: Ідея поєднати ткацтво та різьбярство виросла, як квітка весною, спокійно і легко, логічно і закономірно. Ми полюбили один одного, от і все. Шлюб дерева і нитки – як творча видима проекція нашого невидимого, але відчутного бажання бути разом. Взаємини дерева і нитки – ілюструють наші, вони дружать, люблять і промовляють в роботах один до одного. Дерево захищає, підтримує ткацтво, а воно навзаєм прикрашає барвами і заквітчує його собою. Це діалог, це розмова.

Оксана: Якщо коротко, з моменту, коли ми запрагли бути разом, все і почалося. Ми не так хочемо поєднувати різьбу з ткацтвом, як хочемо бути разом. Ось наша ціль. Творчість – це наслідок, не більше.

Любов Яка Сама Себе Віддала панно; висота 3м, ширина 1,5м; дуб, липа, бавовна, вовна, джут; різьба, ткацтво; 2010 р.

– Ваші гобелени явно не ужиткові, а є унікальними мистецькими творами. Якими технічними навичками потрібно володіти майстрові, аби працювати у техніці гобелену?

Оксана: Насправді, технологія виконання  гобелену є простою. Це звичайне щільне полотняне переплетення. Початківцю важливо навчитись відчувати натяг нитки піткання, яка утворює візерунок, це для того, щоби тканина була гладкою та мала рівні краї. Попри свою технологічну простоту, гобелен відкриває перед людиною з фантазією безмежні горизонти. Звичайно, бажано мати розуміння композиції, основи рисунку, живопису, бо чіткої схеми в тканні гобелену, як при вишиванні картин хрестоком, не має. Якщо ви хочете виткати картину, потрібно спершу її намалювати, відчути чи вдасться вам це зробити пензлем, а вже потім відтворювати нитками.

Раніше в творчості мене цікавили різні експерименти: пошуку несподіваних композицій, незвичної форми гобелену, поєднання різних за якістю ниток, поєднання цікавих переплетень, виявлення фактури. Хоча завжди за цією грою намагалась передавати певний настрій через символічні образи, знаки, за допомогою форми і кольору, ніколи не цікавили формальні композиції.  Від 2002 до 2010 року створила кілька десятків робіт, сьогодні вони прикрашають житлові і громадські інтер'єри.

Молитва Ангела Хоронителя

На даний час вважаю, що займаюсь не так ткацтвом, як живописом ниткою. Ми називаємо - це «тканопис». Для ткання використовую щільність основи 5 ниток на 1 см., що дозволяє відтворювати дрібні деталі. Якщо раніше могла створити роботу за два – три тижні, то тепер це зовсім інші часові проміжки. Нас не цікавить сам термін виконання і кількість робіт, а дуже турбує змістова вага створеного і його вплив.

Як народжуються сюжети для творів та як часто ви апелюєте до традицій у своїй творчості?

Олег: Слово є одним з основних засобів, з якого все починається. Ми озвучуємо своє невидиме, уявне, чуттєве. Висловлюємо один одному. Так би мовити, граємо в бадмінтон ідеями і думками. Від цього вони обточуються, вигострюючись увиразнюються, і ще вище підлітають у приємні несподіванки та одкровення. Це завжди таємниця творчості, не одразу розумієш, що виросте. Іноді з маленької зернини ідеї розв'язується велике древо емоцій. Іноді гілка нових спроб, в'яне у розвитку за браком сенсу.

Оксана: Олег зафіксовує поетично ці перші начерки робіт у віршовану тканину. Іноді вірш стає причиною для створення нової роботи, іноді візуальний твір сприяє написанню вірша. Це не контролюється, це незалежне від нас виринання, а вже виконання в матеріалі більш регульований процес, обрамлений знаннями та досвідом, навичками та чуттями.

Олег: Ми зосереджені не на традиціях етнічного спадку бездонно-багатого нашого українського народу, а на внутрішніх коридорах людської душі. Саме це нас захоплює. Ми досліджуємо внутрішній стан духа, його прагнення, спрямування і все що впливає на його вектор.

– Де вже відбувалися ваші виставки? Наскільки сучасна людина зацікавлена ткацтвом?

Олег: Ми працюємо над проєктом «Єдина Реальність» з 2010 року. Виставка була в м. Івано-Франківськ в 2014 році. Цей проєкт наповнюється і збагачується новими роботами. Ми не ведемо активну виставкову діяльність, оскільки сам процес презентації робіт для нас не є простим. Через те, що роботи за розміром сягають трьох метрів і більше. Ми зараз зосереджені на створені нових, щоби незабаром представити їх у відповідно просторих залах нашої країни.

Оксана: В період до зустрічі з Олегом мої гобелени були представлені на виставках в містах Івано-Франківськ, Чернівці, Коломия, Косів, Київ, а також в Парижі, Афінах, Мадриді.

Фрагмент скульптури Адам деревина липи, в процесі.

Олег: Для нас ткацтво і різьба служать інструментом для  висловлення думки. Це наш засіб спілкування.

«Ми не намагаємось зацікавити сучасну людину тембром нашого голосу, тобто саме різьбою і саме ткацтвом. Для нас важливо зацікавити її змістом і значенням нашої розмови»

– Хочеться поговорити про більш абстрактну роботу 2009-го року «Щоб усе співало» та «Мандрівка» з чорним конем, які привернула мою увагу. Про що вони?

Оксана: Ці роботи були створені ще до нашого спільного проєкту з Олегом. Гобелен «Щоб усе співало» символізує радість буття. Співає земля, спіає українське жіноцтво, співають квіти і рослини. Все розвивається, переливається барвами і квітне. Такий ансамбль розвитку, що за настроєм нагадує наближення весни.

В роботі «Мандрівка» головним персонажем є кінь як уособлення людини-пілігрима, що мандрує життям у пошуках істини. Килимок зображений між коником і драбинкою символізує мистецький супровід, бо роль мистецтва, теж слугує містком приготування людини, щоб підняти опущену голову до Неба, скеровуючи її до драбини вдосконалення. Піднімаючись, людина стрічає Любов. Робота відображає шлях в часовому проміжку, яким людина полишаючи тимчасове і тлінне, простує до Вічності сходинками цінностей.

– Чи купують українці гобелени, враховуючи те, що ціна на твори мистецтва не є низькою, а купівельна спроможність у нас бажала би кращого?

Оксана: Так, роботи в нас замовляють і купують. Людям подобається наше поєднання різьби і ткацтва. Неодноразово спостерігаємо таку властивість, що придбавши один гобелен, людина замовляє ще. Тому що ткана і різьблена поверхня, окрім сюжету виявленого у барвах, фактурі та рельєфі, несе в собі особливе тепло творчої реальності, яке не передається через фотографію.

Фрагменти Небо впало ( присвята Небесній Сотні)

Олег: Ткацтво і різьба знаходяться в ніші таких ремесел, які завжди будуть цікаві і рідні людям. Висока і низька спроможність сучасного українця може впливати на діапазон розвитку цих ремесел і аспект змістової і естетичної якості. В творах, які мають великий попит, може падати якість, через велику кількість тиражування. Скрута теж сприяє поспіху та ігноруванню вад, щоб піймати доступність. Отже, і те, і інше середовище не є остаточно стабільним, хоча при високому попиті і легше налагодити механізм купівельної співпраці. На нашу думку, треба завжди зберігати баланс. Твір повинен бути чесно виконаним в будь-яких умовах. Бо творчість - це не маркетинг, а врожай під звітністю сумління, і все. Ціна яблука може коливатися, але воно мусить бути поживне, воно зобов'язане бути справжнім.

Довідка

Кондратюк Оксана - народилась 24 квітня 1980 року в м. Косів. 1997 року розпочала навчання в Косівському коледжі ПДМ. Особливий відбиток у  художньому зростанні Оксани залишила творчість Михайла Біласа.

Закінчила навчання в Косівському інституті 2006 року.

З 2006 року працює викладачем Косівського училища ПДМ.

2007р. закінчила магістратуру у ЛНАМ.

Відтоді композиції з’являлися на виставках:

- 2008р., “Гра у чотири руки” - м.Івано-Франківськ;

- 2009р., «Український фолькмодерн» - м. Чернівці;

- 2009р., «Гра у чотири руки» - м. Івано-Франківськ.

- 2009р., «П’ять інтерпретацій України» - м. Афіни.

- 2010р., Всеукраїнська Різдвяна виставка НСХУ – м. Київ;

- 2010р., «Передвеликодні дари» - м. Мадрид; м. Париж;

- 2010р., «Вишивка. Рукоділля. Ремесла» - м. Київ;

- 2010р., «Гра у чотири руки» - університет Т.Г. Шевченка, м.Київ;

Уперше спробували поєднати ткацтво й різьбу 2010 року. Відтоді цей художній танець двох матерій триває досі у проекті “Єдина Реальність”.

2014р. відбулась прем’єра в Музеї мистецтв Прикарпаття, в Івано-Франківську.

Кондратюк Олег - народився 28 грудня 1981р. в м. Волочиськ Хмельницької області.

Після закінчення Долинської художньої школи 1997 р. вступив у Стрийський професійний художній коледж 16. Тут почались перші спроби спілкуватися з деревом.

Закінчив Косівський інститут 2006 року. А далі розпочалися довгі мандри пошуку себе самого й віднайдення особистої платформи творчого виявлення власної душі.

Підготувала Олександра Герцюк-Багач

Фото автора

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: