Усміхатись онлайн: солідарність, яку ми будуємо

Прослухала декілька звернень лідерів до лідерок європейських країн до своїх громадян та громадянок щодо ситуації з короновірусом. І звернула увагу на базову річ – більшість лідерів звертають увагу на солідарність спільнот у даній ситуації.

Що ж таке ця солідарність? І як у нас з нею?

Солідарність у Стародавньому Римі означала відповідальність за борги іншого. Нині «солідарність» використовують тоді, коли одна спільнота протистоїть іншій (наприклад, у війні або під час революцій). Часто також говорять про корпоративну солідарність – зобов’язання спільноти за кожного свого члена. А ще сьогодні солідарність – це відповідальність кожного члена спільноти за ситуацію, що не пов’язана з правовим порядком та справедливості.

Для України – солідарність сьогодні має низку дуже значних викликів.

Передовсім в час війни ми схильні реалізовувати солідарність для розпізнання чужого – того, хто воює з нами по той бік. Але як тоді, так і тепер наша солідарність – це наша самоорганізація та самозарадність. Не випадково перші спільноти, які активно почали дбати про забезпеченість лікарень та медичних працівників, – це люди, які побудували волонтерську допомогу армії.

Солідарність – це принцип організації життя людей, коли той, хто може, допомагає тим, хто не може. Це не допомога старшої сестри молодшій, не благодійність багатих щодо бідних. Це відповідальність на своєму місці, вийти за межі звичного статусу та соціальної ролі. Для України це досить складна ситуація, зокрема через те, що соціальна нерівність дається нам взнаки на кожному кроці –  нерівність в освіті, нерівна медична допомога, правовий захист тощо, гра у популізм навколо всіх зробити багатими. Однак саме така солідарність нам сьогодні потрібна : просто людей, просто тих, хто живуть в одному селі чи місті, в одній країні, ходять одними дорогами. І дуже радію, що такі приклади солідарної допомоги ми вже маємо: допомога літнім людям, підвези медика на роботу тощо.

Солідарність стає відповіддю на ще один виклик – свободи та відповідальності. Ми звикло вважали, що відповідальність є зворотною стороною свободи, але сьогодні цього недостатньо. Відповідальність – передумова солідарності. Кожен наш вчинок повинен розцінюватися не лише як власна свобода, але як відповідальність перед спільнотою. Саме тому носіння масок, які наче нічого не дають у плані індивідуального захисту, є виявом солідарності – бо захищаються інших від наших вірусів.

Солідарність – це і про обмеження. Однак не прав, а способів поведінки, це дисципліна – поводитися так, щоб інші почувалися безпечно та затишно. Звісно, у всіх нас є колективні моделі поведінки, які роблять нас учасниками спільнот. І сьогодні – для нас унікальний час перевинаходити ці норми такими, що будуть для нас нести найважливіші цінності. Зрозуміти, що для нас важливо: факт закупів чи можливість поспілкуватися з продавчинею, побачити подругу, яка посміхається онлайн, чи вдавати люб’язність у колах, які були для нас вимушеною необхідністю. Обмеження бувають корисними.

Наш виклик солідарності – це ще й виклик громадянської ідентичності. Ми поки вчимося бути демократичною спільнотою, а тому для нас дуже важливо бачити демократичний спосіб прийняття рішень, прозорі та зрозумілі рішення. Якщо цього не буде – ми можемо знову дуже швидко очікувати простих і ефективних рішень. А солідарність  – це коли ми, як члени однієї спільноти, в одному човні перебуваючи, не перекладаємо відповідальність на когось. А просто беремо й робимо.

Тому я просто вдячна всім ініціативам, які слідкують за прозорістю прийняття рішень, шукають рішень, носять маски та й загалом просто посміхаються один одному. Хай поки онлай.