Інший першотравень: секс, багаття і відьомські шабаші

Цікаво, що перші акції до Дня праці на території України пройшли саме у Львові – 1890 року. Але набагато давніше в Україні (та й у всій Європі) в ніч на перше травня відзначали інший особливий день, який пов'язаний не стільки з трудящими та їх правами, а більше – з коханням та магією.

Свято радості та кохання

Перші відомості про святкування перед першим травня відносяться ще до часів Древнього Риму. Там вшановували богиню квітів, цвітіння та весни Флори. На двері помешкань вішали квіткові вінки, а римляни прикрашали квітами одяг. Атмосфера свята відрізнялася розкутістю і розгулом.

Щодо наших предків, то ніч перед першим травня для них була також особливою. Йшлося про Живин день – сороковий день після весняного рівнодення – заходу Коляди і появи Ярила. Завершується час темряви й смутку - настає час світла й радості.

Цей день вважався днем пробудження духів стихій. До них зверталися з проханнями і робили їм подарунки, щоб забезпечити здоров’я, благополуччя, хороший урожай та інші позитивні речі на найближчі місяці. Головна умова для того, щоб бажання здійснилися – щире спілкування з природою.

В українців не прийнято було одружуватися в травні – на цей місяць планували важливі сільськогосподарські роботи. Можливо, з цим пов'язаний цікавий ритуал з елементами еротики, в якому брали участь молоді пари. У ніч з 30 квітня на 1 травня молодь йшла в поля і там проводили свій «медовий день» – обіймалися, цілувалися, дарували один одному любов. Цим обрядом вони намагалися перетворити свою родючість на майбутній врожай.

Белтейн – день сонця

Ще більше відомостей залишилося про святкування цієї ночі у культури кельтів. Свято Белтейн – день Сонця – також пов'язане з родючістю. У цю ніч бог Сонця стає особливо сильним і запліднює богиню Землі, починається світла пора року, а природа отримує від світила і дарує людині особливо багато енергії. Белтейн вважали переломною точкою року. Цього дня межа між світами живих і мертвих особливо тонка.

Напередодні свята в кожному домі гасили вогонь, а на найвищій точці поселення розкладали багаття. Дерева для ватри можна було брати лише певного виду (зазвичай дуб). Зі сходом сонця старійшини селища (а ще раніше друїди) видобували вогонь і розпалювали багаття. Робили це за допомогою тертя, залізо чи будь-які інструменти для видобування вогню використовувати не дозволялось. При цьому возносилися молитви до сонця та сил природ з проханням захистити людей та тварин від хворіб і нещасть, які могли на них чигати – засуха, град, повінь.

Люди тричі обходили вогнище самі і проганяли довкола нього худобу, запалювали від ватри смолоскипи і обносили домівки, щоби захистити їх від лихого. Людям, які не виплатили свої борги, злочинцям та іншим, хто заплямував свою честь, не можна було брати вогонь від священного багаття. На Белтейн не прийнято було нічим ділитися – ні водою з дому, ні борошном, ні вугіллям, ні молоком. Вважалося, що разом із подарунками з дому можна віддати вдачу та достаток.

Практично всі народи Європи вважали символом сонця дуб, тому у них було прийнято водити хороводи навколо «травневого дуба». В багатьох регіонах, зокрема Шотландії та Уельсі, цієї ночі вибирали Майських Короля та Королеву (зазвичай найгарніші юнак і дівчина). Вони були ніби живими втіленнями бога та богині родючості. На цю ніч вони ставали парою і керували дійством. Часто святкування завершувалося ритуальними любощами, які, як і в слов'ян, повинні були стимулювати багатий урожай.

Вальпургієва ніч і відьомські шабаші

Зараз ця ніч більш відома як Вальпургієва. Свою назву вона отримала від англійської черниці Вальпурги, день якої відзначають 1 травня. Вважають, що попри запровадження християнства, люди старшого покоління не могли відмовитися від традиційного свята, що повинне було відганяти нещастя і гарантувати врожай. Відтак старші жінки і взагалі всі ті, хто не міг відразу відмовитися від язичницьких звичаїв на користь християнства, незважаючи на сувору заборону (під страхом страти), продовжували збиратися в недоступних місцях, щоби належними чином, тобто піснями і танцями, зустріти 1 травня. Люди, які збиралися на пагорбах, запалювали вогнища і водили довкола них хороводи, перетворилися на легенди про відьом, які на горах провадять свої шабаші.

В уявленні середньовічних «добрих католиків», на шабашах відьми роблять всякі нехороші справи, чаклують, накладають закляття, приносять ритуальні жертви дияволу і навіть вступають з останнім у статеві стосунки. Люди вірили, що в ніч з 30 квітня на 1 травня відьми, дочекавшись певної години, натирають тіло чарівною маззю і, вимовивши заклинання, вистрибують верхи на мітли, які миттю доносять їх до місця шабашу.

Відьми розповідають одна одній про свої чорні справи, які вони зуміли зробити упродовж року, і змовляються про нові неподобства. Тих, хто в лиходійстві осбливо відзначився, чорт, який очолює святкове гуляння, дає відсьорбнути хмільного зілля з кінського черепа. Тих, хто не виконав план по поганих справах, б'є батогом. Потім починається божевільний танець, і наступного дня на місці «танцмайданчика» можна розгледіти сліди коров'ячих і козячих копит. Наприкінці присутні спалюють тварин (обов'язково чорних) і в непроглядній темряві вдаються до тілесних утіх. Зранку втомлені, але задоволені відьми знов сідають на мітли і летять до домівок, де їм належить старанно виконувати роль доброчесних (або не дуже) дружин, з нетерпінням чекаючи чергової Вальпургієвої ночі, яка відбудеться рівно через рік.

Попри явну фентезійність цієї картини, прихильників дохристиянських свят суворо переслідували – інквізиція замордувала дуже багатьох людей (здебільшого жінок) за підозрою в участі у шабашах та взагалі – у відьмацтві.

А що сьогодні?

В ніч з 30 квітня на 1 травня по всій Центральній і Північній Європі запалюються величезні багаття, щоби відігнати відьом, які злітаються на шабаш. Крім традиційних вогнищ, тут проводять старовинні ігри та виступи студентських хорів. У багатьох європейських країнах із заходом сонця хлопці починають кричати і запалювати петарди, оскільки вважається, що найкращий засіб від духів — галас.

У Німеччині вважається, що щорічно в ніч на 1 травня на вершини Броккен і Блоксберг у горах Гарц (від Hart — «лісисті гори», там ростуть ялиці) злітаються на мітлах, вилах і козлах тисячі європейських відьом.

Фіни вважають, що опівночі останнього дня квітня немає жодної вершини горба, де б не сиділи відьми з відьмаками.

У Скандинавії палять багаття, щоби закликати весну, відлякувати духів і позбутися від сміття, що накопичилося за зиму, а також їдять гравлакс — свіжого лосося, маринованого в солі, цукрі та кропі.

У Чехії напередодні Вальпургієвої ночі насипають на поріг пісок або траву, щоб відьми не могли увійти до будинку, доки не перерахують всі піщинки або травинки.

У Баварії прийнято робити «збитки» – жартівники мастять дверні ручки зубною пастою, переносять двері в інше місце і витягують з черевиків шнурівки.