дивись.info

«Плівки Деркача»: чим загрожує оприлюднення розмов Порошенка та Байдена

«Плівки Деркача»: чим загрожує оприлюднення розмов Порошенка та Байдена
Фото з відкритих джерел.

В Україні черговий політичний скандал – позафракційний нардеп оприлюднив записи нібито розмов п’ятого президента України Петра Порошенка з колишнім віцепрезидентом США Джо Байденом.

Офіс Генпрокурора вже вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо «плівок Деркача». Кримінальне провадження порушено за ч. 1 ст. 111 (Державна зрада) та ч.2 ст. 364 (Зловживаня владою або службовим становищем) ККУ.

Як відреагували фігуранти справи

The Washington Post опублікував коментар речника передвиборчого штабу Джо Байдена Ендрю Бейтса, який назвав плівки «Повністю відредагованими».

«Вони значною мірою відредагували записи, і це все не більше, ніж дірка від бублика, яка не отримала розголосу», – сказав Бейтс.

У штабі Байдена в оприлюдненні записів вбачають російський слід, зокрема йдеться про телекомпанія Russia Today, яка активно поширювала аудіозаписи.

Відреагував на скандал і п’ятий президент України Петро Порошенко, записавши відеозвернення.

«Аудіофайли, які вчора (19 травня – ред.) демонстрував випускник Вищої школи КДБ ім. Дзержинського у Москві, – сфабриковані. Але сировину вони могли здобути, зокрема в Офісі чинного президента. СБУ має розслідувати, хто це зробив. З чиєї санкції? Кому це вигідно? Бо все це вилилося у спецоперацію проти стратегічних стосунків України з Америкою, ключовим нашим партнером, здатним стримувати Росію. На жаль, є прописні істини геополітики та дипломатії, які дилетанти не в змозі засвоїти навіть за рік активної практики», – заявив Порошенко на сторінці у фейсбуці.

Хто такий Андрій Деркач

52-річний Андрій Деркач – політик, у минулому член «Партії регіонів», син генерала КДБ та СБУ Леоніла Деркача, який очолював Службу безпеки у період 1998-2001 року і відправлений у відставку через «касетний скандал» та «справу Гонгадзе».

Андрій Деркач закінчив Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ імені маршала Крилова, а 1990-1993 рр. був слухачем Академії Міністерства безпеки Росії (раніше – Вища Червонопрапорна школа КДБ СРСР імені Ф. Е. Дзержинського, сьогодні – Академія Федеральної служби безпеки РФ, – ред.), де захистив дипломну роботу «Організація і проведення зустрічей з негласної агентурою».

Після служби в армії Леонід Деркач працював оперуповноваженим в Управлінні КДБ у Дніпропетровській області. Згодом став заступником керівника Контрольної служби Президента України, консультант президента України із зовнішньоекономічних питань, першим помічником прем’єр-міністра України.

Андрій Деркач був народним депутатом ІІІ, IV, V, VI скликань. З 2006 року — президент Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», генеральний директор державного концерну «Укратомпром».

2010 року Священний Синод Російської Православної Церкви ввів Андрія Деркача до складу Міжсоборної присутності РПЦ.

З 2011 року Андрій Деркач очолює на громадських засадах групу радників прем’єр-міністра Азарова. Кандидат юридичних наук, доцент Київської Духовної академії та семінарії Української Православної Церкви.

2012-2014 рр. – народний депутат VII скликання від Партії регіонів. З 2014 — народний депутат України VIII скликання, заступник голови депутатської групи «Воля народу», член бюджетного комітету Верховної Ради. Після смерті Ігоря Єремеєва став виконувачем обов’язків голови депутатської групи «Воля народу».

До нинішнього парламенту Андрій Деркач потрапив як мажоритарник від 159-го округу. Позафракційний.

У вересні 2018 року був однім із підписантів листа до патріарха Варфоломія, в якому закликав відкласти надання томосу.

Донька Андрія Деркача Тетяна заміжня за сином Володимира Литвина Іваном.

У грудні минулого року Андрій Деркач зустрічався із Руді Джуліані, колишнім мером Нью-Йорка і особистим адвокатом нинішнього президента США Дональда Трампа.

Думка експертів

Чому саме зараз спливли так звані «плівки Деркача», хто може стояти за зливом розмов Порошенка з американцями та які наслідки це матиме для п’ятого президента і як позначиться на політичній ситуації в Україні, ІА Дивись.info запитала в експертів.

Олександр Хмелевський, незалежний експерт:

«Є припущення, що плівки Деркачу передав Руді Джуліані. Запис розмов здійснювали американські спецслужби. Зараз Джо Байден є фаворитом президентської гонки в США. Тому в оточенні Трампа намагаються йому перешкодити, спровокувавши черговий політичний скандал. Очевидно, що опублікована лише частина записів і в подальшому будуть опубліковані нові уривки. Вже є реакція української влади. Проти Порошенка порушено чергове кримінальне провадження за звинуваченням у державній зраді. Проте навряд чи Порошенко буде притягнутий до відповідальності. В нього є непогані зв’язки й з адміністрацією Трампа. Тому він отримає підтримку з боку США. Водночас таке розслідування вигідне українській владі, яка таким чином буде тиснути на Порошенка та заохочувати його до співробітництва. Монобільшість фактично розвалилася і голоси Європейської солідарності потрібні Зеленському для проштовхування одіозних законопроєктів. Водночас у частині української еліти сформувалося прагнення вийти з-під опіки США. Андрій Деркач представляє ці кола. Раніше він вже опубліковував інші матеріали, які свідчать про фінансування США різних політиків та громадських активістів. Плівки доводять, що США фактично керує українською владою. Оприлюднена інформація навряд чи сподобається українським виборцям. Проросійські сили будуть її використовувати для поширення свого впливу».

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ:

«Дональд Трамп намагається перехопити ініціативу у ході президентських перегонів. Вже зрозуміло, що саме Джо Байден буде його опонентом від демократів у листопаді. Тому нагальним для Трампа та його команди є отримання реального компромату на опонента. Надія на «плівки Онищенка», який заарештований в Німеччині, не справдилась. Тому доведеться відпрацьовувати внутрішній український кейс. Факт оприлюднення розмови Порошенка і Байдена ще більш скандальний, аніж «плівки Мельниченка». Це означає, що за 15 років, які минули з 2000 року до часу запису розмови в умовах гібридної війни, українські спецслужби так і навчились захищати розмови глави держави. Абстрагуючись від змісту розмови, однаково погано, якщо Порошенка писали самі американці або росіяни, або «друзі-партнери» Порошенка в Україні станом на 2015-2016 роки. Мабуть, не випадково, що «плівки Мельниченка» виплили, коли на чолі СБУ був батько Андрія Деркача. Те ж саме маємо зараз із самим Андрієм Деркачем. Якщо держава не має контрозвідки, яка може запобігти таким «витокам», то вже не важливо, хто ці записи зробив або монтував, адже надто великі «дірки» у системі національної безпеки залишаються.

Громадська думка в Україні настільки призвичаєна до подібних скандалів, що її вже мало чим можна здивувати. Відкритим є питання, чи готова чинна українська влада грати на боці Трампа у виборчій кампанії, або їй вистачить політичних та економічних ресурсів, аби уникнути цього та не повторювати помилки Порошенка у виборчій кампанії в США 2016 року і максимально дистанціюватись і від Байдена, і від Трампа. Утім, не тішимо себе ілюзіями. Це навряд чи можливо за нинішніх обставин.

Особисто для Порошенка цей скандал матиме наслідки, якщо Трамп таки буде переобраний на другий термін. Але за нинішніх обставин кризи після пандемії це ще не факт. З внутрішньополітичної точки зору, Порошенко навряд чи щось загрожує. «Європейська солідарність» потрібна колишній «монобільшості» як лояльна опозиція, особливо на старті виборчої кампанії до осінніх виборів місцевих органів влади. Натомість електорат, прихильний до Порошенка, також не здивувати черговим компроматом, адже для нього колишній президент є тефлоновим. Якщо тема не підтримуватиметься у інформаційному просторі, за тиждень в Україні про неї забудуть».

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.