Соціальні послуги – це власні повноваження громади
Про надання соціальних послуг у громаді, економічну обґрунтованість вибору послуг та роботу служб соціального захисту населення у територіальних громадах сьогодні йшлося під час семінару «Організація надання соціальних послуг» для ОТГ Львівської, Волинської та Рівненської областей».
Спікери семінару, тренер МБО «Партнерство «Кожній дитині» Дмитро Дерев'янка та експертка Програми «U-LEAD з Європою» Оксана Гуцоляк поділилися з учасниками нововведеннями, які вступили в дію із Законом України «Про соціальні послуги».
Власне соціальні, як і будь-які інші послуги, безкоштовними є лише для отримувачів, а для надавачів вони платні, різниця лише у джерелах фінансування. Щоби зробити їх максимально ефективними та якісними, об’єднана територіальна громада повинна ретельно зробити моніторинг потреб населення, порахувати вартість послуги для кожного отримувача та визначити, з якою кількоістію працівників структуру потрібно створювати. Цим же законом передбачено, що до 2026 року повинен відбутися перехід на небюджетне фінансування на надання соціальних послуг не менш ніж на 50%.
Соціальні послуги у кожній окремо взятій громаді надаються або самостійно, або через районні територіальні центри. Але вже скоро районний рівень управління буде абсолютно інший, а всі об’єднані територіальні громади переберуть на себе повноваження районів, зокрема повноваження соціального захисту населення. Громада повинна утворити уповноважений орган, незалежно від того чи є районний терцентр, зокрема з надання послуг догляду вдома. До того ж існує реєстр надавачів соціальних послуг в Україні, куди потрібно вносити відомості про кожну структуру.
Дмитро Дерев'янко звернув увагу керівників служб соціального захисту на формування пакетів надання соціальних послуг, адже кожна послуга має свою вартість і доцільність її створення у громаді тягне за собою певні видатки з бюджету. Наприклад, у США, протягом усього життя людина може звернутися за отриманням соціальних послуг загалом 5 років, коли вона справді цього потребує, а далі вона мусить подбати про себе без допомоги соціальних служб.
Є кілька варіантів забезпечення надання соціальних послуг у громаді, а саме: самостійно створити службу соціального захисту; укласти договір міжмуніципального співробітництва територіальних громад та залучити для надання цієї послуги громадські організації.
Виділяють кілька складових ефективної організації системи надання соціальних послуг, починаючи із визначення потреб населення у соціальних послугах; здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості, аналізу відповідності послуг потребам населення; інформування населення про перелік наявних послуг, їх зміст та порядок надання, а також підвищення професійної компетентності працівників, які їх надають.
«Здійснюючи дану соціальну роботу, ви підвищуєте можливості отримувачів послуг на тривалу перспективу, – розповідає Оксана Гуцоляк. – Ви допомагаєте їм долати складні життєві обставини і поступово підвищуєте якість надання цих послуг уповноваженим органом».
Також експерти закликали керівників підрозділів соціального захисту працювати із обласними центрами соціальних служб, які повинні допомагати із роз’ясненнями та супроводом створених структур.
За словами Дмитра Дерев'янка, новий закон детально прописує механізм створення системи надання соціальних послуг територіальними громадами, визначаючи правову основу, принципи, способи і форми надання послуг і сукупність суб’єктів, що взаємодіють на всіх етапах організації надання соціальних послуг.
Даний закон, що вступив у дію з січня 2020 року, базується на міжнародному законодавстві: Конвенції та рекомендаціях МОП, Європейській соціальній хартії та Конституції України.
46 стаття Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та в інших випадках.
За схожістю потреб отримувачів соціальних послуг експерти поділяють на шість груп:
- молоді сім’ї, багатодітні, неповні та малозабезпечені;
- діти-сироти, діти в сім’ях, що перебувають у складних життєвих обставинах;
- люди похилого віку, одинокі і тяжкохворі;
- особи з інвалідністю;
- особи, що повернулися із місць позбавлення волі;
- особи, які постраждали від насилля та жорстокого поводження.
Все починається із якісного визначення потреб населення. Це дає можливість громаді подивитися на наявні ресурси і навіть порівняти з іншими громадами. Це важливо для того, аби зосередити свою увагу на конкретних питаннях, як наприклад, залучення потрібного спеціаліста чи замовлення послуги у недержавних організацій. До того ж у громаді повинна бути стратегія розвитку і надання соціальних послуг.
Індикатором сім’ї є забезпечення потреб дитини. Якщо виникає загроза їх обмеження, то з’являється потреба екстреного реагування. У такій сім’ї під загрозою опиняється якість навчання дітей, що особливо відчутно у час пандемії, коли не всі діти мають технічні можливості навчатися дистанційно. Із досвіду роботи служб спостерігається, що дуже сильно впливає сам факт наявності служби соціального захисту та можливості кризового вилучення, адже вона убезпечує від свавілля батьків, які можуть знати, що нікуди забирати їхніх дітей.
Дарія Зубрицька,
експертка із висвітлення і комунікації Львівського регіонального офісу Програми U-LEAD.
Коментарі