Вербна Неділя або Вхід Господній у Єрусалим: традиції, прикмети, історія свята

«Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!»

Вербна неділя — це народне та релігійне свято. Християнська його назва — Вхід Господній у Єрусалим. Святкується вона рівно за тиждень до найбільшого свята року — Великодня.

Оскільки Великдень щоразу припадає на нову дату, то й Вербна неділя мандрує календарем. У 2020 році це 12 квітня. У святі пов’язані одразу дві великі історії для українців: дохристиянські народні традиції та релігійне значення свята.

Про обидві ці історії, їх традиції та прикмети — Всвіті розповість далі.

Вхід Господній у Єрусалим: святкування 2020

Назва свята стосується християнської легенди про останнє диво, яке явив світу Ісус Христос, перед розп’яттям. За день до цього, згідно з Євангелієм, Ісус воскресив померлого Лазаря з Віфанії. Оскільки Вербна неділя припадає завжди саме на сьомий день тижня, то події перед нею мають назву Лазарева Субота.

Це диво настільки вразило всіх, що коли Ісус йшов — вони в знак пошани кидали йому пальмові гілки під ноги. Ці гілки були символом перемоги над смертю. Але, оскільки в Україні пальми не ростуть — символічне дерево замінили на звичніше для нашого народу. Тобто, на вербу, яка символізує початок нового життя в українських традиціях. Звідси й пішла інша традиція — святити вербу в церкві та прикрашати нею оселю. Проте, у 2020 році під час Вербної неділі все ще триває карантин, тож ми радимо уникнути походів у церкву. Можна просто прикрасити вербою оселю, та дотримуватися інших народних традицій, які не потребують перебування у великому скупченні людей.

Дохристиянська історія Вербної неділі

Як і з більшістю народних свят — Вербна неділя колись мала не християнське значення, а язичницьке. Це був цілий тиждень святкування під назвою Вербиця. Не дарма пальмові гілки в християнських легендах замінили саме на вербу. Адже, вона й о цього мала сакральне значення для українців.

Наші предки вірили в те, що на вербових гілках відпочивають душі померлих родичів та добрі духи. А, значить, ці гілки принесуть із собою в дім тільки хорошу енергетику. Навесні, верба чи не першою пускає бруньки, які пробиваються, під ще холодним, але вже весняним сонцем.

Також, верба уособлює родючість та силу матері-природи. Щоби передати цю силу людям та тваринам, вербовими гілочками в ці свята били одне одного та домашню худобу. Звісно, не сильно, жартома, промовляючи «Не я б’ю — верба б’є!».

Прикмети, вірування та традиції, пов’язані з вербою

Оскільки ключовим елементом свята є саме вербова гілка, то всі прикмети, повір’я та традиції — стосуються саме цього дерева. Ось кілька найпопулярніших:

• Гілля верби — це оберіг для здоров’я. А вдарити гілочкою в цей день — те ж саме, що побажати здоров’я.
• Треба ставити її вдома, як оберіг від нечистих сил.
• Хороша прикмета — випасати цього дня худобу, підганяючи гілочкою верби.
• Раніше вірили, що нею можна, навіть, відігнати дощові хмари. Для цього треба просто помахати гілкою до неба, відганяючи хмари в інший бік.
• Вербових котиків додавали в кашу, варили, та їли, щоби черпнути сил матері-природи.
• Раніше було заведено садити вербове дерево біля криниці, щоби вода в ній була чистою.
• Гілки після свята не можна викидати — їх треба добре висушити, а потім розпалювати ними піч, у якій будуть пектися великодні паски.
• Відвар із гілок цього дерева вважали цілющим: його давали пити тим, у кого проблеми зі шлунком, чи головні болі. Також, кого давали тваринам, які погано почуваються.

Серед прикмет, які не стосуються верби — традиція садити кімнатну рослину. Мовляв, якщо посадиш її цього дня, то в будинку буде достаток. Також, слідкували в цю неділю за погодою: якщо йде дощ, то цьогоріч слід чекати гарного врожаю.

Як закінчиться свято — на наступний день починається Страсний Тиждень, найсуворіші дні Великоднього посту. Про кожен із цих днів та про свято Великдень — читайте в інших матеріалах на нашому сайті. І не забувайте, що цьогоріч — всі свята варто влаштовувати вдома.