Забавка на карантині: писати короткі історії, як спартанці

Коротше, лаконічніше, стисліше… Людей захоплює вміння бути короткомовними і при цьому зберігати красномовність. Спартанців, які фактично започаткували таку «моду», боялися не лише військові, але й філософи. Адже ці мужі з Лаконії вміли одним влучним словом повалити не одного мудреця чи самовпевненого царя. Та спартанці давно у минулому, а ця любов до лаконізмів – залишилася.

Кожна історія – це набір символів, які оповідають нам про зміни, що сталися з кимось чи чимось. Цих змін може бути дуже багато, але часто одна є головною, найважливішою, яка задає тону всій розповіді. По суті, як кажуть кіношники, ця зміна є «клаймексом» (сlimax– кульмінаційний момент), що надає більшого чи загального сенсу розповіді, розкриває якесь протиріччя, змушує нас задуматися, відчути щось нове. Для прикладу, яскравим зразком такого «клаймексу» зі світу фільмів є кінцівка 5 епізоду «Зоряних воєн» (Star Wars Episode V: The Empire Strikes Back), де Дарт Вейдер б'ється на світлових мечах з Люком Скайвокером, а у кінці каже йому: «Люку, я твій батько!» Ця фраза стала настільки популярна, що є мемом, який не потребує пояснення. Люди самі зчитують весь драматизм ситуації. Але чому нам так добре запам’ятовуються і «йдуть» ці неочікувані повороти подій?

Є версія, що така «техніка» має еволюційне коріння. Гомо сапієнс сприймає навколишній світ, як набір сталих подій. Причина і наслідок, за одиницею йде двійка, тягучість історії… Та коли щось різко змінюється, наш мозок бачить у цьому виклик чи загрозу і в організм викидається багато різних стимулюючих речовин. Ми стаємо більш зосередженими, включаються ті прадавні процеси «бий або біжи», які допомогли нашим далеким пращурам вижити в африканських саванах. Звідси ця любов до «клаймексів», бо тоді наш мозок пробуджується, ми уявляємо різкі зміни, які мають якийсь більший сенс, «відчуваємо» їх.

А тепер про найсмачніше. Серед літераторів вже давно популярні змагання на найкоротші новели, оповідання чи цілі романи (залежить, як назвати таку історію). Письменникам задають певні рамки, чи то мінімум слів, чи то якась особлива тема, чи присутність певних фраз. В інтернеті можна знайти чимало таких хрестоматійних прикладів, коли відомі автори вражали публіку глибиною своїх лаконічних історій. Для прикладу, Ернест Хемінгуей написав трагічний роман у чотири слова: «Продаються дитячі черевички. Неношені». Фантаст Фредерік Браун вигадав чи не найстрашнішу коротку історію: «Остання людина на Землі сиділа в кімнаті. У двері постукали…» Майстер оповідань О. Генрі переміг в одному конкурсі, написавши наступне: «Шофер закурив і нагнувся над бензобаком подивитися, чи багато залишилося бензину. Небіжчикові було двадцять три роки». Що об’єднує всі ці історії? Думаю, ви здогадуєтеся. Бо могли помітити всюди присутність «клаймексу», який надає особливого значення кожній історії. Коли лиш одне слово здатне перевернути все з ніг на голову і спровокувати нові думки й емоції. Власне у цьому і майстерність, ця лаконічність, якою славилися ще спартанці.

Та чи готові і ви себе відчути спартанцями письменницької майстерності? Пропоную вам цікаву забавку – напишіть коротку історію на десять слід з цікавим «клаймексом». Для прикладу, покажу декілька своїх «романів»:

Хлопчик грався у траві і заснув. Його тато підпалив сухостій.

…

Він мріяв стати відомим. На обід у нього був кажан.

…

Перша людина ступила на Марс. Там були чиїсь сліди.

…

Він вирішив присвятити життя подорожам. Наступного дня запровадили карантин.

…

Їх медовий місяць лише розпочався. Вони сіли на «Титанік».

…

Грабіжник вирвав з рук сумку у світової чемпіонки з бігу.

…

Повія вирішила змінити життя. Він ще був у ній.

…

Його звільнили. Подарували на прощання лотерейний квиток. Тепер він мільйонер.

...

Він розповів найнудніший у світі анекдот. Хтось засміявся. Чоловік заплакав.

…

Інопланетяни захопили цілий світ. Мікроби захопили всіх інопланетян.

Від себе додам, що писати драматичні історії простіше, ніж якісь позитивні і веселі. Напевно, бо ми живемо у негативі і нам всім це легше сприймається. Гляньте новини, у них переважають славнозвісні три «с» – смерть, скандал, секс. Ну і народження пандочок, куди ж без них. Одне слово, як вам фантазія підказує, так і пишіть.

Тож вигадуйте свої маленькі історії на карантині, розвивайте письменницький талант і діліться успіхами. Можливо, ваші розповіді змушують когось задуматися чи усміхнутися, а когось і змінити життя? Хтозна…