30 років без Гічкока: що приніс кінематографу король жахів
Ім’я Альфреда Гічкока – одне з найвідоміших у світовому кінематографі. Його називають королем жахів, батьком трилера і одним з перших режисерів, що сформував свій авторський стиль.
29 квітня минають 30-ті роковини з дня смерті видатного метра. З цієї нагоди ІА Дивись.інфо вирішила пригадати досягнення Альфреда Гічкока у кіновиробництві, за що його люблять і яким винаходам завдячують. Також ми підготували підбірку найкращих фільмів режисера.
Його картини змінили кіномову, вплинули на покоління кінематографістів і простих глядачів та справедливо посідають перші місця у списках кращих фільмів усіх часів і народів.
Перша асоціація, що виникає з іменем Гічкока у кінокритиків, це «саспенс», тобто художній ефект вичікувальної напруги, тривалого тривожного стану «підвішеності». Гічкок досконало оволодів майстерністю цього прийому і зробив його невід’ємною рисою свого режисерського почерку.
Кадр із фільму "Психо"
При чому він надавав перевагу роботі з так званим «відкритим саспенсом», коли глядач вже знає, що герою загрожує небезпека, а от герой – не в курсі. Режисер тісно пов’язував саспенс з драматургією і стверджував: аби ефект спрацював, глядача необхідно грамотно до нього підвести.
«Публіку належить найбільш повно інформувати. Знаючи, чого йому варто очікувати, глядач мимоволі готується до сприйняття, що дуже суттєво для створення вичікування», – казав Гічкок.
Інший його цікавий коментар стосувався атмосфери. Метр казав: «Коли я створюю історії, мене понад усе хвилюють не характери, а скрипучі сходи. Саме сходи можуть заскрипіти під героєм». Таким чином Гічкок будував сюжет на увазі до промовистих деталей і атмосфери, а також на фантазії глядача, котрий несвідомлено домислює розгадку небезпечної ситуації.
Альфред Гічкок бездоганно оволодів аудіовізуальними засобами, що підсилюють ефект. В його картинах наростання напруги супроводжував бій годинника, удари серця, нервове дихання, крупні плани, плавне панорамування і чіткий монтажний ритм.
Крім того, Гічкок майстерно суміщав саспенс з фірмовим чорним гумором.
Гічкоку приписують знамениту цитату: «Щоби зробити великий фільм, потрібен сценарій, сценарій і ще раз сценарій». І дійсно, сценарію режисер завжди відводив першочергову роль, беручи за основу видатну літературу і запрошуючи до співпраці кращих кінодраматургів. При цьому у більшості Гічкоківських картин є низка драматургічних особливостей, характерних фішок.
Саме Гічкок популяризував такий характерний фабульний елемент, як «макгафін». Це певний предмет, довкола володіння яким, пошука якого будується вся історія. Сам по собі, поза контекстом, цей предмет значення не має. В різних фільмах Гічкока в якості макгафіна виступали гроші, секретні документи, урановий порошок і так далі.
Володіючи особливою цінністю для героїв, макгафін допомагає запустити сюжет і нарощувати очікування.
Гічкока можна вважати першим видатним майстром сюжетних твістів. Сам режиссер зізнавався, що йому подобається розважати глядача, підкидаючи йому різкі сюжетні повороти, які збивають з пантелику своєю неочікуваністю і також дозволяють посилити напругу. Звісно, найсильніші твісти пов'язані з ключовими інтригами і кульмінаційними епізодами, але іноді радикальні повороти з'являлися в найбільш незвичних місцях і знаменували радикальні експерименти з драматургією.
Так, до прикладу, у «Психо» цікавий твіст відбувається у першій третині фільму: ми лише встигаємо налаштуватися на певний сюжет і звикнути до персонажа, аж вона помирає, а вся історія повертається у зовсім неочікуване русло.
Інший улюблений мотив Гічкока – сни. Через них герої згадують своє минуле, дізнаються страшні таємниці і переживають глибокі страхи.
Аби як належить оцінити внесок Гічкока у кінематограф, пропонуємо переглянути такі стрічки:
«Запаморочення»
Сюжет фільму, названого Американським кіноінститутом одним з кращих детективів сучасності, заснований на романі письменників П'єра Буало і Тома Нарсежака «Серед мертвих».
Трагічна смерть напарника спровокувала у Джона «Скотті» Фергюсона неприборканий страх висоти, тому він покинув службу в поліції. Приятель відставного детектива запропонував йому зайнятися приватними розслідуваннями і почати зі стеження за своєю неадекватною дружиною. Але дивна одержимість Мадлен виявиться зовсім не тим, чим здається на перший погляд.
«Птахи»
Один з найвідоміших фільмів Гічкока змусить вас по-новому подивитися на... пташок.
У маленькому містечку в США життя минає в розміреному темпі. Люди зустрічаються, закохуються, одружуються, розлучаються - ніщо не віщує трагедії. Раптом у головну героїню Мелані Деніелз врізається чайка. Жінка не надає цьому особливої уваги, однак невдовзі життя мирного містечка перетворюється на справжнє пекло.
Жителі міста зауважують, що птахів у місті стало більше, і вони вже не бояться людей. Навпаки, вони проявляють дедалі більшу агресію, нападаючи на місцевих на вулиці посеред дня. А незабаром птахи починають вриватися в будинки, і їх не зупиняють ні вікна, ні двері.
«Психо»
Дівчина пориває з розведеним чоловіком, краде на роботі гроші і їде з міста. Дорогою вона зупиняється в мотелі, яким керує приємний молодий чоловік Норман Бейтс. Але він має дещо дивні стосунки з матір'ю, яка не з'являється в кадрі.
Цей фільм давно став еталоном трилерів, а ім'я чарівного божевільного Нормана Бейтса вже стало прізвиськом.
Пізніше інші режисери зняли три продовження історії, але жоден фільм не зміг повторити успіх оригіналу. У 1998 році режисер Гас Ван Сент покадрово перезняв фільм Гічкока з іншими акторами. А в 2013-му стартував серіал «Мотель Бейтса» - приквел історії «Психо», де дію перенесли в наші дні.
«На північ через північний захід»
Головний герой Роджер Торнхілл працює рекламним агентом. Але одного разу контррозвідка приймає його за міфічного секретного агента, якого ніхто не знає в обличчя. Спецслужби намагаються вбити Роджера, але таємнича незнайомка допомагає йому врятуватися.
У випадку вбивства телефонуйте «М»
Колишній тенісист, одружений на багатій спадкоємиці, починає підозрювати дружину у зраді. Боячись розлучення і втрати грошей, він вирішує вбити дружину і вигадує ідеальний план, який забезпечить йому стовідсоткове алібі. Герой знаходить свого старого знайомого з коледжу і шантажем змушує його піти на вбивство. Але навіть ідеальний план може дати збій.
Цей фільм - досить точна екранізація п'єси Фредеріка Нотта «Телефонний дзвінок». Майже вся дія відбувається в одному місці декораціях, що створює відчуття театральної постановки. На думку Гічкока, це тільки допомагає зробити сюжет більш напруженим.
Коментарі