Вижити у горах: як фермер і винахідник роблять унікальну сушарку для ягід і фруктів

Великих проблем пандемія завдала галузі туризму. Зокрема до Карпат зменшилися потоки туристів, і люди у горах мають менше шансів заробити. Але місцеві ентузіасти знайшли рішення – будівництво сушарки для сушення ягід і у перспективі – продажу їх у Європу.

Сколівщина – це найпівденніший район Львівщини, який оточений Карпатами. Значна частина району –заповідна територія національного природного парку «Сколівські Бескиди». Районом протікають великі річки Стрий та Опір, там же розташована відома гора Парашка та є залишки давньої фортеці «Тустань». А по інший бік Парашки є село Коростів, де свого часу місцевий пансіонат «Засвіття» був найкращим у Польщі. Саме тут місцевий фермер Любомир Шерстюк та винахідних зі Львова Юрій Дудикевич планують літом створити унікальну сушарку на горищі будинку, яка за допомогою лише сонячного світла висушуватиме ягоди, фрукти, гриби, трави.

Процес сушки – це по-суті процес зневоднення, який полягає у видаленні вологи з продуктів. Без води не розвиваються мікроорганізми і бактерії, які й руйнують продукти. При сушці є мінімальними втрати вітамінів та інших корисних речовин. Вважається, що найекологічніша сушка – за допомогою сонячного проміння.

У сучасному світі екологічна їжа дедалі більше виходить на перший план. З одного боку, ритм життя штовхає нас до різних фаст-фудів, але з іншого, дедалі більше людей задумуються про те, як подбати про своє здоров’я. Власне, сушені продукти – це ефективне рішення для тих, хто хоче перекусити швидко й корисно.

Сушити продукти – вигідна справа. Для прикладу, у Німеччині кілограм органічної сушенини без хімічних добрив у середньому коштує 40 євро. Звісно, це вимагає сертифікації ґрунтів і відповідних паперів для підтвердження. У світі всього три країни серйозно займаються експортом сушеня. Це Молдова, яка відродила свої ґрунти. Адже ще за радянських часів молдовську землю залили хімікатами. Коли грунт очистився, то молдовани почали експортували в ЄС свої сушені овочі, ягоди, фрукти. Також активно включилася у цей процес Туреччина, яка теж вирощує чисті продукти, сушить їх і доставляє у Європу. А третя країна – це Чилі, яка вантажить на пароплави свою сушену продукцію і везе її у Західну Європу. Експерти кажуть, що Україна має шанс, щоби бути у трійці цих країн, адже наші родючі землі і кліматичні умови дозволяють на рівні конкурувати.

Любомир Шерстюк – психолог за освітою, який вирішив змінити своє життя після Революції Гідності. Він жив і навчався у Польщі, займався перекладами, та події 2013-2014 років надихнули Любомира повернутися в Україну. Він із сім’єю оселився у домі дідуся та бабусі у Коростові. Любомир почався займатися фермерством та вирощуванням натуральних продуктів. Цього року чоловік планував також зайнятися агротуризмом, але сталася пандемія, яка все змінила. Та він знайшов інше перспективне рішення.

«Ми з дружиною проаналізували і взяли до уваги специфіку нашого району. Влітку одне із головних джерел прибутку – це збирання диких ягід. Зокрема у нас, на Сколівщині, ростуть одні з найкращих чорниць, які доводилося куштувати. Фактично, кожна третя сім’я йде у гори, стають до світанку, годину-дві добираються у далекі полонини і увесь день на сонці збирають ягоди. Потім їх або на трасі продають, або кудись здають. Думаю, що того літа буде дуже багато таких людей, бо через карантин немає роботи, якщо, звісно, природа дасть плоди. Так от, якщо буде дуже багато ягід на ринку, то ціна впаде, і люди важко працюватимуть за копійки. Сушіння же ягід на місці дозволить більшій кількості фінансів лишатися в селі та отримувати за зібрані ягоди більш гідну винагороду. Інакше може бути таке, що чимало ягід просто пропаде… Звідси й ідея – засушити їх, тоді можна на дальші відстані їх продавати і у перспективі не лише українцям, але й за кордон!» – розповідає Любомир Шерстюк.

Два роки тому на конференції в Ужгороді Любомир познайомився з науковцем Юрієм Дудикевичем, який читав там доповідь про використання костриці льону для утеплення будинків. Виявилось, що Юрій Дудикевич є спеціалістом з використання сонячних колекторів і має експериментальний проєкт сушарки для ягід і фруктів на сонячній енергетиці.

«Ось так все склалося! – говорить Любомир Шерстюк. – Спершу з’явилася ідея будувати окремий будинок для такої сушарки, але потім ми зрозуміли, що у всіх у селі є вільне велике приміщення – це стрих, горище, яке використовується по-мінімуму. Тому плануємо зробити таку робочу модель. Побудуємо сонячний колектор, а до нього зробимо сушильну камеру і протестуємо цього літа, як вона працює. Якщо б воно все вийшло, ми б хотіли пропонувати, щоб така сушильна камера була не тільки у нас, але й в інших, ділитися цим досвідом. Хочемо стимулювати, щоб люди  не лише збирали ягоди по горах, але почали вирощувати самі свої ягоди і потім їх сушили. Ще 20 років тому всі тримали корів, а тепер мало хто має, і полонини й городи заростають, борщівник розростається. Чим більше б людей мали такі сушарки, об’єднувалися у кооператив, де одні робили б сировину, інші б сушили і разом продавали, то багатшим би було село».

У більшості сушарки працюють від електрики. Але та, яку збираються збудувати ентузіасти, буде дійсно унікальна, адже на 90% живитиметься одним лише сонячним промінням. По суті, вона наближена до того простого способу, яким у селах традиційно сушать, коли просто виставляють попід дахом влітку на сонце свої продукти, але завдяки сушарці цей процес буде у рази ефективнішим і масштабнішим.

«Сонце нагріватиме спеціальну бляху, до якої під’єднана трубка, у трубці тече вода і вона тоді передає тепло на радіатор, а він вже підсушує ягоди. Тому можна тримати цілий день сталу температуру. Як на мене, це унікальна річ. Суто від сонця, мінімальні затрати електрики на насоси, які у разі потреби підтримуватимуть температуру та мінімальна електроніка, яка слідкуватиме за тією ж температурою», – каже Любомир Шерстюк.

Юрій Дудикевич свого часу працював у НАН України, де займався розробкою систем алгоритмів. Винахідних вже давно на пенсії, але він не з тих, хто любить байдикувати. За цей час чоловік встиг написати чотири книжки про проблематику енергозбереження, а скоро вийде його п’ята книжка, кошти з якої, зокрема, підуть на створення сушарки. Винахідник має також патенти на свої розробки, але хоче поділитися знаннями, щоб вони приносили користь людям і ті могли б заробляти на його технологіях.

«Я працюю не сам. У нас є група науковців, які мені допомагають і кожен спеціаліст у своїй галузі. Ідея полягає у тому, що людство рано чи пізно повертатиметься до першоджерел. Тобто вся ця хімія, яку ліплять на стіни, все це паливо, яке ми спалюємо – це пройдений етап. Гляньте на ціну нафти – зараз її нікому не треба. Ілон Маск змінює машинобудування, автомобілі дедалі менше стають залежні від бензину і так само для літаків й кораблів знайдуть якесь ефективне рішення. Технології, якими я займаюся, є на основі костриць льону та коноплі – їх змішують з вапном і будують стіни та теплоізоляцію. Вони дуже ефективні і дозволяють зберегти тепло в приміщенні на 80%. Самі розумієте, що це веде до мінімальної потреби в газі чи електриці. Зараз хочемо робити сонячну сушарку на базі тих речей, щоб діставати сушені і чисті продукти, де значною мірою всі корисні речовини залишаються під час екологічного сушіння», – розповідає Юрій Дудикевич.

Сушити такою сушаркою можна буде півроку, починаючи він травня і закінчуючи жовтнем. Сонячні абсорбери – це металеві пластини, які накопичують до 90% сонячної енергії, передаватимуть енергію далі на стіну з костриць льону і вапна, яка засвоюватиме енергію і триматиме її, нагріваючи воду. Такі абсорбери виготовляють за кордоном і вони значно дешевші, ніж сонячні батареї чи інші засоби відновлювальної енергетики.

«У перспективі ми хочемо створити кооператив у селі, щоби люди нормально жили на своїй землі і на ніякі заробітки не їхали. Я вже порахував, що кооператив зможе за півроку виготовити до 100 тонн сушеня! Але для цього треба буде збудувати декілька сушарок. Більше того, маю проєкт сушарки і парника під одним дахом. Влітку би працювала як сушарка, а зимою як парник, у якому можна вирощувати якусь зелень. Бо абсорбери можуть акумулювати сонячну енергію і взимку», – каже Юрій Дудикевич.

Дослідник і фермер планують почати створювати цю сушарку вже з 1 червня. А наразі шукають всі можливі додаткові фінанси, пишуть різні гранти, щоб отримати підтримку. Адже для створення сушарки потрібно приблизно 75 тис. грн. Ентузіасти кажуть, що у подальшому при розбудові проєкту вони зможуть її максимально здешевити.

 

«Мені хочеться, щоб якнайбільше людей працювали на місці. Немає ресурсів, щоби зробити величезний сушильний центр. Але якщо, умовно кажучи, 10 родин будуть сушити, а 20-30 вирощувати ягоди, то у нас буде набагато заможніше, стабільніше і перспективніше село. Так що рухаємося до цього», – підсумовує Любомир Шерстюк.

Таким чином ентузіасти хочуть започаткувати новий соціальний бізнес. Вони планують всі стадії розбудови сушарки демонструвати у соцмеражах, щоби максимально відкрито розповісти людям про свою ідею.

Юрій МАРТИНОВИЧ