дивись.info

Чого очікувати від ліквідації туберкульозних закладів України

Чого очікувати від ліквідації туберкульозних закладів України

На Херсонщині вже ліквідовано три протитуберкульозні лікарні. А саме Новотроїцький, Новозбур’ївський фтизіатричні заклади та дитячу туберкульозну лікарню в Олешках.

Майже усіх хворих перевели на амбулаторне лікування. Чого варто очікувати від таких змін – у матеріалі Вгору.

Навіщо потрібна оптимізація

До реформи в Україні було понад 90 профільних закладів, що займалися лікуванням туберкульозу. Наразі це число скоротили. Як повідомила НСЗУ у відповідь на запит наших журналістів, «на лікування туберкульозу НСЗУ уклала договір з 45 медичними закладами – історичними тубдиспансерами. У листопаді 2019 року Кабмін схвалив Концепцію розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню. Вона передбачає злиття всіх тубдиспансерів області в єдиний регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр. Туберкульозні диспансери, власниками яких є місцева влада, мали реорганізовувати і з 1 квітня отримувати гроші від НСЗУ не за ліжко, а за послуги, надані пацієнту. Це передбачає скорочення кількості ліжок, оскільки лікування туберкульозу потребує нових сучасних та ефективніших підходів».

Одними з перших під медичну реформу в сфері фтизіатрії* (розділ клінічної медицини, що займається вивченням, діагностикою, лікуванням та профілактикою туберкульозу) потрапили діти. Так, 52-х пацієнтів Олешківської обласної дитячої туберкульозної лікарні відправили лікуватися додому.

Серед них 14-річний Олексій (ім’я змінено з етичних міркувань – ред.), що мешкає в одному з селищ Білозерського району Херсонщини. У хлопця гостра форма недуги – мультирезистентний туберкульоз або нечутливий до традиційних препаратів. Його з братом виховує сма мама, у якої немає постійного місця роботи. Сім’я дуже бідна. Щоби дістатися до Білозерської центральної районної лікарні, за якою закріплено Олексія, потрібно їхати до обласного центру і там пересідати на автобус, щоб потрапити до лікаря. І хоча відстань між селом та райцентром не надто велика, трохи більше 50 км, для матері з хворим сином кожна така поїздка є справжнім випробуванням. Зараз, під час карантину, на громадському транспорті доїхати до лікувального закладу взагалі неможливо, а на таксі сім’я не має коштів.

Олексій приймає протитуберкульозні препарати резерву ІІ ряду, які застосовуються при мультирезистентному туберкульозі. Вони агресивні і мають сильну побічну дію, особливо на організм підлітка. Це препарати суворого обліку, які Комунальне некомерційне підприємство «Фтизіопульмонологічний медичний центр»  Херсонської обласної ради (колишній обласний протитуберкульозний диспансер) видає районним лікарням. В селі Олексія відсутній профільний медичний працівник, який би видавав ліки, тому хлопчик мав би щодня їздити до районної лікарні.

Ці ліки безкоштовні. Але, окрім них, необхідні ще гепатопротектори, тобто препарати, які захищають печінку, які підтримують серцевий ритм, вітаміни, оскільки в дитини виникають побічні ефекти від основних препаратів. Це все сім’я має купувати за свій рахунок, але платити нічим.

Дитячий фтизіатр Білозерської центральної районної лікарні Тетяна Махоніна говорить: «Дитині треба оформлювати інвалідність, але для цього необхідно пройти повне обстеження. В умовах цього села немає можливості проводити аналізи в повному обсязі, брати печінкові проби чи навіть зробити рентген. Пацієнта з такою тяжкою недугою тільки потрібно везти в область. Та й лікування необхідно проводити не нижче ніж на районному та обласному рівнях. Це все чималі гроші, а мама на дитину нічого не отримує, матері-одиначці без роботи дуже складно утримувати двох дітей».

Сама жінка відмовилася коментувати свою складну ситуацію. Та не дивлячись на те, що у матері хворого хлопчика немає коштів, медпрацівники району та села намагаються допомогти їй своїми силами.

Проте дитячий фтизіатр Білозерської центральної районної лікарні повідомила, що вихід все ж було знайдено і основне лікування він таки отримує щодня в амбулаторії села від місцевого фельдшера.

«Ми його хочемо покласти до стаціонару в Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради, – розповідає Тетяна Махоніна. – Але там зараз триває ремонт дитячого відділення, а хлопчик потребує термінового обстеження. Ми не можемо чекати, поки завершиться той ремонт. Врешті нам все ж дозволили його привезти. Тепер буду говорити, щоби головний лікар амбулаторії в селі знайшов бензин, аби відвезти цю маму з дитиною в Херсон».

Лікарі навіть не беруться прогнозувати, що далі буде з Олексійком, якщо його зараз не врятувати.

Понад половина колишніх маленьких пацієнтів Олешківської обласної дитячої туберкульозної лікарні можуть залишитися без допомоги

На жаль, така ситуація є типовою для багатьох колишніх маленьких пацієнтів Олешківської обласної дитячої туберкульозної лікарні.

Як розповіла екс-головна лікарка закладу Тетяна Гурова, лікарню ліквідували місяць тому. Почалося все з того, що Кабінет Міністрів виробив і затвердив стратегію розвитку фтизіатричної допомоги населенню. Вони взяли за основу зарубіжний досвід боротьби з туберкульозом, тобто амбулаторне лікування. Також у кожній області було створено єдині центри лікування хворих на туберкульоз. У нас це колишній обласний тубдиспансер. Зараз він називається КНП Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради.

«Ми думали, що нам залишать хоча б 30 ліжок, адже з 55 пацієнтів в нас 23 дитини хворі на активний туберкульоз, з них 18 – на мультирезистентний, тобто нечутливий до традиційних ліків, який лікується 20 місяців, – говорить Тетяна Миколаївна. – Таких дітей не можна переводити на амбулаторне лікування. Це велика відповідальність, зокрема для батьків, адже їм необхідно щодня возити дитину на прийом дороговартісних препаратів до прикріпленого медпрацівника. Понад половина дітей нашого закладу з малозабезпечених та асоціальних сімей, де батьки самі хворіють на туберкульоз, мають алкогольну та наркотичну залежність. За таких умов вони навряд чи будуть їздити щодня до пункту, за яким закріпили їх дитину. До того ж не в кожному районі є дитячий лікар-фтизіатр, який би коригував це лікування. Дитячий організм дуже крихкий, а препарати доводиться приймати досить агресивні. Нерідко виникають побічні реакції. Це все повинен коригувати фахівець, бо мама не в змозі зорієнтуватися, чому погано її дитині – чи це побічна дія, чи якесь отруєння тощо».

Лише трьох дітей з мультирезистентним туберкульозом перевели до інфекційної лікарні, оскільки в новоствореному центрі йшли ремонтні роботи.  Решту маленьких пацієнтів, у тому числі з гострою формою хвороби, відправили на амбулаторне лікування.

Фтизіатричні установи ліквідують через зниження рівня захворюваності на туберкульоз?

Кардинально протилежна позиція у КНП «Херсонський обласний центр громадського здоров’я».  Як повідомила редакторка прес-центру «Медицина» цього відомства Тетяна Лозова, питання із ліквідацією фтизіатричних установ зумовлене стійкою тенденцією до зниження рівня захворюваності на туберкульоз. За її словами, за останні 15 років захворюваність та смертність від цієї недуги знизилися втричі, тому виникла потреба в закритті багатьох протитуберкульозних закладів. До новоствореного Фтизіопульмонологічного медичного центру переведено на амбулаторне лікування 600 осіб. Крім того, заклад містить 240 ліжок для стаціонарного лікування хворих на туберкульоз. Є всі необхідні препарати для лікування. За офіційними даними, місць у фтизіопульмонологічному центрі вистачить: «Тривале стаціонарне лікування зайве і навіть може підвищити ризик виникнення мультирезистентних форм захворювання. У більшості країн світу в стаціонарі хворі з туберкульозом проводять у середньому 2 тижні. Після такого лікування вони не становлять небезпеки для оточуючих і можуть продовжувати боротися з туберкульозом амбулаторно за місцем проживання».

Директор КНП «Херсонський обласний центр громадського здоров’я», доктор медичних наук Юрій Ромаскевич навідріз відмовився висловити свою думку щодо доцільності закриття протитуберкульозних закладів на Херсонщині.

Та з офіційно оприлюдненої позиції відомства виходить, що туберкульозні лікарні у деяких районах Херсонщини дійсно не потрібні, у тому числі віддалених, як Новотроїцький. А хворі з відкритою формою, серед яких чимало колишніх ув’язнених, ВІЛ-інфікованих, наркозалежних та безробітних, мають дисципліновано лікуватися амбулаторно, дотримуватися рекомендацій лікарів та регулярно їздити до обласного центру за майже 200 км.

У завідувача відділом торакальної хірургії Херсонського обласного онкодиспансеру Олександра Сташенка невтішний прогноз щодо наслідків закриття протитуберкульозних закладів: «В Україні і на Херсонщині з 1995 року вирує епідемія туберкульозу. А в умовах епідемії ні в якому разі не можна закривати протитуберкульозні заклади та руйнувати налагоджену систему лікування. Такі дії неминуче призведуть до швидкого зростання захворюваності на туберкульоз в рази».

Не в усіх протитуберкульозних закладах України медичні послуги надавалися належним чином

Результати досліджень ПРООН свідчать, що багато пацієнтів стикалися з корупцією у тубдиспансерах. Кошти вимагали за отримання тижневої норми ліків «на руки», додаткову їжу в їдальні та за дозволи візитів додому.

Не відкидають корупційну складову і низка незалежних експертів у медичній галузі. Зокрема лікар-інфекціоніст, директор Центру громадського здоров’я у 2018-2019 роках Володимир Курпіта зазначає: «На даний момент один лікар-фтизіатр за рік проліковує  приблизно 7 пацієнтів. Здавалося, що при такому навантаженні мають бути дуже хороші результати, але насправді 40% пацієнтів з резистентними формами туберкульозу припиняють лікування».

За словами експертки з громадського здоров’я, співзасновниці ГО «PH Capital. Public Health Experts» Марії Бачмаги, протягом тривалого часу головні лікарі збільшували до 500 і більше кількість ліжко-місць у протитуберкульозних закладах, щоб отримувати за них державні кошти. З нею солідарна і директорка Департаменту комунікацій НСЗУ Тетяна Бойко. Вона стверджує, що за штучно збільшеною кількістю ліжок закріплювалися ставки медперсоналу. Але тільки на папері, реальних лікарів не було. І закладам було вигідно утримувати хворих якомога довше, адже від цього залежав кошторис.

Попри значне фінансування галузі, багато диспансерів були у занедбаному стані, не створювались умови щодо належного догляду за хворими, нерідко пацієнти ставали жертвами принижень з боку медперсоналу, свідчать дані досліджень ПРООН.

До того ж лікар-інфекціоніст, директор Центру громадського здоров’я у 2018-2019 роках Володимир Курпіта говорить, що часто хворі, перебуваючи тривалий час на стаціонарному лікуванні, повторно інфікуються одне від одного: «Більшість туберкульозних диспансерів, особливо, які знаходяться на рівні містечок і міст, абсолютно непридатні для лікування хворих на туберкульоз чи інфекційних хворих, оскільки там знаходиться по 4, 5, а іноді й 8 пацієнтів в одній палаті. Коли ми говоримо про резистентність, то це фактично різні форми туберкульозу. І досить часто на початковому етапі пацієнтів об’єднують у ці палати за незрозумілим принципом. Таким чином, якщо я лікуюся від туберкульозу і лежу в цій лікарні вже 4 місяці, а потім до мене підселяють нового пацієнта, ймовірно, що я інфікуюся новим туберкульозом від цього пацієнта, оскільки він ще не починав лікування».

На думку експертів, усі ці складові стали вагомими аргументами щодо необхідності реформування фтизіатричної галузі та, як наслідок, закриття багатьох протитуберкульозних закладів.

НСЗУ: «Лікування старими методами є небезпечним для пацієнтів та для епідеміологічної ситуації в Україні»

На тому, що лікування в багатьох тубдиспансерах  України є неефективним, наголошують і в Національній службі здоров’я України. На запит нашого видання щодо ситуації з ліквідацією протитуберкульозних закладів, у відомстві відповіли, що лікування старими методами є небезпечним для пацієнтів та для епідеміологічної ситуації в Україні.

«Надмірне лікування в стаціонарі сприяє внутрішньому інфікуванню хворих, викликає стійкість до протитуберкульозних препаратів, призводить до надмірних витрат бюджетних коштів, ізолює людину і обмежує її права. Є тенденція до зниження захворювання. Але зростає кількість випадків мультирезистентного туберкульозу, через застарілу систему», – йдеться у відповіді.

Щодо вирішення проблеми лікування дітей, які виховуються у малозабезпечених або асоціальних родинах чи батьками, що мають або мали проблеми із вживанням наркотиків, у відомстві запевнили, що оплатять лікування  кожного пацієнта з туберкульозом, який звернеться по допомогу: «НСЗУ зі свого боку, як стратегічний закупівельник гарантує, що обсяг медичної допомоги не зменшується і кожен пацієнт, якому потрібна допомога, її отримає.

НСЗУ оплатить медичну допомогу в тому обсязі, яка потрібна пацієнту – якщо потрібна госпіталізація – пацієнт отримає її. Якщо пацієнт може лікуватися амбулаторно – НСЗУ не стимулюватиме надмірне і примусове утримання у стаціонарі».

Водночас наголошують, що НСЗУ закуповуватиме виключно медичні послуги. Це її завдання згідно із законом. А виконання регіональних соціальних функцій лікарнею може бути профінансоване через місцеву програму. Наприклад, догляд за соціально незахищеними людьми, яких залишають у стаціонарах туберкульозних чи психіатричних лікарень.

Довідка

За даними прес-центру «Медицина» Херсонського обласного центру громадського здоров’я, на початок 2020 року із туберкульозом в Херсонській області живуть 887 осіб, з них 23 дитини і 7 підлітків. У 2019 році діагностовано 631 випадок туберкульозу. Кожен п’ятий хворий ВІЛ-інфікований. 117 випадків захворювання закінчилися летально. У порівнянні з минулим роком у 2019 році захворюваність на туберкульоз по області знизилася на 7,3%. Показники розповсюдженості та смертності від туберкульозу також знизилися на 11,6% та 7,4% відповідно.

Туберкульоз є однією з 10 провідних причин смерті у світі. За оцінками ВООЗ, близько 25% населення світу є носіями латентної туберкульозної інфекції. За інформацією ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», станом на січень 2020 року від туберкульозу лікувалося 18472 українця.

За даними НСЗУ, загалом на лікування туберкульозу у Програмі медичних гарантій на 9 місяців 2020 року передбачено 916 168 066 грн. Лікарні вже отримали перші виплати від НСЗУ як аванс у квітні.

Тетяни Назаренко

P.S. Проєкт «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.