Польща після президентських теледебатів та без голосування 10 травня

1540203416-505
Фото ілюстративне. З відкритих джерел.

Колонка Василя Гулая, доктора політичних наук, професора, Національний університет «Львівська політехніка»; голови ГО «Центр інформаційно-комунікативного менеджменту».

Вчорашній «день тиші» перед раніше призначеним на 10 травня 2020 голосування за кандидатів на посаду президента Республіки Польща став для польських виборців особливим. Агітувати за себе чи радше «проти» чинного президента А. Дуди девʼятеро інших претендентів вже  не змогли. Але це як не допомогло, так і не завадило жодному із кандидатів…. бо голосування 10 травня – не буде.

Спробуємо розібрати із причинами такої непередбачуваної ситуації та спрогнозувати варіанти розвитку президентської кампанії-2020 у так би мовити версії 2.0.

Загальносуспільним тлом, котре несе помітний глобальний відбиток, без сумніву, є пандемія SARS-COV-2. Як вже писав раніше, від середини квітня Польща почала поступово, з огляду, на ефективність заходів державної протиепідемічної політики, так й свідомість й відповідальності абсолютної  більшості польських громадян,  послабляти карантинні заходи та готуватися до проведення  голосування 10  травня.

Із міркувань безпеки та використовуючи досвід інших країн уряд Т. Моравецького подав до Сейму законопроєкт про кореспонденційне (поштове)  голосування на виборах президента Республіки Польщі 2020 року. Із гострими дискусіями, як із представниками різнопартійної сеймової меншості (насамперед в особі послів фракцій «Громадянської платформи», Польської селянської партії та «Конфедерації»), так  й цілком несподівано – у таборі «Обʼєднаної правиці» (між  власне «Правом  і Справедливість» Ярослава Качинського  (198 послів)  та «Порозуміння» віце-премʼєра  Ярослава Ґовіна (18 депутатів)  (інші 19 із 235 послів сеймового клубу «ПіС», що належать до «Солідарної Польщі» міністра юстиції – Генерального прокурора Збіґнєва Зьобро, схилялися до позиції очільника партії «Право і Справедливість»)).  Зокрема, Я. Ґовін висловив пропозицію замість проведення виборів у спосіб поштового голосування, продовжити термін чинного президента на 2 роки, але, зрештою, наразившись на різку критику, очільників партії ПіС подав у відставку.

Попри це Сеймом був прийнятий Закон про кореспонденційне голосування  та  скерований  до Верхньої палати, а вже Сенат  до 6 травня (у 30-ти денний термін) мав  або підтримати, або відхилити  сеймову версію. Проте  саме у  Сеймі особистими  зусиллями його маршалка Томаша Ґродзького («Громадянська позиція») проведення голосування 10 травня було зведено нанівець. При цьому достатньо витончено, як для досвідченого парламентаря та професора медицини, в останній день, визначений для прийняття рішення, 50 (із 100) сенаторів відхилили сеймовий законопроект.  Як тут не згадати  практику турборежиму все ще більшості «Слуги народу» в українському парламенті!

Цілком логічним законодавчим кроком стало б  подолання сенатського рішення сеймовою більшістю «Обʼєднаної правиці». Так, дійсно, вже 7 травня 236 депутатів ( у т.ч. один від «Громадянської позиції») подолали вето Сенату. Проте до цього часу польські експерти розходяться у думках, що саме переконало депутатів «Порозуміння» підтримати кореспонденційне голосування. Символічним  кроком для цього стала спільна заява того дня очільників «Права і Справедливості» та «Порозуміння», що, серед іншого, передбачає прийняття  фактично нової версії законопроєкту про поштове голосування.

Публічна демонстрація єдності  «Обʼєднаної правиці» особливо показова на тлі розкриття окремими опозиційними депутатами деталей попередніх кулуарних переговорів із Я. Ґовіном, як хоча б, версії про формування  широкої парламентської коаліції, де тому ж голові «Порозуміння» надавалася посада спікера нижньої палати. Напевно, що не найгірша пропозиція для лідера групи із 18 депутатів у 460-му мандатному Сеймі Польщі?!

На тлі оприлюднення  своєрідного пакту Качинського-Ґовіна та із початком його матеріалізації у рішенні сеймової більшості щодо подолання сенатського вето майже непоміченим залишилися телевізійні дебати на Польському суспільному телебачення  6 травня, які, до речі, дивилося близько 8 млн глядачів.

Очевидно, для  звиклих до видовищ українських політичноорієнтованих телевізійних глядачів, із нашими минулорічними «Стадіон, так стадіон» із майже  публічною здачею деяких специфічних  аналізів двома учасниками другого туру президентських виборів-2019, польські президентські теледебати могли б видатися занадто нудними, хоча й там не бракувало своїх ексцентриків.

Зупинюсь тільки на одній  символічному  аспекті, коли на початку дебатів претендентам потрібно відповісти на питання  до столиці, якої держави вони здійснять свій закордонний візит. Показовим, але від майже не поміченим у вітчизняному медіа-дискурсі (котрий й далі  показово перебуває у фарватері позиції «Громадянської позиції» та її кандидатки М. Кідави-Блонської із рейтингом останнього тижня до  планованого голосування  –  від 11 до 2 % (у залежності від організації)) стала відповідь «темної конячки» цьогорічних виборів Шимона Головні: «Київ».

Можу припусти, що попри вдалу реалізацію стратегію очільників «ГП» по зриву голосування 10 травня, щоб не допустити катастрофічної (з огляду на названі вище цифри рейтингів) поразки власної кандидатки, що, в кінцевому результаті,  могло б стати початком кінця цього політичного проєкту, чинному президентові А. Дуді у другому турі простоятиме або вже згаданий Головня, або очільник Польської селянської партії В. Косиняк-Камиш. Саме останній на теледебатах намагався чи не агресивніше атакувати Дуду, а у відповідь – нинішній  лідер Польщі тільки й нагадував політичне минуле В. Косиняка-Камиша, особливо акцентуючи на особистій участі останнього у підвищенні пенсійного віку на початку 2000-их років, коли той був міністром праці у коаліційному уряді «Громадянської платформи»  – ПСП.

Сьогодні найдискутованішим у польському політичному та медійному середовищі сценарієм постає те, що після визнання Верховним судом недільного голосування таким, що не відбулося, дотримуючись конституційних термінів, маршалок Сейму призначить голосування на 23 травня, яке, натомість, рішенням уряду буде оголошено вихідним днем.

Проте, з огляду на  одне із ключовим положень вже згаданої заяви лідерів «ПіС» та «Порозуміння» щодо необхідності прийняття нового варіанту законопроєкту про кореспонденційне голосування на цьогорічних виборах та досвід сенатської «звитяжної» праці сенатської більшості останнього дня й ночі над актуальною версією законопроєкту, що й так не потрапив для підпису на стіл до президента А. Дуди, можу прогнозувати прийняття та реалізацію версії 2.0 голосування за президента Польщі все ж таки  ближче до завершення терміну конституційних повноважень чинного президента, що завершується 6 серпня цього року.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: