Прекрасне поруч: пам'ятки Львова і Львівщини, на які ви досі не звертали увагу

У суботу, 18 квітня, світова спільнота відзначає Міжнародний день пам’ятників. З нагоди свята ІА Дивись.інфо висвітлює пам’ятки історії та архітектури, котрі несправедливо обділені увагою громадськості.

Замок у Поморянах

У селищі Поморяни Львівської області знаходиться унікальна пам’ятка історії та архітектури XV століття. Замок належав родині подільських воєвод, а 1504 року польський король дав Поморянам статус міста й надав йому Магдебурзьке право, встановив торги і 2 ярмарки. Замок був добре укріпленим, мав великий запас зброї і гармат. Поморянська твердиня вистояла перед облогою турків у 1672 році, коли зруйнували Золочівський замок.

«Сьогодні замок погано збережений, потребує негайної реконструкції та консервації. Покрівля сильно пошкоджена. Востаннє його реставрували у 1978 році. У 2011 році обвалилася одна зі стін замку – її розібрали на сувеніри. Нині для відновлення споруди збирають кошти різні громадські організації», – відзначає краєзнавець Іван Сварник.

Оборонний двір у Жовкві

Приблизно за 100 м від Глинської брами, яка належить до оборонного ансамблю Жовкви, знаходиться склепінчастий підвал. Як встановили історики, він був збудований у XVI ст. : над підвалом була зведена житлова споруда висотою близько 10 м, яка водночас виконувала оборонну функцію.

Краєзнавець Іван Сварник відзначає, що оборонний двір був зведений раніше від оборонного муру Жовкви. Та попри це, сьогодні не облікується в жодних офіційних реєстрах як пам’ятка історії та культури.

«Оборонний двір перебуває у занедбаному стані. Це несправедливо і суперечить здоровому глузду, враховуючи його історичну цінність», – каже Іван Сварник.

Належав оборонний двір родині Жолкевських – з прізвищем котрих пов’язують назву міста. Як і належить фортифікаційній споруді, оборонний двір був оточений валами і ровом.

Щоби побачити пам’ятку, треба перейти річку через місток поблизу Глинської брами і звернути ліворуч.

Дім адвоката Сегаля

Чимало пам’яток, які несправедливо обділені увагою, є і у Львові.

«Львів називають культурною столицею, однак насправді мало котра пам’ятка реставрується належним чином. Автентика нищиться на очах. Той образ Львова, котрий сьогодні бачать туристи – хибний», – відзначає історикиня архітектури Тетяна Казанцева.

Один із промовистих прикладів – дім адвоката Сегаля, будинок на розі вулиць Чайковського та проспекту Шевченка у Львові. Зведений у стилі сецесії, з унікальними вітражами та панно.

У радянський час інтер'єри було частково переплановано. У кімнатах встановили численні перегородки для розміщення щонайбільшої кількості фірм та установ. Натомість на першому поверсі автентичні внутрішні перегородки між приміщеннями, в яких містились окремі крамниці та фірми, були розібрані. Тут запрацювала продуктова крамниця, яку небезпідставно прозвали «сквозняком».

Гепнерівська кам’яниця

Сумна доля також у приміщення на площі Ринок, 28. Раніше тут була розташована Гепнерівська кам’яниця, пам’ятка житлової ренесансної архітектури у Львові. Її фундаменти були закладені ще в XIV ст.

«Пам’ятка унікальна системою опалення. Тільки уявіть: тепла підлога  у кам’яниці часів Ренесансу! – зазначає Тетяна Казанцева. – Такі пам’ятки подекуди трапляються у Польщі. Поляки там прилаштували музеї, які користуються величезним попитом серед туристів. Натомість у Львові на місці історичної кам’яниці постав ресторан, а на місці теплої підлоги – кухня, оббита вагонкою. Будівля також має внутрішній дворик, котрий нічим не поступається Італійському. Зараз у дворику підведені металеві труби, дерев’яні конструкції оброблені короїдом».

Вілла Яна Яжини

Історикиня побоюється, що схожа доля може спіткати інше історичне приміщення – віллу на вулиці Самчука, 5.

Будівля архітектора Адольфа Вайса 1894 року, яка належала ювеліру Яну Яжині. Вілла збудова у стилі пітореску, фасад прикрашений розкішною керамічною плиткою.

Казанцева припускає, що до зведення будівлі мав бути причетний архітектор Іван Левинський. Про це свідчить візерунок на плитці – Левинський полюбляв прикрашати будівлі трилисником.

За даними Prozorro, нежитлові приміщення підвалу вілли на вулиці Уласа Самчука, 5 площею 99,6 кв. м продали 2018 року. Стартова ціна приміщень становила майже 1,5 млн гривень, утім у результаті торгів їх продали ТзОВ «Слов’янський двір» за 1,9 млн гривень.

Однак у червні 2019 року Львівська міськрада дозволила двом львів'янкам – Лесі Мойсейко та Надії Гембарі - відреставрувати пам'ятку архітектури на вул. Уласа Самчука, 5.

«Попри це, зараз будівля знаходиться у вкрай занедбаному стані. Дах провисає. Незабаром карниз може впасти, вона потребує негайної реставрації», – відзначає Тетяна Казанцева.

Торгово-промислова палата

Натомість успішним прикладом збереження пам’ятки є будівля прокуратури у Львові. Раніше там знаходилася торгово-промислова палата. Приміщення належить до стилю пізньої сецесії з помітними ознаками неокласицизму.

Будинок вирізняється унікальним комплексом монументально-декоративного оздоблення, який включає настінний живопис, скульптуру, вітражі і мозаїки. Авторами проєкту торгово-промислової палати стали Альфред Захаревич, один з найвпливовіших її членів та Тадей Обмінський.

Пам'ятка – характерний приклад адміністративної будівлі Львова початку ХХ ст. та яскравий приклад  синтезу просторових мистецтв – настінного живопису, скульптури, вітражів та мозаїки з архітектурою.

Пам'ятник винахідникам гнотової лампи

Натомість популярні пам’ятники Львова, з якими туристи часто й асоціюють місто, спершу мали виглядати інакше.

Скульптор Володимир Цісарик пригадує: за проєктом, винахідники гасової лампи - Ян Зег та Ігнатій Лукасевич мали сидіти поруч. Вони винайшли освітлювальний пристрій – так звану гнотову лампу разом, а тому за логікою мали по-товариському сидіти один навпроти іншого.

«Натомість у проєкт втрутився замовник – Юрко Назарук, - згадує скульптор. – Він запропонував розмістити одного з винахідників у вікні третього поверху, аби скеровувати погляди перехожих догори».

Завдяки такій корективі пам’ятник винахідникам став однією з улюблених атракцій туристів та львів’ян. Охочі сідають напроти Яна Зега, щоби сфотографуватися.

Пам'ятник сажотрусу

Те саме стосується пам’ятника сажотрусу – ще одного місця зі списку «must visit in Lviv». Сьогодні складно уявити цього відомого персонажа без бороди. Та спершу Володимир Цісарик задумував його саме таким.

«Мені він бачився дещо інакшим: більш чепурним, прилизаним чи що. Дуже вже порядним. Та знову втрутився Назарук і запропонував зробити його більш динамічно-агресивним. Ми  додали бороду, декілька зморшок – і став справжній сажотрус», - згадує автор.

У циліндр сажотруса можна кинути монету на щастя. Монетка через отвір у циліндрі падає у водостічну трубу і нею скочується у скриню.

Палац Більських

Колись розкішний палац у Львові на площі Галицькій, 10 нині розсипається на друзки на очах.

Будинок збудований на початку XVIII ст. у стилі рококо, в інтер’єрі – ампір. Двоповерхова мурована з цегли будівля, перекрита мансардним дахом. Над головним входом – кам'яний картуш з гербом.

Першим власником був доктор Гарамі, італієць за походженням. Потім будівля переходила до родин Комаровських, Потоцьких, Більських, згодом опинилася у підзвітності міста, а мерія натомість передала приміщення для потреб торгово-промислової палати, а згодом – ремісничого об’єднання.

«Навколо палацу був сад. Це пам’ятка державного значення, місто над нею некомпетентне. В інтер’єрі та на фасаді – унікальна ліпнина. У 1939 році будівлю націоналізували і передали під Львівську обласну наукову універсальну бібліотеку. Бібліотека провела там 61 рік, допоки її не виселили через поганий стан будівлі, – розповідає Іван Сварник. – Стан погіршується, дах протікає».

Скульптура Адама Міцкевича на фасаді будинку на вул. Франка, 28

Попри цю скульптуру львів’яни проходять щодня, однак мало хто відзначає її особливість.

Вулиця Івана Франка, 28. Цей житловий будинок, збудований у 1899 році за проєктом Анджея Ґоломба для архітектора Едмунда Жиховича та його дружини Ольги, доньки відомого скульптора Париса Філіппі, мав освітнє призначення. Два його поверхи займав приватний дівочий ліцей ім. Адама Міцкевича, яким керувала Ольга Жихович.

«Саме на її замовлення скульптуру Міцкевича у ніші на другому поверсі фасаду виготовив один з найгеніальніших львівських митців Леонард Марконі», - розповідає краєзнавець і журналіст Роман Онишкевич.

Йдеться про скульптуру Адама Міцкевича у повний зріст. А ще на трьох львівських кам’яницях встановлено погруддя поета: на Театральній, 9; Листопадового Чину, 14; Івана Франка, 104.

Зокрема кам’яницю на вулиці Театральній, 9 прикрашали погруддя шести польських письменників, серед яких, звісно, і Адам Міцкевич.

Будинок був зведений у 1892 році архітектором Юзефом Каетаном Яновським для Владислава Губриновича, котрий займався підприємницькою діяльністю, пов’язаною із видавництвом, продажем і випозичанням книг. Два перші поверхи будинку займала книгарня «Губринович і Шмідт».

Ірина ЯКИМ