21 рік без В’ячеслава Чорновола

7_chornovil_traven_1990

25 березня, 1999 року, на 55-му кілометрі автодороги Бориспіль-Золотоноша загинув ініціатор національно-визвольного руху шістдесятників та дисидентів, політик, публіцист, засновник Української Гельсінської Спілки, співзасновник Народного Руху України та один з найяскравіших борців за незалежність України В’ячеслав Чорновіл.

25 березня, 1999 року, на 55-му кілометрі автодороги Бориспіль-Золотоноша, загинув ініціатор національно-визвольного руху шістдесятників та дисидентів, політик, публіцист, засновник Української Гельсінської Спілки, співзасновник Народного Руху України та один з найяскравіших борців за незалежність України В’ячеслав Чорновіл.

Він був одним з тих, хто започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Один із ініціаторів створення Української Гельсінської Спілки. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років.

В’ячеслав Чорновіл став одним з лідерів українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-90-их років. Був одним із засновників Народного руху України.

У 1990-1992 рр. - голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р.

У 1991 році В’ячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України. Він посів 2 місце, набравши 7 420 727 голосів або 23,27%.

З квітня 1992 року – на постійній роботі в парламенті України. Народний депутат України двох наступних скликань — 1994 і 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного руху України.

25 березня 1999 року Toyota, якою В'ячеслав Чорновіл та його водій Євген Павлов поверталися з Кіровограда, зіткнулася з КамАЗом із причепом, який розвертався посеред шосе на 5 км автотраси Бориспіль–Золотоноша.

62-річний Чорновіл сидів на передньому пасажирському сидінні. Він та його водій загинули одразу, прессекретар політика, відомий журналіст Дмитро Понамарчук, який в той час відпочивав на задньому сидінні, отримав травми, але залишився живим.

В'ячеслав Чорновіл був похований на центральній алеї Байкового кладовища в Києві 29 березня 1999 року, на прощання прийшло понад 200 тисяч людей. Труну з тілом В'ячеслава Чорновола несли на руках від Володимирського собору.

Дмитро Понамарчук, як і інші близькі лідера Руху, вважає, що це був саме замах, Чорновіл помер не одразу, і у виконавців замаху на нього було ще кілька хвилин, щоб добити його.

У 2015 році колишній заступник генпрокурора Микола Голомша розповів, що після аварії Чорновола могли добити кастетами.

За два десятиліття справу про загибель лідера Народного руху неодноразово закривали й відкривали. Його син, Тарас каже – зараз справа формально відкрита, але реально слідчі дії вже давно не проводяться.

«Не проводиться жодних слідчих дій. Єдине, що дякувати Богу, ще не додумалися, Венедіктовій руки не дійшли – слідство формально не закрито. Воно зупинене, і вже досить давно. Це провадження кілька разів відкривали і закривали, коли ми добивалися, щось трохи відновлювалося. Був дуже довгий період – 2004-2010 роки – коли слідство продовжувалося, потім Пшонка його закривав. Тоді ми добилися і його трохи відновили фактично для того, щоб в 2010-2011 ролі фальсифікувати остаточно матеріали і скинути його в суд. І якраз у 2014 році,  в січні, коли були перші жертви на Європейській площі, надійшла  вказівка і суддя Бориспільського міськрайонного суду, з грубим порушення закону, виніс ухвалу про припинення слідчих процедур і закриття справи у зв’язку із закінченням термінів давності. Це було порушення, бо були обґрунтовані підстави вважати що там не звичайна аварія, а умисне вбивство, а для таких справ термінів давності немає», – каже Тарас Чорновіл.

Після перемоги Революції Гідності весною 2014 року Апеляційний суд постановив відновити розслідування.

«Суд виніс рішення передати матеріали до прокуратури для проведення повторного розслідування, причому з чітким формулювання статті - «замах на життя державного діяча», а не по ДТП. Натомість прокуратура цю справу скинула органу, який в принципі не може розглядати справи по цій статті – одне з управлінь МВС. Після довгих добивань справу повернули знову прокуратурі. Її жодного дня не розслідували а потім просто зупинили. Зараз справа у підвішеному стані, і ми в очікуванні, що може колись ситуація кардинально зміниться. Хоча, чесно кажучи, в мене сподівання вже не так на слідство, як на те, що злочинці в якийсь момент відчують себе дуже впевнено і почнуть самі говорити і писати мемуари. Так як свого часу ми дізналися від Судоплатова та інших, обставини низки політичних вбивств радянського періоду. Тобто я більше сподіваюся на те, що хтось із тих, хто зараз перебуває у Москві, захоче похвалитися своїм «великим досягненням», бо втрачено багато років. На мій погляд, реальні слідчі дії припинилися десь у 2008 році. Вже у 2009 році говорити про слідчі дії не було жодної підстави, вже відбувалося згортання і погіршення слідчої бази. А 12 років – це занадто великий час втрачений, щоби розраховувати на слідство», – підсумовує Тарас Чорновіл.

Володимир ГАЛЕЧИК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: